Постанова № 61285333, 31.08.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

31 серпня 2016 року Справа № 814/1461/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючий суддя Желєзний І.В. судді Середа О.Ф., Біоносенко В.В. секретар Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Шевченка, 80, Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55104

доДержавної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, Київ 135, 01135 провизнання протиправними дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач), відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - Укртрансбезпека, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу під час рейдової перевірки 05.04.2016р. на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський 202км. + 450м. марки Renault державний номер НОМЕР_1 з напівпричипом марки Schmitz державний номер НОМЕР_2 (далі також - транспортний засіб) у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми плати за проїзд, згідно розрахунку №02л від 05.04.2016р.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач (та його структурні підрозділи) не мав повноважень на проведення рейдових перевірок через заборону визначену Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Окрім того, він не є перевізником в випадку, що є предметом судового дослідження, оскільки задовго до перевірки транспортний засіб вибув із фактичного володіння позивача (проданий без належного оформлення угоди іншій особі - ОСОБА_2В.) і не використовувався позивачем на час перевірки, що унеможливлює визначення йому плати за проїзд (як перевізнику) в разі перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, що перевозить вантаж.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що рейдова перевірка транспортного засобу, номінальним власником якого є позивач, а також оформлення її результатів та результатів габаритно-вагового контролю, були проведені в межах чинного законодавства України, а позивач повинен відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт як власник транспортного засобу який вважається перевізником.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, допитавши свідка ОСОБА_2, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

При розгляді справи встановлено, що 05.04.2016 р. на а/д Київ-Харків-Довжанський 202км+450м в місці проведення габаритно-вагового контролю працівниками Управління Укртрансінспекції у Полтавській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Renault д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz д/н НОМЕР_2, під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу шляхом зважування. За результатами габаритно-вагового контролю працівниками відповідача на підставі чеку зважування №29698 складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.04.2016р., а також Акт №02/Л від 05.04.2016р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (далі - Акт), в яких зазначено загальну масу транспортного засобу на рівні 72200 кг, а також навантаження по шести осям: 6,65 тон на першу вісь, 19,2 - на другу, 10,3 тони - на третю, 11,7 тон - на четверту,12,25 тон - на п'яту, 12,1 тон на шосту вісь. Окрім того, працівниками відповідача складений Розрахунок № 02л від 05.04.2016р., яким позивачу (номінальний власник транспортного засобу) визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Також, відносно позивача був складений Акт №094522 від 05.04.2016р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено відсутність у водія дозволу на перевищення великовагових обмежень, який дає право на проїзд дорогами загального користування.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртранспезбека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства) (п.1 Положення про Укртрансбезпеку, затвердженого Постановою КМУ №103 від 11.02.2015р. (далі - Положення). Згідно п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Відповідно до Постанови КМУ №592 від 26.06.2015р. утворені Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській та Кіровоградській областях.

На момент перевірки транспортного засобу позивача процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, регулювалася «Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі також - Порядок контролю).

Відповідно до п.3 Порядку контролю органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі також - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління. При цьому згідно п.2 Постанови КМУ від 26.06.2015р. за №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідується, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Пунктом 4 Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (П.14 Порядку).

Пунктом 15 Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки суб'єкта господарювання перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Частина 2 ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» визначає, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Окрім того, частиною 4 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування встановлений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок ГВК).

Згідно п.3 Постанови КМУ №879 від 27.06.2007р. дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Пінкт.3 Порядку ГВК визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно підпункту 5 п. 4 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Мінінфраструктури, МВС №1007/1207 від 10.10.2013р., посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 28 Порядку ГВК визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абз.1 п.28).

Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (абз.2 п.28);

Статтею 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, в т.ч. за відсутність документів передбачених ст.. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів саме перевізників, а не власник транспортних засобів в випадку, коли власники не використовують транспортний засіб, а у відповідності до ст. 1 "Правил дорожнього руху України" лише володіють майновими правами на транспортний засіб. Вказану правову позицію також підтверджує Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014р. в аналогічній справі (справа № К/9991/36927/12).

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що перевізником, під час проведення рейдової перевірки, зареєстрованого на ім'я позивача транспортного засобу, була інша особа, виходячи з наступних доказів.

У відповідності до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. за №363 (далі - Правила), «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення

вантажу та обліку виконаної роботи».

Пунктом 3.1 Правил визначено, що «Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання».

В матеріалах справи є розписка громадянина ОСОБА_2, якою він підтверджує отримання від ОСОБА_1 транспортного засобу марки Renault д/н НОМЕР_1 в результаті його купівлі. Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що дійсно придбав у позивача транспортний засіб, але належним чином не переоформив документи в сервісному центрі МВС, в зв'язку з браком коштів, тим більше, що у відповідності до закону він міг використовувати транспортний засіб і без такої перереєстрації. 31.03.2016р. між ним (ОСОБА_2), як перевізником, та ТОВ «Алтонс-Компані», як вантажовідправником, укладений договір на перевезення вантажу в межах дозволених вагових параметрів.

Перевезення вантажу за домовленістю здійснював водій ОСОБА_3, з яким ОСОБА_2 перебував в цивільно-правових відносинах. Згідно товарно-транспортної накладної (далі також - ТТН) серії 10ААА №278160 від 02.04.2016р. доданої відповідачем до Акта, пунктом навантаження є смт. Магдалинівка Дніпропетровська області, а пункт розвантаження - Кремидівський ХПП.

Щодо зазначення в ТТН перевізником ООО «Гибиц» свідок ОСОБА_2 пояснив, що навантажував транспортний засіб, а також виписував товарно-транспортну накладну а вантажовідправник - ТОВ «Алтонс-Компані», яким було допущено помилку при заповненні вказаного документа.

Показання свідка в цій частині узгоджуються з поясненнями позивача та повідомленням ТОВ «Алтонс Компані» (лист від 29.08.2016р. вих.№4-2016/2), відповідно до якого договір на перевезення вантажу згідно ТТН серія 10ААА №278160 від 02.04.2016р. укладався між ТОВ «Алтонс Компані» та ОСОБА_2. При цьому, під час заповнення ТТН працівник ТОВ «Алтонс Компані» допустив технічну помилку, зазначивши в графі перевізник ТОВ «ГИБИЦ».

Також судом взято до уваги витяг від 01.06.2016р.з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі відсутній реєстраційний запис щодо ТОВ «ГИБИЦ».

Листами ООО «Алтонс Компані» від 31.05.2016р. за №1-1, Філії ОСОБА_4 Кримидівське Хлібоприймальне підприємство» від 01.06.2016р. за №133 позивач підтвердив відсутність у нього договірних відносин із вантажовідправником та вантажоодержувачем вантажу згідно ТТН серії 10ААА №278160 від 02.04.2016р.

З врахуванням наведених аргументів суд погодився в доводами позивача, що останній не є перевізником в випадку, що є предметом судового дослідження.

При цьому, доводи відповідача про те, що ОСОБА_1, як власник транспортного засобу вважається перевізником, суд вважає невмотивованими, оскільки як вже зазначалося вище згідно спеціального законодавства в сфері здійснення автомобільних вантажних перевезень, відповідальність за порушення правив недотримання вагових параметрів повинен нести саме перевізник, а не номінальний власних транспортного засобу.

В той же час суд вважає невмотивованими твердження позивача про відсутність права відповідача на проведення рейдових перевірок, оскільки вказані судження не відповідають приписам чинного законодавства.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень в випадку, що були предметом судового дослідження, діяв без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу під час рейдової перевірки 05.04.2016 року на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський 202 км. + 450 м. марки Renault державний номер НОМЕР_3 з напівпричипом марки Schmitz державний номер НОМЕР_4 у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми плати за проїзд, згідно розрахунку № 02 л від 05.04.2016 року.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5) за рахунок бюджетних асигнувань Державна служба України з безпеки на транспорті суму сплаченого судового збору в розмірі 1378 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя І. В. Желєзний

Судді О.Ф. Середа

ОСОБА_5