ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/268/16-а
15 год. 44 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
суддів Левицького В.К.,
Лелюка О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Якимець Х.В.,
представника позивача ОСОБА_3,
представників відповідача Єгорова П.В., Васійчука С.І.,
представника третьої особи Плішки Р.І.,
представник третьої особи БДФУ не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Буковинського державного фінансового-економічного університету про скасування розпорядження та наказу,-
В С Т А Н О В И В:
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 р. №44-р "Про реорганізацію Буковинського державного фінансового-економічного університету", визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 19.02.2016 р. №137 "Про реорганізацію Буковинського державного фінансового-економічного університету".
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України про реорганізацію шляхом приєднання університету 4 рівня акредитації до іншого університету, є протиправним, оскільки Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - КМУ) при його прийнятті порушено статті 1, 3, 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", параграфи 19, 21,27, 284, 32, підпункти 5, 6, 7 параграфа 33, підпункти 1, 2 параграфа 34, пункт 3 параграфа 36, параграфи 37, 38, главу 4 (параграфи 44-50) в цілому, параграф 55 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою КМУ від 18.07.2007 року №950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України», пункт 8 (в частині, що стосується вищої освіти) Постанови Верховної Ради України «Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України»; статтю 2 розділу XV, Угоди про Коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" у Верховній Раді України VIII скликання від 27.11.2014 року; пункти 3, 7 Постанови КМУ від 05.04.1994 року №228 "Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів" (чинної на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), пункту 87 Розпорядження КМУ від 04.09.2013 року №686-р "Про затвердження плану заходів з реалізації Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року", що в свою чергу є також порушенням статей 19, 113, 117 Конституції України. Позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження КМУ про реорганізацію БДФЕУ є актом з організаційно-розпорядчих питань і Регламентом чітко визначена процедура підготовки проекту акта, попередніх консультацій та обговорення, проведення експертиз, внесення та розгляд на засіданні і прийняття остаточного акта. Проект оскаржуваного розпорядження КМУ №44-р від 20.01.2016 року, як і саме розпорядження, попередньо не погоджувався з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, не проходив експертизу та не погоджувався Міністерством юстиції України. Не було проведено жодних узгоджувальних процедур, консультацій, нарад, робочих зустрічей для вжиття вичерпних заходів та/чи врегулювання всіх розбіжностей. При прийнятті оскаржуваного розпорядження не враховано всіх обставин, що мають значення для його прийняття, не проаналізовано дане питання на предмет доцільності, вмотивованості та економічної обґрунтованості. Не проводились жодні фінансово-економічні розрахунки та/або фактичні перевірки діяльності Буковинського державного фінансового-економічного університету (далі по тексту - БДФЕУ) та/або показників якості освіти чи конкурентоспроможності Університету. Не враховано всіх негативних та несприятливих наслідків, порушення трудових, соціальних та економічних прав більшої частини науково-педагогічних та штатних працівників, в тому числі і трудові права працівників ЧНУ ім. Ю.Федьковича, оскільки частина штату даного університету також попаде під скорочення. Не враховано, що за результатами приєднання вищого навчального закладу порушуватимуться права студентів та аспірантів на вибір вищого навчального закладу, тощо. Крім цього, позивач стверджує, що Секретаріатом КМУ не включалось до порядку денного питання про реорганізацію Буковинського державного фінансового-економічного університету, а 20 січня 2016 року на засіданні Кабінету Міністрів України питання про реорганізацію БДФЕУ шляхом приєднання до ЧНУ ім. Ю.Федьковича не доповідалось Міністром освіти і науки України та будь-ким іншим, не розглядалось та не обговорювалось членами КМУ і відповідно за дане розпорядження ніхто не голосував. Крім того, ОСОБА_7 відмітив, що питання про реорганізацію БДФЕУ не включалось до планів діяльності (дій) КМУ на 2016 р., що також вказує на його протиправність.
Крім цього, позивач вважає, що оскаржуване розпорядження КМУ напряму суперечить принципам на яких ґрунтується державна політика у сфері вищої освіти, які передбачені Законом України «Про вищу освіту", також суперечить стратегічним напрямкам задекларованим Угодою про Коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" у Верховній Раді України VIII скликання від 27.11.2014 року та не ґрунтується на нормах передбачених Розпорядженням КМУ від 04.09.2013 року №686-р "Про затвердження плану заходів з реалізації Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року". Таким чином, аналізуючи положення вищезазначених законів та підзаконних актів, як окремо, а також в їх сукупності, приходить до висновку, що розпорядження та наказ відповідачів про реорганізацію Буковинського державного фінансового-економічного університету є протиправними, не обґрунтованими, безпідставними та не мотивованими.
Позивач зазначив, що 11.03.2016 р. його було звільнено з посади ректора Буковинського державного фінансового-економічного університету у зв'язку із невиконанням умов контракту, однак на підставі судових рішень, вказане звільнення визнано незаконним, а ОСОБА_7 поновлено на роботі. Зазначене на думку позивача додаткового свідчить про протиправність та незаконність дій уряду України під час прийняття оскаржуваних рішень.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ЧНУ ім. Ю. Федьковича, заперечували проти задоволення позовних вимог та зазначили, що позовні вимоги є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи. Представник відповідача - Кабінету Міністрів України (відповідач-1) зазначає, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 р. №44-р прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, в повній відповідності до повноважень та завдань покладених на Кабінет Міністрів України. Зазначає, що проект оскаржуваного розпорядження був розглянутий на засіданні Кабінету Міністрів України, що підтверджується витягом з протоколу №3 від 20.01.2016 року. Відмітив, що обґрунтування необхідності прийняття вказаного акту, як і прогнозовані наслідки його прийняття викладені в пояснювальній записці, підписаній Міністром освіти і науки України.
Щодо посилання позивача на порушення регламенту Кабінету Міністрів України при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідач-1 зазначив, що вказані доводи не відповідають дійсності, оскільки прийняття акту було невідкладним і приймалось у відповідний порядок, що передбачений нормами чинного законодавства.
Щодо порушення, на яке вказує позивач, а саме порушення відповідачем-1 Угоди про Коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" у Верховній Раді України VIII скликання від 27.11.2014 року та пункту 87 Розпорядження КМУ від 04.09.2013 року №686-р "Про затвердження плану заходів з реалізації Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року", представник Кабінету Міністрів України зазначив, що вказані доводи ґрунтуються на припущеннях та не заслуговують на увагу. Зазначає, що заплановані програми Кабінету Міністрів України носять загальний характер та описують тенденції та напрямки роботи Уряду.
Таким чином, відповідач-1 вважає, що поданий адміністративний позов є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Представник Міністерства освіти і науки України (відповідач-2) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог зазначив, що твердження позивача, наведені в позовній заяві, самостійно та на власний розсуд обґрунтовані, при чому позивач безпідставно тлумачить норми законодавства не надаючи жодних доказів на підтвердження незаконності оскаржуваного наказу від 19.02.2016 р. №137. Представник Міністерства освіти і науки України стверджував, що під час прийняття оскаржуваного наказу Міністерство діяло на підставі та у межах визначених нормами чинного законодавства.
Представник Буковинського державного фінансового-економічного університету в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Кабінетом Міністрів України 20.01.2016 р. на погодження з пропозицією Міністерства освіти і науки України прийнято розпорядження №44-р про реорганізацію Буковинського державного фінансово-економічного університету шляхом приєднання до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. До вказаного рішення було додано Пояснювальну записку в якій обґрунтовано необхідність прийняття вказаного акту та витяг з протоколу №3 засідання Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року. Крім того, в судовому засіданні представник Міністерства освіти і науки України підкреслив, що однією з підстав прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №44-р стала необхідність впровадження реформи збереження бюджетних коштів, яка впроваджувалась і в інших містах по всій Україні. (а.с. 15, 103-105).
19.02.2016 р. Міністерством освіти і науки України видано оскаржуваний наказ №137 про реорганізацію Буковинського державного фінансового-економічного університету, який прийнятий на підставі розпорядження №44-р від 20.01.2016 р. Кабінету Міністрів України. До вказаного наказу надано додаток №137 від 19.02.2016 р., яким визначено склад комісії з реорганізації Буковинського державного фінансового-економічного університету. (а.с. 16-18).
На запит позивача до Мінекономрозвитку України останнім було надано інформацію від 25.05.2016 р. №3612-06/15383-07, в якій зазначається, що до Міністерства не надходив на погодження проект розпорядження Кабінету Міністрів України №44-р від 20.01.2016 року. (а.с. 79).
Згідно інформації Міністерства юстиції України від 13.05.2016 р. №16666/13297-0-33-16/7, наданої на запит адвоката позивача від 22.04.2016 р., зазначено, що проект розпорядження Кабінету Міністрів України №44-р від 20.01.2016 р. з порушеного питання для проведення правової експертизи до Мінюсту не надходив. Крім того, зазначено, що Міністерство не брало участі у відповідних узгоджувальних процедурах. (а.с. 80).
На запит позивача до Мінфіну України останнім було надано інформацію від 05.05.2016 р., в якій зазначається, що розпорядження Кабінету Міністрів України №44-р від 20.01.2016 р. на погодження до Міністерства також не надходив. (а.с. 81).
Чернівецька міська рада у відповіді від 28.04.2016 р. на адвокатський запит позивача повідомляє, що не приймала рішень та участі в погодженні оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України №44-р від 20.01.2016 року.(а.с. 82).
Міністерство освіти і науки України у листі від 17.06.2016 р. №1/11-8060 зазначає, що в 2016 р. не здійснювало будь-яких перевірок Буковинського державного фінансового-економічного університету. (а.с. 83).
Згідно Витягу з протоколу №6 засідання Вченої ради Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (далі -ЧНУ) від 30.05.2016 р. ухвалено утворити у складі ЧНУ з використанням кадрового потенціалу а матеріально-технічної бази Буковинського державного фінансового-економічного університету окремий факультет Фінансів, підприємництва та обліку. Створено у коледжі ЧНУ з 01.09.2016 р. три відділення: економічне відділення, юридичне відділення та природниче відділення. За пропозицією комісії по реорганізації БДФЕУ прийнято наступний перевід спеціальностей до факультетів ЧНУ: спеціальності в БДФЕУ: «Фінанси і кредит», «Банківська справа», «Облік і аудит», «Економіка підприємства», «Оподаткування», «Управління інноваційною діяльністю», «Фінанси і кредит (перепідготовка)», «Облік і аудит (перепідготовка)» переведено до новоствореного факультету ЧНУ; спеціальність в БДФЕУ «Правознавство» переведено на юридичний факультет ЧНУ; спеціальність в БДФЕУ «Туризм» переведено на географічний факультет ЧНУ; спеціальність в БДФЕУ «Комп'ютерні науки» перевести в Інститут фізико-технічних та комп'ютерних наук ЧНУ; спеціальність в БДФЕУ «Соціальна робота» перевести на факультет педагогіки, психології та соціальної роботи ЧНУ; спеціальність в БДФЕУ «Документознавство та інформаційна діяльність» переведено на факультет історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ. (а.с. 272).
Відповідно до інформації Міністерства освіти і науки України у листі від 12.02.2016 р. №1/11-1595 зазначено зокрема, що здобувачі вищої освіти Буковинського державного фінансового-економічного університету продовжать навчання в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича за обраними напрямами підготовки (спеціальностями) на тих умовах, за якими вони навчалися. Здобувачі вищої освіти БДФЕУ після завершення навчання отримають дипломи ЧНУ, крім того будуть вжиті заходи щодо забезпечення дотримання соціально-трудових гарантій всіх працівників Буковинського державного фінансового-економічного університету у порядку, визначеному законодавством. (а.с. 274).
Судом встановлено, що з позивачем, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №83-к від 9 березня 2016 року, достроково розірвано контракт від 15 лютого 2012 року №І-8 та звільнено його з посади ректора Буковинського державного фінансового-економічного університету з 11.03.2016 року у зв'язку з невиконанням умов контракту від 15 лютого 2012 року №І-8. У зв'язку із цим, позивач оскаржував наказ та вказані дії Міністерства освіти і науки України в судовому порядку. Згідно Рішення Першотравневого районного суду від 01.06.2016 р. №725/1534/16-ц позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України №83-к від 09.03.2016 року «Про звільнення ОСОБА_7.», яким достроково розірвано контракт від 15.02.2012 року №І-8 та звільнено ОСОБА_7 з посади ректора Буковинського державного фінансово-економічного університету з 11.03.2016 року. Судовим рішенням поновлено ОСОБА_7 на посаді ректора Буковинського державного фінансово-економічного університету з 11.03.2016 р. та анульовано запис в трудовій книжці ОСОБА_7 про звільнення з роботи за порушення умов контракту, згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18.08.2016 року рішення Першотравневого районного суду від 01.06.2016 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_7 залишено без змін, а в частині анулювання запису в трудовій книжці та розподілу судових витрат скасовано. Вказане рішення 18.08.2016 року набрало законної сили. (а.с. 84-91, 266-271).
До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відповідно до норм ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Під час судового розгляду справи виникла необхідність з'ясування належності позивача по справі. Як стверджували відповідачі, ОСОБА_7 не може бути стороною у спірних правовідносинах, оскільки спір виник між Буковинським державним фінансово-економічним університетом, Чернівецьким національним університетом ім. Юрія Федьковича, Міністерством освіти і науки України та Кабінетом Міністрів України. Відповідачі зазначали, що оскільки з позивачем, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №83-к від 9 березня 2016 року, достроково розірвано контракт від 15 лютого 2012 року №І-8 та звільнено його з посади ректора Буковинського державного фінансового-економічного університету з 11.03.2016 року, у зв'язку з невиконанням умов контракту від 15 лютого 2012 року №І-8, він є неналежним позивачем та не може брати участь у вказаному судовому процесі, оскільки неможливо встановити порушення його прав та інтересів як фізичної особи.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Буковинський державний фінансово-економічний університет перебуває в процесі припинення, у зв'язку з чим був призначений голова комісії з припинення або ліквідатор Мельничук Степан Васильович. Таким чином, суд дійшов висновку, що належним позивачем по справі є саме голова комісії з припинення або ліквідатор вищого навчального закладу.
Суд звертає увагу позивача, що належним способом захисту його порушеного права, на яке посилається ОСОБА_7 в позовній заяві, може бути оскарження виключно порушення його трудових прав, чим позивач скористався, оскарживши своє звільнення до Першотравневого районного суду м. Чернівці, згідно рішення якого визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України №83-к від 09.03.2016 року «Про звільнення ОСОБА_7.», яким достроково розірвано контракт від 15.02.2012 року №І-8 та звільнено ОСОБА_7 з посади ректора Буковинського державного фінансово-економічного університету з 11.03.2016 року.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що він звертається до суду в інтересах Буковинського державного фінансово-економічного університету, студентів та працівників навчального закладу. Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують звернення Буковинського державного фінансово-економічного університету до суду про оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 р. №44-р, наказу Міністерства освіти і науки України від 02.02.2016 р. №61 та наказу Міністерства освіти і науки України від 19.02.2016 р. №137. Згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2016 р. №826/2052/16 закрито провадження у справі 19.04.2016 р. у зв'язку із відмовою позивача у вказаній справі від адміністративного позову. Таким чином, суд робить висновок, що Буковинський державний фінансово-економічний університет скористався наданим законодавством йому правом на судовий захист порушеного права і на власний розсуд використав його у відповідності до норм чинного законодавства.
На підставі зазначеного, суд розглянувши адміністративний позов ОСОБА_7 робить висновок, що оскаржуваними рішеннями не було порушено права, свободи та інтереси ОСОБА_7, як громадянина з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про вищу освіту» рішення про утворення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію вищого навчального закладу приймається для закладів державної форми власності - Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року N 185-V управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, Буковинський державний фінансового-економічний університет є вищим державним навчальним закладом засновником якого є Кабінет Міністрів України та перебуває в сфері управління Міністерства освіти і науки України - головного органу в системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки.
З огляду на зазначене, суд звертає увагу сторін, що до повноважень Кабінету Міністрів України, зокрема, входить прийняття рішень щодо реорганізації вищих навчальних закладів.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно з ст. 116 Конституції України визначено, зокрема, що Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України та забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно до ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року N 794-VII (далі - Закон N 794-VII) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Відповідно до норм ст. 3 Закону N 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.
Згідно з ст. 4 Закону N 794-VII Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону N 794-VII Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян, зокрема у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону N 794-VII Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, може утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону державні господарські об'єднання, підприємства, установи та організації, зокрема для здійснення окремих функцій з управління об'єктами державної власності. Кабінет Міністрів України затверджує положення та статути державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників і заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст. 41 Закону N 794-VII Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
Згідно з ч. 1 та ч. 7 ст. 42 Закону N 794-VII Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України, підписує акти Кабінету Міністрів України, Генеральну угоду.
Статтею 44 Закону N 794-VII, зокрема ч. 7 визначено, що Міністр України подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство чи центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним.
Згідно з положеннями ст. 46 Закону N 794-VII визначено, зокрема, що організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання. Засідання Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом.
Відповідно до ст. 49 Закону N 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Стаття 50 Закону N 794-VII визначає, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.
Частиною 2 статті 52 Закону N 794-VII визначено, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
З аналізу вищезазначених норм права, які регулюють діяльність Кабінету Міністрів України суд робить висновок, що відповідачем-1 було дотримано порядок прийняття оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 р. №44-р "Про реорганізацію Буковинського державного фінансового-економічного університету", проект якого був наданий на розгляд Міністерством освіти та науки України. Вказаний проект, у відповідності до норм чинного законодавства був розглянутий та прийнятий на засіданні Кабінету Міністрів України, що підтверджується витягом з протоколу №3 від 20.01.2016 року.
Таким чином, Кабінет Міністрів України здійснюючи функції з управління об'єктами державної власності розпорядився об'єктом державної власності задля оптимізації коштів, передбачених у Державному бюджеті України, реорганізовував Буковинський державний фінансово-економічний університет шляхом приєднання до Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.
Щодо тверджень позивача про відсутність доцільності, вмотивованості та економічної обґрунтованості для прийняття оскаржуваного розпорядження Кабінет Міністрів України, суд зауважує, що зазначене обґрунтування не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Суд звертає увагу позивача, що обґрунтування необхідності прийняття вказаного акту як і прогнозовані наслідки його прийняття викладені в пояснювальній записці Міністра освіти і науки України, яка була досліджена в судовому засіданні. Так, згідно вказаної пояснювальної записки зазначено, зокрема, що проект акта розроблено Міністерством освіти і науки з метою реалізації завдань з оптимізації мережі вищих навчальних закладів та удосконалення системи управління вищими навчальними закладами, передбаченої Коаліційною угодою, створення університетів, у яких буде зосереджено науковий, педагогічний, методичний потенціал певного регіону, що сприятиме високого досягнення високого рівня якості підготовки фахівців з вищою освітою. Крім того зазначається, що прийняття акту є невідкладним, у зв'язку із чим вказано про необхідність його прийняти відповідно до параграфу його необхідно 55-2 глави 7 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. №950.
Параграф 55-2 глави 7 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. №950 визначає, що у невідкладних випадках, а також з питань спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) Прем'єр-міністр або міністр за погодженням з Прем'єр-міністром може під час засідання Кабінету Міністрів внести на розгляд Кабінету Міністрів проект акта без дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін'юстом, розгляду на засіданні урядового комітету. Такий проект акта ставиться на голосування і у разі його прийняття опрацьовується Секретаріатом Кабінету Міністрів без зміни його по суті (вносяться поправки, пов'язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, здійснюється редагування), а також забезпечується негайне оприлюднення підписаного Прем'єр-міністром акта.
На підставі зазначеного, спростовуються доводи позивача, що оскаржуваний акт Кабінету Міністрів України безпідставно не погоджувався з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, не проходив експертизу та не погоджувався Міністерством юстиції України, не погоджувався із Чернівецькою міською радою, не було проведено жодних узгоджувальних процедур, консультацій, нарад, робочих зустрічей для вжиття вичерпних заходів та/чи врегулювання всіх розбіжностей, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 р. №44-р приймалося за іншою процедурою, яка визначена параграфом 55-2 глави 7 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. №950 і яка не потребує дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін'юстом.
Крім того, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок позивача щодо порушення Кабінетом Міністрів України Угоди про Коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" у Верховній Раді України VIII скликання від 27.11.2014 року та пункту 87 Розпорядження Кабінетом Міністрів України від 04.09.2013 року №686-р "Про затвердження плану заходів з реалізації Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року", оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вчинення порушень з боку Уряду. Крім того, суд вважає, що відсутність в переліку запланованих програм відповідача-1 розгляду розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 р. №44-р не може давати підстав вважати про незаконність та протиправність оскаржуваного розпорядження, оскільки зазначені вище акти носять загальний характер та описують тенденції та напрямки роботи Кабінету Міністрів України, а не конкретний та вичерпний перелік дій та планів Уряду.
Також суд не погоджується із твердженням позивача, що відповідачами, під час прийняття оскаржуваних рішень, не враховано всіх негативних та несприятливих наслідків, порушення трудових, соціальних та економічних прав більшої частини науково-педагогічних та штатних працівників, в тому числі і трудові права працівників ЧНУ, оскільки частина штату даного університету, зі слів позивача, попаде під скорочення. Зазначені твердження суд вважає необґрунтованими та непідтвердженими доказами, оскільки згідно листа Міністерства освіти і науки України у листі від 12.02.2016 р. №1/11-1595 зазначено зокрема, що здобувачі вищої освіти Буковинського державного фінансового-економічного університету продовжать навчання в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича за обраними напрямами підготовки (спеціальностями) на тих умовах, за якими вони навчалися. Здобувачі вищої освіти БДФЕУ після завершення навчання отримають дипломи ЧНУ, крім того зазначено, що будуть вжиті заходи щодо забезпечення дотримання соціально-трудових гарантій всіх працівників Буковинського державного фінансового-економічного університету у порядку, визначеному законодавством. Також суд звертає увагу, що позивачем не було надано доказів існування очевидної загрози звільнення працівників ЧНУ, а тому зазначені доводи не беруться судом до уваги.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що поданий адміністративний позов, як і доводи позивача про порушення його прав та інтересів, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а відтак позовна заява ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачами доведено правомірність дій та законність прийняття оскаржуваних рішень.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий Т.М. Брезіна
Судді В.К. Левицький
О.П. Лелюк
Постанову в повному обсязі складено 12.09.2016 року.
Судове рішення № 61281432, Чернівецький окружний адміністративний суд було прийнято 05.09.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 824/268/16-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: