Рішення № 61291931, 13.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.16р. Справа № 904/5789/16

За позовом Публічного акціонерного товариство комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпро

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Патріотичне Новоазовського району Донецької області

про стягнення 57 512,51 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - 1-й відповідач) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - 2-й відповідач) про солідарне стягнення заборгованості за кредитом у сумі 15000,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 20125,01 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 22387,50 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 2-м відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 05.04.2011, з урахуванням договору поруки № 31015DONAS08J, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 11.08.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 2-м відповідачем порушені зобов'язання за договором банківського обслуговування від 05.04.2011 щодо своєчасного та повного повернення кредиту. З урахуванням договору поруки № 31015DONAS08J від 11.08.2015 сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, причини неявеки суду не повідомили.

1-й та 2-й відповідачі відзив на позов не надали, участь своїх повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від 1-го відповідача на адресу господарського суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що свідчить про отримання ним ухвали суду від 04.08.2016.

Що ж стосується 2-го відповідача, то суд зазначає наступне.

За інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", наведеній у листі від 16.03.2015 №511-30-100 та розміщеній на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.uа) пересилання пошти до/з населених пунктів обласного значення м. Донецька тимчасово не здійснюється.

Відповідно до пп.3 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості або відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). Підпунктом 4 п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/ інформацію про порушення справи та призначення її до розгляду на дату, час і місце розгляду цієї справи, що підтверджується відповідною роздруківкою.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

2-м відповідачем 05.04.2011 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку в установі публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (позивача).

Згідно умов вказаної заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 05.04.2011 (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов спірного договору, відповідачу було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Після підписання договору клієнту надається право користуватися послугами банку, однією з яких є послуга "Гарантійний платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів, так і за рахунок коштів банку, тобто в кредит.

Розділом 3.2.2 зазначених умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" банк надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком (далі-послуга). Послуга надається банком у вигляді виконання заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає позивачу зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається позивачем як за рахунок власних коштів платника так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п.3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п.3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є; номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п.3.1.1.74 Умов). Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках.

Після отримання ПАТ КБ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п.1.1.1.91. Умов), ПАТ КБ "Приватбанк'' розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).

Відповідно до п.3.2.2.2. Умов, Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30 червня 2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01 липня 2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Після укладання договору відповідач активно почав користуватись послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується, виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що cвої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача.

2-й відповідач, в свою чергу, прострочив заборгованість по рахунку з 27.02.2014 і не погасив, тобто порушив умови договору.

Відповідно до п.3.2.2.2 Умов, у разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Відповідно до п.3.2.2.7.5. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Отже, загальна заборгованість за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на 23.06.2016 заборгованість відповідача перед ПАТ КБ "Приватбанк" становить 57512,51 грн і складається з наступного:

15000,00 грн - заборгованість за кредитом за період з 27.02.2014 по 23.06.2016;

20125,01 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 27.02.2014 по 23.06.2016;

22387,50 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 17.11.2014 по 23.06.2016.

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, 2-й відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 57512,51 грн, яка до цього часу залишається непогашеною.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази суд дійшов наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тобто уклали відповідний договір, який містить умови щодо надання кредиту.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Факт порушення Відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи. Отже, позовні вимоги відповідають вимогам законодавства, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовили, укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене та те, що на момент прийняття рішення, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення 2-м відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з 2-го відповідача 15000,00 грн заборгованості за кредитом та 20125,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 22387,50 грн пені за період з 17.11.2014 по 23.06.2016, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014 №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено с. Патріотичне Новоазовського району Донецької області.

Крім того, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення, згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2-й відповідач зареєстрований за адресою: 87662, Донецька область, Ново азовський район, с. Патріотичне, вул. Комсомольська, буд. 25.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Тому, перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем за період з 17.11.2014 по 23.06.2016 у сумі 22387,50 грн суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню 15000,00 грн - заборгованість за кредитом та 20125,01 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

11 серпня 2015 року між ТОВ "Приват-Фінансист" (далі - поручитель, 1-й відповідач) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - кредитор) був укладений договір поруки № 31015DONAS08J (далі - договір поруки). Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_1 (далі - боржник) всіх своїх обов'язків за договором банківського обслуговування б/н від 05.04.2011, (р/с № НОМЕР_2) (далі - кредитний договір) (п. 1 договору).

Пунктом 2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

За кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору (передбачено п.п. 4, 5, 6 договору поруки).

Відповідно до п. 7 договору поруки у випадку невиконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором впродовж 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на корись кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка вказана в зазначеній письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п.п. 8, 9 договору поруки).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

21.06.2016 позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою № 31015DONAS08J від 13.06.2016 про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді. Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором 1-й відповідач не здійснив.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, в ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості 2-го відповідача за договором банківського обслуговування б/н від 05.04.2011, яка з урахуванням договору поруки № 31015DONAS08J від 11.08.2015 підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в частині солідарного стягнення з 1-го та 2-го відповідачів заборгованості зі сплати кредиту у сумі 15000,00 грн та заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 20125,01 грн; в решті позову слід відмовити.

Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про стягнення судових витрат з 2-го відповідача, з огляду на що суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го відповідача та 2-го відповідача задоволено частково, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го та 2-го відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог по 50 % судового збору на кожного, що дорівнює сумі 420,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 35201640) та з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) - 15000,00 грн заборгованості за кредитом та 20125,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 420,80 грн.

4. Стягнути з Фізичної особи - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 420,80 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.09.2016.

Суддя В.Д. Воронько