Ухвала суду № 61285172, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/9324/2016 Головуючий у суді першої інстанції - ОсауловА.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до Корнійчука Іллі Євгеновича про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2015 року ПАТ «Банк національний кредит», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчук В.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просив суд зобов'язати останнього повернути грошові кошти в сумі 7 660,77 грн. одержані за Договором про внесення змін №1 від 11.02.2015 до Договору №526478-ДР-001 депозитного вкладу «Стандарт» від 26.11.2014.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 26.11.2014 між ПАТ Банк національний кредит» та ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_5 був укладений Договір №526478-ДР-001 депозитного вкладу «Стандарт» строком на 3 місяці в національній валюті, відповідно до умов якого Банк відкрив депозитний рахунок НОМЕР_1, а відповідач вніс на цей рахунок грошові кошти у сумі 200 000,00 грн. з процентною ставкою 24,5% річних, а в разі дострокового розірвання договору 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

11.02.2015 відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання Депозитного договору. Разом з тим, 11.02.2015 між Банком та ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін №1 до Договору №526478-ДР-001 депозитного вкладу «Стандарт» від 26.11.2014, згідно з умовами якого банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування їх перерахунку за зниженою відсотковою ставкою.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №114 від 05.06.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк національний кредит» з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит».

В результаті проведення перевірки вказаного Договору про внесення змін було виявлено, що вказаний договір є нікчемним, у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих відсотків за зниженою відсотковою ставкою, що потягло за собою необгрунтовану виплату відповідачу коштів у розмірі 7 660,77 грн. В зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, щодо повернення вказаних коштів

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2016 позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правоздатності та дієздатності посадових осіб ПАТ «Банк національний кредит» на укладання правочинів без з'ясування всіх обставин та без будь-яких доказів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини нявки суд не повідомив. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оспорюваний правочин було укладено 11.02.2015 посадовими особами ПАТ «Банк національний кредит», тобто особами які мали правоздатність та дієздатність вчиняти правочини платоспроможного на той час банку, а процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації розпочато лише з 08.06.2015, тому твердження позивача щодо нікчемності правочину на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставним.

Вказані висновки суду є законними і обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 26.11.2014 між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_6, представником, який відкрив депозитний рахунок на користь ОСОБА_5, було укладено Договір №526478-ДР-001 депозитного вкладу «Стандарт» строком на 3 місяці (92 дні) в національній валюті (без капіталізації процентів), (а.с 5-7).

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. Договору, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_1, а Вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 200 000,00 грн. в національній валюті на умовах цього Договору. Депозит залучається з 26.11.2014 до 26.02.2015 (включно). Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 24,5% річних.

У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку, (п. 3.7. Договору).

11.02.2015 між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін №1 до Договору банківського вкладу «Стандарт» №526478-ДР-001 від 26.11.2014, відповідно до умов якого сторони домовились внести зміни в п. 3.7. Договору та викласти його у наступній редакції, що у випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 24,5% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. (а.с. 9).

11.02.2015 ОСОБА_5 звертався до позивача з заявою про дострокове розірвання депозитного Договору та повернення суми депозиту та нарахованих відсотків (а.с. 8) та отримав кошти по вкладу за відповідною ставкою 24,5% (а.с. 12-15).

Постановою Правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 ПАТ «Банк національний кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №114 від 05.06.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк національний кредит» з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит».

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015 №563 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В.

Проведеною перевіркою Договору про внесення змін №1 від 11.02.2015 до Договору №526478- ДР-001 депозитного вкладу «Стандартний» строком на 3 місяці (92 дні) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.11.2014, укладеного між відповідачем та позивачем було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п.1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою Банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 7 660,77 грн.

У зв'язку з викладеним Банк звертався до ОСОБА_5 із заявою про повернення зайво сплачених коштів.

Так, в порядку п.1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 ст. 38 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч. 5 ст. 38 Закону, у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), які він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Викладене означає, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час, як це випливає із змісту наведених норм, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину очевидно недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу та всіх його умов.

Виходячи з теорії права, нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В апеляційній скарзі позивач посилався на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону, а саме вказував на те, що Банк за умовами Договору про внесення змін від 11.02.2015 відмовився від власних майнових вимог. Проте, погодитись з цим твердження не вбачається можливим, оскільки фактично сторони дійшли згоди щодо виключення з умов договору санкцій за дострокове розірвання договору за ініціативою споживача, тим самим усунувши дисбаланс договірних прав і обов'язків сторін. А тому вказане не може вважатися безумовною підставою нікчемності правочину.

Крім того, позивачем не було надано судудоказів наявності самого висновку комісії про визнання цього договору нікчемним.

Так, в матеріалах справи відсутній звіт комісії про перевірку вказаних договорів, в якості підтвердження та розкриття аргументування висновків комісії щодо нікчемності правочину з підстав, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону. Про нікчемність правочину укладеного з відвідачем йдеться лише в листі адресованому відповідачу(а.с. 10).

Тобто, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що порядок виявлення нікчемних договорів, який був запроваджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчуком В.В., відповідав нормативно-правовим актам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як того вимагає ч. 3 ст. 38 Закону.

Щодо посилань апелянта на відсутність правоздатності та дієздатності посадових осіб ПАТ «Банк національний кредит»,то слід зазначити наступне.

Положеннями ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки оспорюваний правочин було укладено 11.02.2015 посадовими особами ПАТ «Банк національний кредит», тобто особами які мали правоздатність та дієздатність вчиняти правочини платоспроможного на той час банку, а процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації розпочато лише з 08.06.2015, тому твердження позивача щодо нікчемності правочину на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставним.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І.Оніщук

Судді Л.Д.Українець

Г.В.Крижанівська