Ухвала суду № 61283451, 13.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2016 р. м. Київ К/800/14280/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод № 3»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р.

у справі № 804/14068/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвікс", Приватне підприємство "Орім", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових досліджень"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» (далі - позивач, ТОВ «Хлібзавод №3») звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 р. позов задоволено частково. Визнано частково протиправними та скасувано податкові повідомлення рішення від 09.06.2015 року №0001152202 та від 09.06.2015 року №0001162202.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Дніпродзержинська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р. і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Дніпродзержинською ОДПІ було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Хлібзавод №3» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, на підставі якої було складено акт №1088/13/04-03-2202-08/34984708.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 180.1 ст. 180, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 466 939 грн., у тому числі за: січень 2014 року - 27 203 грн., лютий 2014 року - 27 383 грн., березень 2014 року - 26 928 грн., квітень 2014 року- 24 885 грн., травень 2014 року- 37 128 грн., червень 2014 року - 1 587 грн., липень 2014 року - 2 267 грн., серпень 2014 року - 49 062 грн., вересень 2014 року - 127 920 грн., жовтень 2014 року - 49 503 грн., листопад 2014 року - 43 683 грн., грудень 2014 року - 49 390 грн.; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 511 342 грн.

На підставі зазначених висновків, 09.06.2015 року податковим органом були прийняті податкове повідомлення-рішення №0001152202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 700408.50, у тому числі 466939.00 грн. основного платежу та 233469.50 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення рішення №0001162202, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 767013.00 грн., у тому числі 511342.00 грн. основного платежу, та 255671.00 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що позивачем реально не були здійснені господарські операції з ПП "Орім", ТОВ «Алвікс» та з ПП «Агенство маркетингових послуг».

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договірних відносин позивача з ПП «Орім», ТОВ «Алвікс» та з ПП «Агенство маркетингових послуг» було надання маркетингових послуг. За результатами господарських операцій складалися податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, звіти по проведеним маркетинговим послугам.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод № 3» задовольнити частково.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) О.В. Вербицька

Судді (підпис) Н.Є. Маринчак

(підпис) Ю.І. Цвіркун

З оригіналом згідно

Помічник судді І.С. Горголь