Ухвала суду № 61258901, 12.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/329/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Бугайченко Т.А.

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду Олексієнко І. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016 року. м.Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Олексієнко І.С.,

суддів Гончара В.М., Іванова Д.Л.,

із секретарем Верещагіною В.В.,

за участю прокурора - Ільчука В.І.,

захисника - ОСОБА_3,

підозрюваного - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.08.2016 року, якою щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який не одружений, не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, проживає АДРЕСА_3, раніше судимого 31.07.2015 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки

обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 13 год. 00 хв. 29.10.2016 року, з визначенням застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат у сумі 27 560 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного Кіровоградської області від 31.08.2016 року та постановити нову ухвалу, якою обрати його підзахисному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді особистого зобов'язання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що дане судове рішення не відповідає вимогам закону. Зазначає, що в клопотанні слідчий посилався на те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та вчиняти інші кримінальні правопорушення, при цьому на обґрунтування цих доводів слідчий не надав жодних доказів, які б досліджувались, а слідчий суддя в ухвалі своє рішення мотивує без посилання на будь-які докази. Отже, ухвала слідчого судді не ґрунтується на будь-яких доказах.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у тому, що він 26 липня 2016 року в період часу з 16 години 30 хвилин до 20 години 30 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, прийшов за адресою: АДРЕСА_4, відвідати раніше йому знайому ОСОБА_5, однак останньої вдома не було. Помітивши на території подвір'я домоволодіння велосипед, переконавшись у відсутності власників, діючи умисно, повторно, впевнившись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії не будуть помічені, ОСОБА_4 з огородженої територія домоволодіння таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_5 велосипед марки «Україна», вартістю 900 грн. Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 30 липня 2016 року в період часу з 08 години 00 хвилин до 09 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4, перебуваючи в гостях у свого знайомого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, помітив в кімнаті на тумбочці біля ліжка, на якому лежав обмежений в пересуванні в зв'язку зі станом здоров'я потерпілий ОСОБА_6, мобільний телефон «Nокіа 6610і». Діючи умисно, повторно, впевнившись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії не будуть помічені, скориставшись відсутністю уваги потерпілого, ОСОБА_4 з тумбочки викрав належний потерпілому ОСОБА_6 мобільний телефон «Nокіа 6610і», вартістю 275 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «МТС», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє. Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 275 гривень.

В діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 31 серпня 2016 року 13 год. 00 хв. по 29.10.2016 року 13 год. 00 хв., з визначенням застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат у сумі 27 560 грн.

Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_4, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років. Крім того, враховуючи серйозність висунутої підозри ОСОБА_4, що свідчить про велику суспільну небезпеку кримінального правопорушення у вчиненні якого останній підозрюється, тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його вини, особу підозрюваного його соціальні зв'язки, а тому слідчий суддя вважає, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду. Крім того, ОСОБА_4 має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, підозрюється у вчиненні злочину в період іспитового строку, не працює, зловживає алкогольними напоями, не має постійного місця проживання.

Таким чином, викладені обставини з достатністю свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду може вчинити спроби для переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, в дебатах підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Дана підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового слідства доказах, які під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були об'єктивно дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та щодо їх допустимості та узгодженості між собою сумнівів у колегії суддів не викликає.

До того ж колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Ураховуючи серйозність висунутої проти ОСОБА_7 підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, а також беручи до уваги дані про особу підозрюваного та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя міськрайонного суду міг з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Крім того, відмовляючи апелянту у задоволенні його апеляційної скарги колегія суддів враховує обставини, визначені у ст. 178 ч. 1 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров'я та репутацію.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, за вчинення яких відповідно до чинного законодавства передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 6 років.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що перебуваючи на особистому зобов'язанню, останній не буде обмежений від вільного спілкування, а тому ризик передбачений п.п. 2, 3 ст. 177 КПКК України не буде забезпечений.

Окрім того, останній через тяжкість оголошеної підозри та наявних у справі доказів, зможе з метою уникнення відповідальності вчинити спроби на ухилення від органу досудового слідства та суду.

Таким чином, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування по відношенню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків і надасть йому змогу незаконно впливати прямо чи опосередковано на своїх співучасників, зокрема визначати з ними спільний план заходів надання свідчень у провадженні, у тому числі можливість повідомляти неправдиві дані.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції не було доведено наявність ризиків для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

За вказаних обставин слідчий суддя цілком обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки під час розгляду клопотання встановлені обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України та забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Так, у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував і дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_4 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які захисник посилається в апеляційній скарзі.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у діях, не пов'язаних із застосуванням насильства, а тому згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя правильно визначив заставу при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір якої становить 20 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом станом на 1 січня 2016 року.

При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177-178 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.08.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого Олександрійського ВП ГУНП України в Кіровоградській області та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на 60 днів, з 13.00 год. 31 серпня 2016 року до 13.00 год. 29 жовтня 2016 року, з визначенням застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат у сумі 27 560 грн. - без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області І.С. Олексієнко