Постанова № 61280800, 22.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 р. Справа № 804/1277/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: представника позивача представника відповідача Алексєєва О.Є. Васюченка М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282202 від 09.09.2015 року, винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лідербренд» з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні взаємовідносин із ТОВ «МЖК Груп» у період вересень 2015 року, за результатами якої, складено акт від 05.01.2016 року № 2/22/35942082. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 26.01.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 270 000,00 грн., з яких 180 000,00 грн. основний платіж, 9 000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволені позовних вимог відмовити. Надав письмові заперечення, у яких зазначено, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 26.01.2016 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» зареєстроване 27 травня 2008 року як юридична особа Дніпропетровським міським управлінням юстиції та з 28 травня 2008 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

Юридична адреса суб'єкта господарювання - м. Дніпропетровськ, вул. Новобудівельна, буд. 5 «Б».

Так, у період з 22.12.2015 року до 28.12.2015 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лідербренд» з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні взаємовідносин із ТОВ «МЖК Груп» у період вересень 2015 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2/22/35942082 від 05.01.2016 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лідербренд» з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні взаємовідносин із ТОВ «МЖК Груп» у період вересень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Лідербренд» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 180 000,00 грн.

Таким чином, податковий орган вважає, що податковий кредит та витрати підприємства, сформовані за рахунок ТОВ «МЖК Груп» фактично були використані для мінімізації податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, внаслідок чого ТОВ «Лідербренд» протиправно завищено розмір податкового кредиту за перевіряємий період на загальну суму 180 000,00 грн.

На підставі акту від 05.01.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 26.01.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 270 000,00 00 грн., з яких 180 000,00 грн. основний платіж, 9 000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 13.10.2014 року між ТОВ «Лідербренд» та ТОВ «МЖК Груп» укладено договір купівлі-продажу № 13/10/2014.

За умовами даного договору ТОВ «МЖК Груп» (продавець) продає, а ТОВ «Лідербренд» (покупець) купує водорості норі, в кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця протягом 3-х днів з моменту узгодження замовлення та здійснюється транспортом покупця.

Відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню.

Покупець здійснює оплату за товар не пізніше 90-ти календарних днів з моменту відвантаження та дати підписання видаткових накладних, які погоджуються сторонами в момент оформлення замовлення та вказуються у видаткових накладних, складених продавцем.

Оплата за товар здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок продавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31.12.2014 року, а щодо зобов'язань за договором - до повного їх виконання.

На виконання умов договору ТОВ «Лідербренд» надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, договори постачання № 148Р-14 від 07.10.2014 року, № 000558 від 15.07.2015 року, № 03/02/14 від 03.02.2014 року, № 77 від 05.06.2015 року, № 200513 від 01.03.2015 року, договір про надання послуг з пакування № 01813 від 01.01.2015 року, специфікацію до договору про надання послуг з пакування № 010813 від 01.01.2015 року, акти прийому-передачі сировини для пакування № 22 від 16.06.2015 року, № 36 від 06.10.2015 року, № 37 від 07.10.2015 року, № 38 від 13.10.2015 року, № 39 від 13.10.2015 року, № 42 від 27.10.2015 року, № 43 від 02.11.2015 року, № 45 від 12.11.2015 року, № 48 від 21.12.2015 року, акти прийома передачі готової продукції з пакування та звіти про використану сировину замовника до цих актів.

Пролонгацій або додаткових угод під час проведення перевірки по вищевказаному договору купівлі-продажу позивачем надано не було.

Станом на 30.09.2015 року заборгованість ТОВ «Лідербренд» перед ТОВ «МЖК Груп» складає 1 524 064,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити.

За приписами п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов'язана із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.200.1-п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку у будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску).

Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку учасників відповідної операції.

Тому, твердження позивача про недоведеність спрямованості його умислу на вчинення дій, що не мають юридичних наслідків, суд не приймає до уваги. Податкова звітність має формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які для надання їм юридичної сили повинні бути складеними за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, відповідати формі, встановленій законом.

Слід також наголосити на тому, що судовою практикою (ухвали ВАСУ від 12.02.2014 року по справі №К/9991/48350/12, №К/9991/48339/12, №К/9991/54260/12, ухвали ВАСУ від 26.03.2014 року по справі №К/9991/26540/11, №К/9991/28864/11) вироблено правову позицію, за якою при вирішенні аналогічних спорів необхідно з'ясовувати обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Відповідно до укладеного договору між ТОВ «Лідербренд» та ТОВ «МЖК Груп» № 13/10/2014 року від 13.10.2014 року продавець продає, а покупець купує водорості норі в кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних.

Проте, згідно видаткових накладних від 25.09.2015р., та податкових накладних від 25.09.2015р. предметом поставки ТОВ «МЖК Груп» був інший товар, а саме - імбир маринований.

При цьому суд звертає увагу, що умовами договору між ТОВ «МЖК Груп» (продавець) продає, та ТОВ «Лідербренд» (покупець) передбачено купівля водорості норі, в кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню.

Під час перевірки, податковий орган з метою встановлення виробника або країни походження імбиря маринованого здійснив аналіз ланцюга постачання, за результатами якого не встановлено придбання підприємством ТОВ «МЖК Груп» імбиря маринованого. У зв'язку з проведеним аналізом отриманої податкової інформації виявлено формування податкового кредиту від ТОВ «МЖК Груп», яким розповсюджено «штучний» податковий кредит за рахунок «підміни» товару на інші товари (підприємством придбавались: бур, круг відрізний, насоси, поліпропіленові труби, муфта комбінована, лічильники води, фільтри, змішувачі, світильники та лампи, пульверизатори, леза, щітки для волосся, щітки з пемзою, пінцети, пилочки, мотузки,, шпагати, радіатори, а реалізовувались у вересні 2015 року - монтажно-будівельні роботи, ремонти будівель та приміщень, імбир маринований), тобто має місце невідповідність реалізованих та придбаних товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, відповідно до даних АІС «Податковий блок» ТОВ «МЖК Груп» не є імпортером, та проведеним аналізом ланцюга постачання встановлений його постачальник-імпортер ТОВ «ПИВНАНІЧ», проте ним не встановлено жодної реалізації товару із кодом УКТ ЗЕД 2001909700 - імбиря маринованого.

Крім того, згідно умов договору від 13.10.2014р., покупець здійснює оплату за товар не пізніше 90-ти календарних днів з моменту відвантаження та дати підписання видаткових накладних, які погоджуються сторонами в момент оформлення замовлення та вказуються у видаткових накладних, складених продавцем. Згідно видаткових, та податкових накладних поставка спірна господарська операція відбулась 25.09.2015р. Проте станом на момент перевірки 05.01.2016р. докази здійснення розрахунків за вказаним господарськими операціями відсутні.

Також при прийнятті рішення судом враховано, що у підприємства ТОВ «МЖК Груп» відсутня реєстрація податкових накладних із товаром та відповідним кодом УКТЗЕД, який в подальшому було реалізовано ТОВ «Лідербренд» що встановлено податковим органом під проведеної перевірки, та не спростовано позивачем.

Щодо наданої позивачем до матеріалів справи Додаткової угоди № 1 від 01.09.2015р. до Договору купівлі-продажу № 13/10/2014 від 13.10.2014р., то судом вона оцінюється критично, оскільки доказів надання вказаної Додаткової угоди станом на момент перевірки до податкового органу позивачем не надано.

З аналізу викладеного вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що податковий кредит та витрати підприємства, сформовані за рахунок ТОВ «МЖК Груп» фактично були використані для мінімізації податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що у ТОВ «МЖК Груп» відсутня реєстрація податкових накладних із товаром та відповідним кодом УКТ ЗЕД, який у подальшому було реалізовано на ТОВ «Лідербренд», то не має можливості встановити реальний ланцюг походження товару - імбир маринований. Перевіркою не виявлено наявності розумних економічних або інших причин. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до баз даних ДПІ, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, податковим органом встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Під час проведення перевірки та під час розгляду справи у суді позивачем не підтверджено наявність поставок товару від постачальника ТОВ «МЖК Груп», що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Лідербренд» та ТОВ «МЖК Груп» не мав мети настання реальних наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «МЖК Груп», оскільки у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в рамках таких господарських операцій, незважаючи на наявність у останнього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Тим більше, що приписи абз.2 п.44.1 ст.44 ПК України прямо забороняють платнику податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності та іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ «Лідербренд» неправомірно завищено суму податкового кредиту в розмірі 180 000,00 грн., відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає діючому податковому законодавству України.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідербренд», не повертаються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербренд» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова