Рішення № 6127121, 01.07.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2009 р. Справа № 15/275/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ржепецький В.О.,

при секретарі Сербіні К.Л.,

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 2148 від 13.04.2009р.

Від відповідача: представник не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 15/275/09

За позовом: ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_1

До відповідача: ТОВ “Водній мир”, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 9.

про: стягнення 117525,50грн.

Про час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ГПК України порядку (а.с. 61-62, 70).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засіданні не зявився, правом на надання відзиву не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ “Водній мир” про стягнення з останнього грошових коштів в сумі 117525,50грн.

Позов обґрунтовано наступним.

01.01.08р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 7/СК (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) приймає на себе зобовязання поставляти і передавати у власність покупцю (відповідач), а покупець зобовязується приймати й оплачувати товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.5.3. договору оплата за товар здійснюється протягом тижня, наступного за тижнем реалізації.

Позивачем виконано умови договору, про що свідчать матеріали справи, однак відповідачем за поставлений товар не сплачено, внаслідок чого станом на момент подання позову утворилась заборгованість за договором постачання в розмірі 117525,00грн.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, а саме: наданих позивачем специфікацій до договору, видаткових накладних, ним поставлено відповідачеві відповідно до умов договору поставки від 01.01.2008р. №7/СК товару на загальну суму 805645,73грн. (з урахуванням повернень товару). Відповідачем сплачено лише 738855,68грн. Таким чином, станом на момент подання позову заборгованість відповідача за договором поставки від 01.01.2008р. №7/СК становить 117525,50грн.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що позивачем належними доказами підтверджено факт поставки продукції, факт прострочення відповідача та розмір заборгованості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, належних доказів на підтвердження заперечень не надав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ “Водній мир”, м.Миколаїв, вул. Новозаводська, 9, код ЄДРПОУ 30396682, на користь ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1, - 117525,50грн. заборгованості, а також 1175,26грн. держмита, 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя В.О.Ржепецький