Рішення № 61287372, 07.09.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/297/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 вересня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Джуга С.Д., Кожух О.А.,

при секретарі : Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02.09.2015 року близько 10 години 10 хвилин у м.Мукачево на перехресті вулиць Берегівська - Шевченка Закарпатської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3, який здійснюючи поворот ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «Audi 100, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого зазначений автомобіль отримав значні пошкодження, а позивач моральної шкоди, повязаної з ушкодженням автомобіля та здоров»я. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_3

Посилаючись на наведене, позивач ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь 120 214,11 грн. матеріальної шкоди, яка складається із вартості матеріального збитку в сумі 118 234,11 грн., витрат за проведення автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля в сумі 1300 грн., витрат за евакуацію автомобіля в сумі 680 грн., 10000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

Позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не є власником пошкодженого в результаті ДТП автотранспортного засобу марки «Audi 100, д/н НОМЕР_2, а тому не є належним позивачем по справі.

Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2015 року близько 10 години 10 хвилин у м.Мукачево на перехресті вулиць Берегівська - Шевченка Закарпатської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3, який здійснюючи поворот ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «Audi 100, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого зазначений автомобіль отримав значні пошкодження.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_3, який постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2015 року визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124. КУпАП (а.с.58).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_3 у скоєнні ДТП доведена.

Згідно висновку №26/2015 від 09.09.2015 про визначення матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_3, судового експерта ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику «Audi 100, д/н НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 118234,11 грн.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року №4 (далі Постанова), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов»язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

У п.13 Постанови розяснено - враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Встановивши, що позивач ОСОБА_6 володіє автомобілем НОМЕР_4 на праві оперативного управління на підставі довіреності, виданої власником автомобіля ОСОБА_7 в особі його представника ОСОБА_8 06 серпня 2015 року на строк до 30.05.2018 року, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_9 і зареєстрована в реєстрі за №5677, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_6 має право вимагати відшкодування шкоди, завданої автомобілю НОМЕР_3 шляхом предявлення вимоги до відповідача ОСОБА_3, з вини якого завдано цієї шкоди.

Посилання відповідача ОСОБА_3 у запереченнях на апеляційну скаргу на те, що його цивільно-правова відповідальність на момент вчинення ДТП була застрахована у встановленому законом поряду, а саме полісом №АЕ/3518072 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим страховою компанією «Орана», а тому відповідальність за завдану шкоду повинен нести страховик, а не він, не заслуговують на увагу, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобовязань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобовязання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобовязання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки позивач ОСОБА_2 не звертався до страховика і не одержував від нього страхове відшкодування, а також враховуючи, що його право як потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 120214,11 грн. матеріальної шкоди, яка складається із матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 в розмірі 118234,11 грн., витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1300 грн. та витрат повязаних з евакуацією автомобіля в розмірі 680 грн. підлягають задоволенню.

Стосовних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу ОСОБА_6 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини відповідача ОСОБА_3, колегія суддів виходить з того, що автомобіль НОМЕР_3, належний позивачу на праві оперативного управління, був суттєво пошкоджений і потребував значного ремонту, на який йому довелося самостійно вишукувати гроші для його ремонту, через що він тривалий час не міг спокійно спати вночі; що йому та його сім»ї довелося користуватися громадським транспортом, що викликало суттєві незручності у пересуванні, а також він не міг виконувати деякі доручення, які були повязані з переїздом, що призвело до зменшення отриманих грошей, а тому колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у розмірі 1000 гривень, який слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6

Також з відповідача на користь позивача на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України слід стягнути понесені ОСОБА_6 і документально підтверджені судові витрати в розмірі 5299,80 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, яким позов ОСОБА_6 слід задовольнити частково і стягнути на його користь з ОСОБА_3 120214,11 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 5299,80 грн. сплаченого судового збору. У решті вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 березня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 120214,11 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 5299,80 грн. сплаченого судового збору.

У решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :