Ухвала суду № 61262331, 13.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/721/16-ц 13.09.2016 13.09.2016 13.09.2016

Провадження №22-ц/784/1773/16

Справа №484/721/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Мельничук О.В.

Провадження № 22ц/784/1773/16 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 48

Ухвала

Іменем України

13 вересня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

за участю

представника позивачки ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позивачка зазначала, що вона з 2004 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під за час шлюбу ними за спільні кошти придбано автомобіль ЗАЗ «Lanos SX», державний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, гараж вартістю 21 198 грн., що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку під вказаним гаражем площею 0,0028 га., вартість якої становить 686 грн. Право власності на вказане майно зареєстровано за ОСОБА_3

Сімейні відносини між нею та відповідачем припинені, але згоди щодо користування зазначеним майном та його поділ не досягнуто.

Посилаючись на наведене, позивачка просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на ? його частину.

Під час розгляду справи судом, ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, набутого в шлюбі.

ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги зазначав, що в період шлюбу із ОСОБА_4 було придбано телевізор Samsung вартістю 6 000 грн.; телевізор Toshiba вартістю 6 000 грн.; комп'ютер вартістю 7 000 грн.; два планшети Lenovo вартістю 4 000 грн.; відеокамера Toshiba вартістю 3000 грн.; холодильник Samsung вартістю 7 000 грн.; пральна машина LG вартістю 6 500 грн.; швейна машина Siemens вартістю 3000 грн.; пилосмок Samsung вартістю 3000 грн.; мультиварка вартістю 800 грн.; мікрохвильова піч вартістю 1000 грн.; хлібопіч вартістю 1000 грн.; диван вартістю 2 000 грн.; диван вартістю 2 000 грн.; ліжко вартістю 3 500 грн.; шафа вартістю 4 000 грн.; меблі у гостьову кімнату 5 500 грн.; меблі у передпокій 2 000грн.; кухонний гарнітур вартістю 3 000 грн.; кухонний куточок вартістю 3 000 грн.; комп'ютерний стіл вартістю 800 грн.; крісло вартістю 700 грн., а всього майна на суму 74 800 грн. У зв'язку з поділом майна він просив визнати за ОСОБА_4 право власності на вказане майно, а за ним право власності на автомобіль ЗАЗ «Lanos SX», державний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, гараж, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку під вказаним гаражем.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по ? частці за кожним на гараж, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку під вказаним гаражем кадастровий номер 4810400000:07:080:0019, а також на автомобіль ЗАЗ «Lanos SX», державний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно частини першої ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 04 червня 2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період шлюбу придбано автомобіль ЗАЗ «Lanos SX», державний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, який згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС України зареєстровано за ОСОБА_3

Також під час шлюбу сторони придбали гараж, розташований по АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 31,5 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0028 га, за вказаною адресою, на якій розташовано спірний гараж з цільовим призначеням для будівництва індивідуальних гаражів. Згідно копій свідоцтв про право власності, вказаний гараж та земельна ділянка зареєстровано за ОСОБА_3, як власником (а.с. 10,13).

Сторони не оспорювали, що спірний автомобіль, гараж та земельна ділянка, яка розташована під гаражем є їх спільною сумісною власністю як подружжя.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ст. ст. 60,70, СК України обґрунтовано задовольнив первісний позов ОСОБА_4, визнавши право кожної із сторін на ? частину спірного майна.

Що стосується зустрічних вимог ОСОБА_3про визнання спільною сумісною власністю іншого майна, набутого за період шлюбу, а саме: телевізор Samsung вартістю 6 000 грн.; телевізор Toshiba вартістю 6 000 грн.; комп'ютер вартістю 7 000 грн.; два планшети Lenovo вартістю 4 000 грн.; відеокамеру Toshiba вартістю 3000 грн.; холодильник Samsung вартістю 7 000 грн.; пральну машину LG вартістю 6 500 грн.; швейну машину Siemens вартістю 3000 грн.; пилосмок Samsung вартістю 3000 грн.; мультиварку вартістю 800 грн.; мікрохвильову піч вартістю 1000 грн.; хлібопіч вартістю 1000 грн.; диван вартістю 2 000 грн.; диван вартістю 2 000 грн.; ліжко вартістю 3 500 грн.; шафу вартістю 4 000 грн.; меблі у гостьову кімнати 5 500 грн.; меблі у передпокій 2 000грн.; кухонний гарнітур вартістю 3 000 грн.; кухонний куточок вартістю 3 000 грн.; комп'ютерний стіл вартістю 800 грн.; крісло вартістю 700 грн., то суд вірно вважав, що вони не підлягають задоволенню.

За положенням ч. 1 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, для визначення речей, зазначених ОСОБА_3 у позовній заяві, спільним майном подружжя та можливості їх поділу, повинен бути доведений факт придбання конкретних речей в період шлюбу, їх вартість на час розгляду справи та наявність цього майна на момент поділу.

Обов'язок з доведення цих обставини відповідно до вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України покладено на позивача за зустрічним позовом.

Представник ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції наявність вказаного майна заперечував.

Між тим, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу на підтвердження придбання вказаного ним майна в період шлюбу та його наявності у сторін або у третіх осіб. Наполягаючи на розподілу побутової техніки та предметів побутового призначення, ОСОБА_3 не вказав при цьому індивідуальні ознаки кожної речі, рік придбання та за якою ціною придбавалися, зокрема, не зазначив марку, модель, індивідуальний номер побутової техніки, не вказав індивідуальні ознаки меблів, для можливості їх ідентифікації.

Оскільки ОСОБА_3 не довів придбання та наявність у спільній сумісній власності сторін побутової техніки та предметів побутового призначення, тому його не можна віднести до майна, що підлягає поділу між подружжям.

З огляду на наведені обставини, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині рішення є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не вирішив питання щодо поділу товарів, придбаних для здійснення підприємницької діяльності, є необґрунтованими, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції. Тоді як, відповідно до ч. 2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. То підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: