Ухвала суду № 61279660, 06.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/1065/15 Головуючий у 1 інстанції: Стецик Я.Є.

Провадження № 22-ц/783/3654/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Павлишина О.Ф., Струс Л.Б.

з участю секретаря Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_9 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 06 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_6, Реєстраційна служба Мостиського районного управління юстиції у Львівській області, про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 06.04.2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Визнано за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою : АДРЕСА_1. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_9. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що задовольняючи позов в частині визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, суд порушив вимоги ст. 25 ЦК України, оскільки правоздатність ОСОБА_7, та ОСОБА_8 на час прийняття рішення припинилася. Вважає також, що при задоволенні позовної вимоги про визнання права власності за позивачем на 1/4 ідеальну частину житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про застосування позовної давності.

Сторони у судове засідання не з»явилася, хоча належним чином у відповідності до ст. 74 ЦПК України про час і місце розгляду справи були повідомлені. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_9 звернувся з заявою про відкладення розгляду справи, проте суд не визнав причини його неявки поважними. Тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності сторін та без фіксування судового засідання технічним засобом (ч.2 ст. 197 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 10, 59, 60, 61 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.05.1958 року.

14.03.1970 року ОСОБА_7 за договором купівлі - продажу купив будинковолодіння в с. Шегині Мостиського району. Будинковолодіння набуте за час шлюбу, відтак районний суд прийшов до вірного висновку про те, що вказане майно є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Належність майна до спільної сумісної власності подружжя не пов»язане із припиненням цивільної правоздатності фізичної особи.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Як установлено судом, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. За життя належним їй майном не розпорядилася.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилася (а.с.83).

Встановивши, що жоден із спадкоємців першої черги за законом не звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_8, районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про прийняття спадщини ( по ? частини спірного будинковолодіння) спадкоємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час її смерті, що стверджується копією погосподарської книги (а.с.94).

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК є правом, а не обов»язком спадкоємця. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у позові у зв»язку із спливом позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки ? частина спірного будинковолодіння належить ОСОБА_5 з часу відкриття спадщини.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: О.Ф.Павлишин

Л.Б.Струс