Ухвала суду № 61286305, 08.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/1592/15-ц Провадження № 22-ц/772/2353/2016Головуючий в суді першої інстанції Волошина Т. В.Категорія 19Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Медяного В.М., Іващука В.А.,

за участі секретаря Агеєвої Г.В., позивача ОСОБА_2, розглянувши у від-критому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідаль-

ністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, ви-

знання договору недійсним, стягнення коштів,

за апеляційною скаргою представника відповідача товариства з обмеженою від-повідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» Брановицького Олександра Олександровича на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

15 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся в Ладижинський міський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, ви-знання договору недійсним, стягнення коштів ( а. с. 1-7 ). Позов мотивований тим, що 25 вересня 2015 року позивач сплатив відповідачу 120 тисяч гривень передоплати за придбання автомобіля Hyundai Santa Fe 2013 року випуску, пов-на вартість якого складала 310 тисяч гривень. Але у договорі від 25 вересня 2015 року № 000220 щодо придбання цього автомобіля його вартість зазначала-ся у розмірі 800 тисяч гривень. Менеджер відповідача на запитання ОСОБА_2 пояснила, що транспортний засіб буде проданий йому за 310 тисяч гри-вень, тому він підписав договір як формальний. Через 10 днів ОСОБА_2 по-дзвонив у головний офіс відповідача з питання передачі йому автомобіля, однак йому відповіли, що це можливо лише коли він сплатить всю визначену догово-ром вартість товару. У юриста, куди ОСОБА_2 звернувся за роз'ясненнями, позивач довідався, що ним же укладений договір фінансового лізингу, а 120 ти-сяч гривень сплачені в якості адміністративного платежу, який не повертається при розірванні договору. Вважаючи договір таким, що не відповідає вимогам закону, є несправедливим, а підприємницьку діяльність відповідача нечесною, позивач просив суд позов задоволити.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 травня 2016 року позов задоволений. Визнаний недійсним договір фінансового лізингу від 25 вересня 2015 року № 000220, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лі- зингова компанія «Ваш Авто». Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Ав-то» на користь ОСОБА_2 сплачений адміністративний платіж в сумі 120 тисяч гривень, на користь держави - судовий збір у розмірі 1200,00 гривень ( а.с. 136-143 ). Додатковим рішенням цього ж суду від 13 липня 2016 року з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» стягнуто на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 487,20 гривень ( а. с. 192-193 ).

Додатковим рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» стягнуто на ко-ристь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 гривень ( а. с. 192-193 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» Брановицький О.О. оскаржує його в апе-ляційному порядку, просить дане судове рішення скасувати, ухвалити нове рі-шення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, перерозподілити судові витрати між сторонами у справі. Апелянт посилається на ухвалення оскаржува-ного рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, пору-шенням норм процесуального права, за неналежного, неповного з'ясування об-ставин у справі, неналежну правову оцінку наданим доказам та неналежне до-слідження умов договору фінансового лізингу ( а. с. 149-161 ).

У відповідності з нормами статті 305 ЦПК України колегія суддів апеляцій-ного суду ухвалила розглянути дану справу в порядку апеляційного проваджен-ня у відсутності представника апелянта товариства з обмеженою відповідальні-стю «Лізингова компанія «Ваш Авто», оскільки відповідач у встановленому по-рядку повідомлений про день, час і місце вирішення справи завчасно, про що свідчить відповідне поштове повідомлення, приєднане до матеріалів справи. Однак представник товариства в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, належних і достовірних даних щодо поважності причин його неявки суду не представлено; заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності на-явні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного су-дового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга за-доволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими об-грунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були до-сліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'я-сування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що сторони у справі 25 вересня 2015 року уклали дого-вір фінансового лізингу № 000220, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність предмет лізингу, а саме автомобіль Hyundai Santa Fe та пе-редати його на умовах лізингу в користування ОСОБА_2 на строк та на умовах, передбачених цим договором. Позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові й інші платежі згідно з умовами укладеного правочину. На виконання умов договору позивач 25 вересня 2015 року сплатив на рахунок товариства адміністративний платіж в сумі 120 тисяч гривень. Після цього позивачеві сторонніми юристами було роз'яснено призначення сплачено-го адміністративного платежу. Крім цього, йому стало відомо, що автомобіль може бути переданий йому в користування протягом строку не більше 120 ро-бочих днів і лише після сплати авансового платежу в розмірі 50% вартості предмета лізингу і комісії за передачу автомобіля.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, керуючись нор-мами Законів України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг», статтей 203, 215, 627, 628, 806, 807 ЦК України, роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», виходив з того, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, до-стовірної та своєчасної інформації про продукцію, яка забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживаче-ві до придбання ним товару чи замовлення роботи ( послуги ). Нечесна підпри-ємницька практика забороняється ( стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів»). Між сторонами у справі 25 вересня 2015 року був укладений до-говір непрямого лізингу. Сплачений позивачем адміністративний платіж у роз-мірі 120 тисяч гривень, що становить 15% вартості предмета лізингу, не перед-бачений договірними умовами, оскільки у додатку № 1 до договору цей платіж становить іншу суму. Істотні обставини укладення спірного договору фінансо-вого лізингу є проявом нечесної підприємницької практики зі сторони ТОВ «Лі-зингова компанія «Ваш Авто», а правочини, здійснені з використанням такої практики, є недійсними. Суд дійшов висновку про те, що спірний договір не відповідає чинному законодавству України про фінансовий лізинг, нормам ЦК України; до нього включені положення, які порушуть права споживача, є не-справедливими.

Наводячи норми статей 806, 807 ЦК України, Закону України «Про фінансо-вий лізинг», суд першої інстанції підкреслив, що у договорі від 25 вересня 2015 року № 000220 відсутня обов'язкова для договору фінансового лізингу істотна умова шодо його предмету у обсягах, визначених законом: графи специфікації автомобіля не заповнені, визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі, а ця умова прямо передбачена законодавством про фінансовий лізинг.

Не відповідають вимогам законодавства й договірні умови щодо платежів лізингоодержувача на користь лізингодавця. Всупереч вимогам статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» відповідачем включені до договірних умов платежі, які не є лізинговими. Це стосується адміністративного платежу, який підлягає сплаті лізингоодержувачем на корить лізингодавця за перевірку, роз-гляд та підготовку документів для укладення договору незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Відповідно з додатком № 1 до укладеного сторонами договору розмір адміністративного платежу має стано-вити 10% ціни предмета лізингу: 3463,20 долари США. Отже, цей платіж не є лізинговим, а включення до договору й отримання відповідачем від позивача 120 тисяч гривень в якості адміністративного платежу є порушенням принципів добросовісності, розумності й справедливості.

Враховуючи, що спірний договір за своєю суттю є договором приєднання, то дії з його організації й офомлення не можуть вважатися послугою в розумін-ні частини першої статті 901 ЦК України та пункту 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживача». Умова, передбачена пунктом 12.1 договору від 25 вересня 2015 року № 000220, щодо неповернення адміністративного платежу при розірванні договору підпадає під поняття несправедливої, конкретно визна-ченої пунктом 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав спожива-чів».

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання спірного правочину недійсним в цілому, оскільки включення до нього не передбачених Законом платежів, несправедливість окремих його суттєвих умов, невизначе-ність предмета лізингу у встановлених законом обсягах, унеможливлення через це виконання усіх інших договірних умов, є достатньою, обгрунтованою підста-вою для цього.

Крім цього, суд підкреслив, що у порушення норм Закону України «Про лі-цензування видів господарської діяльності» спірний договір фінансового лізин-гу був укладений сторонами без наявності у відповідача ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рі-шенні, слід погодитися, оскільки вони є вірними, такими, що грунтуються на чинному законодавстві, що регулює виниклі між сторонами угоди правовідно-сини.

Оскаржуючи рішення суду від 11 травня 2016 року, представник ТОВ «Лі-зингова компанія «Ваш Авто» Брановицький О.О., зазначає, шо умови оспорю-ваного правочину є справедливим, оскільки його сторони є рівними перед зако-ном, вільними в укладанні договору, де відсутній істотний дисбаланс договір-них прав та обов'язків на шкоду позивачеві. На думку апелянта, Закон України «Про захист прав споживачів» взагалі не регулює відносини, які склалися між сторонами договору. Останній повністю відповідає чинному законодавству України, не обмежує, не порушує законні права лізингоодержувача. В обгрун-тування повноти визначення предмета договору апелянт посилається на особли-вості фінансового договору непрямого лізингу. Адміністративний платіж пого-джений позивачем, 80 тисяч гривень якого становить саме адміністративний платіж, а 40 тисяч гривень - авансовий платіж. Позивачем не наведено жодного належного доказу щодо введення його відповідачем в оману стосовно природи правочину або прав чи обов'язків за договором.

Представник відповідача не заперечує того що діяльність ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» підлягає ліцензуванню. Проте, у відповідності з чинними підзаконними, нормативно-правовими актами товариство взяте на облік як установа, що надає послуги з фінансового лізингу, і цього достатньо, за твер-дженням апелянта, для провадження такої діяльності: правовий механізм для отримання відповідачем ліцензії на діяльність з фінансових послуг не затвер-джений. Договір лізингу на відміну від договору найму транспортного засобу з фізичною особою не потребує нотаріального посвідчення.

З мотивами апеляційної скарги погодитися не можна, оскільки вони не впливають на законність, правильність, справедливість ухваленого судом пер-шої інстанції рішення. Суд вірно визначився у правовідносих, що склалися між сторонами у справі, застосував норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, не порушив вимог процесуального закону.

Зокрема слід підкреслити безпідставність твердження апелянта про сплату позивачем 40 тисяч гривень від 120 тисяч гривень саме в якості авансового пла-тежу, оскільки це спростовується копією квитанції, доданою до матеріалів справи ( а. с. 16 ).

Відповідно з частиною першою статті 806 ЦК України, частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором лізингу одна сторона ( лізингодавець ) передає або зобов'язується передати другій стороні ( лізинго-одержувачеві ) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві влас-ності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем ( прямий лізинг ), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця ( постачальника ) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфіка-цій та умов ( непрямий лізинг ), на певний строк не менше одного року за вста-новлену плату ( лізингові платежі ). Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг», частини першої статті 184, частини першої статті 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наді-лена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорід-них речей, індивідуалізуючи її.

У розумінні пункту 17 статті 1, підпункту 2 пункту 6 статті 18 Закону Украї-ни «Про захист прав споживачів» підготовка документів для укладення догово-ру фінансового лізингу не може бути послугою, а отже відповідач не може без-посередньо включати витрати на них в ціну договору та зобов'язувати спожива-ча їх оплатити. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зу-мовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бу-ти визнаний недійсним в цілому.

Оскільки за умовами спірного договору лізингу виконання зобов'язання від-повідача ставиться в залежність від факту внесення позивачем адміністративно-го платежу за перевірку, розгляд і підготовку документів для укладення догово-ру, то вбачаються всі підстави для визнання правочину недійсним в цілому.

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено зобов'язання продавця ( виконавця, виробника ) не включати у договори із споживачами несправедливі умови, які всупереч принципу добросовісності мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Наявність всіх трьох умов, що визнача-ють несправедливість умов спірного договору, вбачається з підпунктів 1.7, 4.1, 9.7, 12.1 договору між сторонами у справі від 25 вересня 2015 року № 000220. На лізингоодержувача покладений обов'зок сплатити додатковий, не передба-чений законом платіж у невиправдано великому розмірі. Істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін проявляється в тому, що ОСОБА_2 по-винен сплатити аж 120 тисяч гривень адміністративного платежу, за який відпо-відач зобов'язався розглянути і підготовити документи для укладення фактично договору приєднання. При розірванні лізингоодержувачем договору фінансово-го лізингу лізингодавець не повертає сплачені у вигляді адміністративного пла-тежу кошти лізингоодержувачу, частина цих коштів утримується відповідачем у вигляді штрафу. Такі умови договору у випадку їх реалізації наносять пряму чималу шкоду позивачеві. При цьому відповідач не обгрунтував співмірності розміру адміністративного платежу за перевірку, розгляд, підготовку докумен-тів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лі-зинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виго-товленні типової форми договору.

Визнаючи умови договору фінансового лізингу № 000220, укладеного 25 ве-ресня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова кломпанія «Ваш Ав-то», несправедливими, а договір недійсним, стягуючи з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму адміністративного платежу, суд першої ін-станції 11 травня 2016 року ухвалив законне й обгрунтоване рішення, правиль-но застосувавши норми матеріального права, не порушивши норми процесуаль-ного права.

Мотиви рішення суду першої інстанції узгоджуються з правовими висновка-ми, зробленими Верховним Судом України у постановах від 11 травня 2016 ро-ку у цивільній справі № 6-3020цс15, від 08 червня 2016 року у цивільній справі № 6-330цс16.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК Украї-ни, колегія cуддів апеляційного суду -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» Брановицького Олександра Олександровича відхилити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до то-вариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів - зали-шити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен-ня, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: