Ухвала суду № 61287428, 03.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1903/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослой Г.Г.,

суддів - Павліченка С.В., Куцин М.М.,

секретарі - Сочка І.І.,

з участю - ОСОБА_1 та представника ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» - Головка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 квітня 2015 року по справі за позовом ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи тим, що 27.06.2008 між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» у подальшому змінено назву на ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір №15-502/341, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн. з терміном повернення до 26 червня 2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вищезазначеним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №341-1, згідно з умовами якого останній взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати з ОСОБА_1 перед банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за договором кредиту.

Оскільки, відповідачі належним чином не виконали взяті на себе зобов'язання банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» 21 367 грн. 03 коп. заборгованості.

Враховуючи те, що станом на 22 лютого 2015 року зобов'язання за кредитним договором не виконано, за період з 31 травня 2011 року до 22 лютого 2015 року за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 23 973 грн. 27 коп., з яких: 10 173, 27 грн. - проценти за користування кредитом, 8 800 грн. - комісія та 5 000 грн. - пеня.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 23 973 грн. 27 коп.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 973,27 грн. з яких: 10 173, 27 грн. - заборгованість за процентами, 8 800 грн. - заборгованість за комісією, 1 000 грн. - пеня та судовий збір у розмір 243,60 грн..

В апеляційні скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, представника ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» - Головка В.М., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 27 червня 2008 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №15-502/341 відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн. з терміном повернення до 26 червня 2011 року зі сплатою 0,0001 % річних та щомісячної комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 200 грн..

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вищезазначеним договором 27 червня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки №341-1, згідно з умовами якого останній взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати з ОСОБА_1 за своєчасне та повне виконання зобов'язання за договором кредиту.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань станом на 31 травня 2011 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 367,03 грн., з яких: 8 350 грн. 78 коп. - заборгованість за кредитом, 5 016 грн. 16 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 8 800 грн. - неустойка і дана заборгованість була стягнута з відповідачів на корись банку згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2012 року.

Зазначене рішення набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні у міському відділі державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України зобов'язання сторін договору припиняються у разі розірвання договору.

За змістом ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, що відноситься до параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з п.п.4.1, 4.7, 4.9 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту за процентною ставкою 0,0001% річних, а у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних ануїтетних платежів та щомісячних комісійних винагород застосовується процентна ставка у розмірі 3% річних. Також позичальник щомісяця сплачує комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 200 грн..

За положенням ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється, проведенням належним чином.

При вирішенні спору, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, та не звільняє позичальника від необхідності сплати відсотків за користування кредитом, оскільки зобов'язання залишається належним чином не виконано.

Після ухвалення судового рішення апеляційним судом Закарпатської області від 09.10.2012 року зобов'язання за кредитним договором не виконувалося боржником належним чином.

Згідно розрахунку за період з 31.05.2011 року по 22.02.2015 року по кредитному договору №15-502/341 від 27.06.2008 року нараховано до сплати: 10 173,27 грн. - відсотків (п.4.9 кредитного договору), 8 800 грн. комісії (п.4.7 кредитно договору), 5 000 грн. - пені (п.6.1 кредитно договору).

Наслідком порушення боржником зобов'язання є виникнення у нього обов'язку зі сплати неустойки (ст.611 ЦК України).

Відповідно до п.6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п.7.3 кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

З урахуванням умов кредитного договору (п.п.6.1, 7.3) вимог ч.ч.1, 3 ст.ст.549, 550 ЦК України позивач має право у зв'язку з порушенням боржником зобов'язання вимагати стягнення пені.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі №6-1206 цс 15.

При стягненні пені, яка нарахована позивачем у розмірі 5 000 грн. згідно до п.6.1 кредитного договору, суд врахував суму боргу, яка вже сплачена відповідачами, їх матеріальне становище, перебування на утриманні у них непрацездатного батька та неповнолітньої дитини та зменшив стягнення такої з врахуванням вимог ч.3 ст.551 ЦК України до 1 000 грн. і ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» не оскаржив рішення суду та погодився з таким висновком.

За таких обставин, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні і рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Посилання відповідача в суді апеляційної інстанції на застосування наслідків спливу строків позовної давності, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідач брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, таке клопотання не заявляв і розпорядилася своїми правами і обов'язками, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення на момент його постановлення та в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ужгородського Мукачівського міськрайонного суду від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді:

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області Собослой Г.Г.