Рішення № 6127137, 11.08.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2009 р. Справа 17/84

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ" місце знаходження: вул. Незалежності,67, м.Івано-Франківськ; адреса для листування: а/с 83 м.Івано-Франківськ;

до відповідача Фізична особа-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 42 907 грн.

Cуддя Неверовська Л. М.

При секретарі судового засідання Нижник О. Г.

Представники:

Від позивача: Кохан С.М. - представник, (довіреність від 11.08.09)

Від відповідача: ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець

Суть спору: подано позов про стягнення 42907 грн.

Позивач позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що не одержував товар від позивача.

10.08.09 до суду надійшла заява ТзОВ "ІСО-Галичина" про залучення вказаного товариства до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. Господарським судом відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем, будь-яких угод щодо поставки товарів між позивачем і ТзОВ "ІСО-Галичина" не укладалось. В даному випадку має місце два окремих зобов"язання з поставки товару: 1) між позивачем та відповідачем підприємцем ОСОБА_4; 2) між підприємцем ОСОБА_4 та ТзОВ "ІСО-Галичина". Наявність боргу у ТзОВ "ІСО-Галичина" перед відповідачем не може бути підставою для залучення товариства до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Позивачем на підставі видаткової накладної №2/5, довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯИФ №151483 від 01.11.06, рахунку-фактури від 30.10.06 відпущено відповідачу товар (котел ст.вод. КСВ-2,0 "ВК-21"М2) на загальну суму 165814 грн. Відповідачем одержаний товар оплачений частково в сумі 122907 грн., борг становить 42907 грн.

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отримання відповідачем товару від позивача та часткова його оплата, свідчать про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

З приписів вищевказаних правових норм вбачається, що за невизначеності строку виконання зобов'язання, воно повинне бути виконано протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги (ст. 530 Цивільного кодексу України). Позивачем 22.05.09 направлено відповідачу вимогу про сплату бору №22/1 від 22.05.09 , тому в даному випадку протягом 7 днів від моменту пред'явлення вимоги (22.05.09) 29.05.09 у кредитора виникло право на позов, а боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання.

Заперечення відповідача щодо позову не спростовують доводи позивача, суперечать наданим по справі доказам та встановленим господарським судом обставинам справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-ХІ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення субєктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобовязань відповідно до умов договорів, укладених цим субєктом з іншими субєктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товаро-матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску товарно-матеріальних цінностей одержувачу.

Порядок застосування довіреностей на отримання цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. N 99 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318) . У пункті 2 вказаної Інструкції (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. У п.3 зазначено, що бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає, зокрема: їх виготовлення з друкарською нумерацією; обліку їх одержання, зберігання та використання як бланків суворої звітності; контролю за своєчасним поданням документів (актів, накладних, ордерів тощо), що свідчать про використання довіреностей, або невикористаних довіреностей. Відповідно до п.п. 4,6,9,10 Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів. Відповідно до п.13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Враховуючи те, що видача довіреностей відповідно до чинного законодавства є обов”язковою при відпуску товарів, вказані документи оформляються на бланках суворої звітності і підлягають реєстрації, факт передачі довіреності відповідачем позивачу при одержанні товару встановлений судом, вказаний документ є належними та допустимим доказом, який підтверджують факт одержання товару відповідачем.

Посилання відповідача на угоду про переведення боргу не спростовують доводів позивача, враховуючи наступне. Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Якщо кредитор не дає згоди на перевід боргу іншій особі, то боржник не має права на перевід боргу, оскільки це б означало односторонню зміну умов договору. Відповідачем не подано суду належних доказів укладення угоди про перевід боргу. За наведених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що така угода була укладена.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.Керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173,175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ", місце знаходження: вул. Незалежності,67, м.Івано-Франківськ, 76000; адреса для листування: а/с 83 м.Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 30610071) 42907 грн. боргу, 429 грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення.

СуддяНеверовська Л. М.

Рішення підписане 17.08.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Жураківська М. І.