Ухвала суду № 61283410, 09.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 вересня 2016 року м. Київ К/800/23980/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року

у справі № 814/2655/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання нечинною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання нечинною та скасування вимоги від 13.05.2015 року № Ф-1182 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 7558,42 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як видно з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 01 липня 2013 року є платником єдиного податку, що обрала спрощену систему оподаткування. З грудня 2014 року ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець була переведена на облік за місцем мешкання - ДПІ у Заводському районі ГУ ДФС у Миколаївській області.

18 травня 2015 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2015 року, виданої ДПІ у Заводському районі ГУ ДФС у Миколаївській області щодо несплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7558,42 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного суду України, викладеного в його рішеннях, зокрема, у постанові від 21 квітня 2016 року № 21-90а15.

За таких обставин, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, про те що оскільки заявниця на виконання статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обрала пенсію в зв'язку із втратою годувальника, а при досягненні пенсійного віку не перейшла на пенсію за віком, то вона не набула право на пільгу, передбачену частиною четвертою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до норми пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі № 814/2655/15 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед