Рішення № 61281610, 13.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.16р. Справа № 904/6564/16За позовом Дочірного підприємства "СОФІЇВКАТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради, смт. Софіївка

до Софіївської районної державної адміністрації, смт. Софіївка

про стягнення 230 232,98 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 15.06.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 06.04.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 10.08.16р. порушено провадження у справі № 904/6564/16 за позовом Дочірнього підприємства "СОФІЇВКАТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради (далі - позивач) до Софіївської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 230 232,98 грн. Справу призначено до розгляду на 13.09.16р.

13.09.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на її задоволенні у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків від 01.07.16р. та заявив клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи. Крім того, повноважний представник відповідача просив суд зменшити розмір пені на 50% на підставі ст.233 ГК України.

У судовому засіданні 13.09.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.15р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про закупівлю пари та гарячої води за державні кошти (далі - Договір), за умовами п. 1.2 якого, позивач здійснює відпуск теплової енергії для потреб централізованого опалення по об'єктах відповідача, а відповідач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного Договору.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що кількість теплової енергії, яка передається відповідачу у відповідний період по даному Договору визначається за показниками приладів обліку. Щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двохсторонніх актах.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунку за спожиту теплову енергію.

Розрахунки за теплову енергію, проводяться виключно в грошовій формі на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання р/р 26036301317484 у філії АТ "Ощадбанк" ТВБВ № 10003/0456 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" (п. 4.2 Договору).

У п. 4.3 Договору зазначено про те, що нарахування оплати за теплову енергію здійснює позивач згідно з тарифами, які затверджуються згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.4 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Як зазначено у п. 4.7 Договору, відповідач протягом 5 - ти банківських днів з дня отримання від позивача рахунку зобов'язаний внести оплату за спожиту теплову енергію.

Поставка теплової енергії здійснюється з 01.01.15р. по 31.12.15р. (п. 5.1 Договору).

Відповідач зобов'язаний:

- своєчасно та повному обсязі сплачувати вартість поставленої теплової енергії (п. 6.1.1 Договору);

- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором та Додатком 1 (п. 6.1.7 Договору);

- надавати розрахункові документи на вимогу представників позивача для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням комерційного приладу обліку (п. 6.1.12 Договору);

- забезпечувати безперешкодний в будь-який час доби доступ представників позивача до теплових мереж, теплових уводів, систем теплоспоживання та вузлів обліку теплової енергії (п. 6.1.15 Договору).

Відповідач має право:

- достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань позивачем, повідомивши про це його у строк - не пізніше ніж за 10 днів (п. 6.2.1 Договору);

- контролювати надання теплової енергії у строки, встановлені цим Договором (п. 6.2.2. Договору);

- отримувати інформацію від позивача щодо якості теплопостачання, обсягів надання, тарифів (цін), порядку оплати умов і режимів споживання теплової енергії (п. 6.2.3 Договору);

- повернути рахунок позивачу без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.6. розділу 4 цього Договору (п. 6.2.5 Договору).

Як зазначено у п. 6.3 Договору, позивач зобов'язаний:

- забезпечувати протягом зазначеного в договорі часу безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) або за затвердженим уповноваженим органом місцевого самоврядування режимом надання теплової енергії для потреб опалення (п. 6.3.1 Договору);

- повідомляти відповідача письмово або в засобах масової інформації про зміну ціни теплової енергії (п. 6.3.3 Договору);

- здійснювати перерахунки відповідачу у випадках передбачених цим договором та при наявності письмової заяви від відповідача (п. 6.3.5 Договору ).

Відповідно до приписів 6.4 Договору , позивач має право:

- своєчасно та в повному обсязі отримувати від відповідача плату за поставлену позивачем теплову енергію (п. 6.4.1 Договору );

- вимагати від відповідача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними відповідачем під час користування тепловою енергією відповідно до чинних нормативних актів у сфері теплопостачання (п. 6.4.4 Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання свої зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором (п. 7.1 Договору).

Як зазначено у п. 7.4 Договору, у разі порушення відповідачем умов п. 4.7 цього Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сума нарахованої пені за попередній місяць включається в наступний платіжний документ.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині постачання теплової енергії з 01.01.15р. до 31.12.15р., в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

Позивач звертає увагу суду, що Додатком № 1 до Договору передбачені умови порядку розрахунків за теплову енергію.

Як вказує позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору, відповідач з січня по грудень 2015 рік прийняв від позивача теплову енергію на загальну суму 399 648,10 грн., що підтверджують акт приймання передачі теплової енергії, які підписані з боку відповідача без будь-яких претензій та зауважень. Станом на серпень 2016 рік відповідач має заборгованість за надані позивачем послуги у сумі 59 634,10 грн.

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору щодо своєчасної оплати, на підставі п. 7.4. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 109 253,64 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 54 996,90 грн. та 3% річних у розмірі 6 348,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 59 634,10 грн., пеню у розмірі 109 253,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 54 996,90 грн., 3% річних у розмірі 6 348,34 грн., а всього 230 232,98 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач наведених позивачем обставин не спростував, але позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не визнав, виходячи з того, що:

- позивач не вчинив жодних дій щодо досудового врегулювання спору;

- позивач не надав жодного доказу в підтвердження того, які саме тарифи діяли на момент виникнення боргу і чи затверджені вони взагалі;

- позивачем не приведено формули, по якій було розраховано суму інфляційних вртат;

- кошторисом відповідача не передбачені видатки на сплату судових зборів, штрафів, пені, збитків від інфляції.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%, відповідно до ст. 233 ГК України, оскільки останній є неприбутковою установою, яка фінансується з державного бюджету.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 59 634,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача та підтвердив суму основного боргу, що підтверджує Акт звірки взаємних розрахунків від 01.07.16р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 54996,90 грн. та 3% річних у розмірі 6 348,34 грн., розрахунок яких судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі порушення Відповідачем умов п. 4.7 цього Договору, Відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сума нарахованої пені за попередній місяць включається в наступний платіжний документ.

На підставі п. 7.4 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 109 253,64 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто пеня нараховується лише за 182 дня.

Після перерахунку проведеного господарським судом (в "ЛІГА:ЗАКОН") відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору, пеня складає 88 313,99 грн.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення суми, що буде становити суму 44 157,00 грн.

При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені суд виходив з того, що розмір заявленої до стягнення суми пені (з урахуванням проведеного судом перерахунку) значно перевищує розмір збитків позивача з огляду на недоведеність останніх, що в розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є достатньою (винятковою) підставою для зменшення розміру належної до сплати неустойки. Крім пені позивач також нарахував інфляційні втрати та 3% річних, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Клопотання позивача про повернення зайво сплаченого збору у розмірі 529,15 грн. підлягає задоволенню, оскільки позивач повинен був сплатити судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 3 453,49 грн., а сплатив 3 982,64 грн., що підтверджує платіжне доручення № 408 від 18.07.16р. Враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд вважає, що зайво сплачений збір у розмірі 529,15 грн. підлягає поверненню, про що необхідно видати ухвалу.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Софіївської районної державної адміністрації (53100, смт. Софіївка, вул. Жовтнева, буд. 58, код ЄДРПОУ 04052399) на користь Дочірнього підприємства "СОФІЇВКАТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради (53100, смт.Софіївка, вул. Молодіжна, буд. 16, код ЄДРПОУ 20242573) заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 59 634,10 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири грн. 10 коп.), пеню у розмірі 44 157,00 грн. (сорок чотири тисячі сто п'ятдесят сім грн. 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 54 996,90 грн. (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість грн. 90 коп.), 3% річних у розмірі 6348,34 грн. (шість тисяч триста сорок вісім грн. 34 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3139,40 грн. (три тисячі сто тридцять дев'ять грн. 40 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Дочірньому підприємству "СОФІЇВКАТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради (53100, смт. Софіївка, вул. Молодіжна, буд. 16, код ЄДРПОУ 20242573) зайво сплачений платіжним дорученням № 408 від 18.07.16р. судовий збір у розмірі 529,15 грн. (п'ятсот двадцять дев'ять грн. 15 коп.), про що видати ухвалу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.09.16р.

Суддя ОСОБА_3