Рішення № 61257236, 15.08.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа №202/3030/16-ц

Провадження №2/202/1732/2016

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 серпня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороза В.П.

при секретареві Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності права власності та визнання права власності та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №202/3030/16-ц.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом встановлено, що при постановленні зазначеного заочного рішення не було розглянуто позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3, в яких останній просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем, ОСОБА_5, у період з 01.02.2003р. до часу відкриття спадщини - 26.05.2008р.; визнати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: м.Дніпро, вул. Смольна, буд. 25 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 26.05.2008 року; визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру№28 у будинку №50а по пр.Олександра Поля у м.Дніпро загальною площею59,8кв.м., житловою площею 43,3кв.м.,у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5,померлої 26.05.2008 року.

Сторони в судове засідання не з?явилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.02.2008р. ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1.

26 травня 2008р. ОСОБА_5 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 та домоволодіння №25 по вул.Смольна у м.Дніпро.

За життя заповіту ОСОБА_5 не склала.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного терміну, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Виходячи з положень гл.6 ЦПК України, однією з підстав встановлення факту, що має юридичне значення, є те, що такий факт повинен тягнути за собою певні юридичні наслідки.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму ВерховногоСудуУкраїни №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» :

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які

проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до

часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом),

судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України

про те, що сім'ю складають особи, які спільно

проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та

обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на

момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з

урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією

сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка

(чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу,

таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно

проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали

взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки,

падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї,

тощо.

ОСОБА_3, починаючи з 01 лютого 2003 року проживав разом з померлою ОСОБА_5. Вони були один для одного рідними людьми, піклувалися один про другого, харчувалися разом, вели спільний бюджет та побут,проживали разом однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_3, в якій ОСОБА_3 проживає і зараз. Після її смерті ОСОБА_3 взяв на себе турботу та витрати щодо її поховання.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В даному випадку підлягає встановленню факт його постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

З дозволу померлої у квартирі також проживає відповідач ОСОБА_4, який вважає себе таким, що також має право на спадкування майна після смерті померлої.

Згідно пп. 16 п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку…».

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню. Оскільки, третьою особою з самостійними вимогами ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо визнання за ним права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: м.Дніпро, вул. Смольна, буд. 25 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 26.05.2008 року, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 220 ЦПК України, суд додатково,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживанняВолкова ОСОБА_6 зі спадкодавцем, ОСОБА_5, у період з 01.02.2003р. до часу відкриття спадщини - 26.05.2008р.

Визнати за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1)право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею59,8кв.м., житловою площею 43,3кв.м.,у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5,померлої 26.05.2008 року.

В решті позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.П. Мороз