Ухвала суду № 61256554, 07.09.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3301/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров А. М.Номер провадження 22-ц/788/1208/16 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - ОСОБА_4, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2016 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи, які підтримали апеляційну скаргу з мотивів, в ній викладених, представника відповідача, який заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04 квітня 2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 05 вересня 2008 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений кредитний договір №17/К-2008/169, згідно п. 2.1 якого банк надав йому в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти в сумі 58 000 доларів США з оплатою за процентною ставкою 16% річних.

На даний час йому стало відомо про те, що підписи на аркушах 1 та 3 кредитного договору є підробленими та такими, що зроблені різними особами.

В преамбулі кредитного договору зазначено, що він укладений між ним та відповідачем, проте підписи на першому та третьому аркушах договору йому не належать. Його підпис був сфальсифікований працівниками банку та замість первісно укладених сторінок в кредитному договорі містяться інші сторінки з іншими суттєвими умовами договору, які він не підписував.

На час укладення кредитного договору 05 вересня 2008 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4, починаючи з 20 лютого 1970 року. Шлюб між ними розірваний 05 березня 2009 року.

З огляду на те, що кредитний договір укладався в період шлюбу, третя особа ОСОБА_4 як другий з подружжя брала участь в укладенні цього договору та ставила свій підпис на договорі.

Йому стало відомо про те, що підписи на аркушах 1 та 3 кредитного договору, виконані від імені ОСОБА_4,. не належать останній, не співпадають між собою та є підробленими.

Посилаючись на положення частини 4 ст. 203, ст. ст. 207, 215 ЦК України, згідно яких правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених статтею 203 ЦК України, просив визнати недійсним кредитний договір № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року, укладений між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказами в справі підтверджено, що під час укладення договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, точно в договорі визначили свої наміри; особистий підпис позивача свідчить про те, що він погодився на всі умови, які зазначені у кредитному договорі.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 17/К-2008/169, згідно якого банк надав останньому в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти в сумі 58 000 доларів США з оплатою за процентною ставкою 16% річних (а.с.15-17).

Розділом 5 кредитного договору передбачено умови забезпечення кредиту та фінансовий стан позичальника.

Згідно умов договору, розміщених на його 3-му аркуші:

5.5. У випадку настання страхової події за договором страхування предмета застави (іпотеки), переданого в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредитних ресурсів та виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за кредитним договором, крім того, банк як вигодонабувач за договором страхування предмета застави (іпотеки) має переважне право на задоволення кредиторських вимог із сум страхового відшкодування.

5.6. Банк має право перевіряти фінансовий стан позичальника, а також стан предмета застави (іпотеки). Позичальник зобов'язаний на вимогу банку протягом 3-х робочих днів надати документи, що підтверджують фінансовий стан позичальника. Позичальник зобов'язаний на вимогу банку надати можливість огляду заставленого майна в денний час доби.

5.7. Позичальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів повідомити банк про зміну своєї фактичної або поштової адреси, паспортних даних, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та/або імені, а також факти розлучення, шлюбу, народження дітей та інші обставини, які можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором, з наданням відповідних документів, які їх підтверджують.

5.8. Позичальник зобов'язується укласти на користь банку на весь період договору договір страхування на випадок смерті від нещасного випадку та інвалідності, що наступив внаслідок нещасного випадку.

6.1. За прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку штраф 100 гр. та пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Штраф сплачується боржником при кожному випадку прострочки повернення кредитних ресурсів. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 3.2, 3.4, 4.4, 4.6 цього договору а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

6.2. За ненадання позичальником банку у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язок надання яких передбачений цим договором, а також за неповідомлення позичальником банку про факти, зазначені у п. 5.7 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 10% процентів від загальної суми отриманих кредитних ресурсів.

7.1. У випадку, якщо сплачених позичальником банку грошових коштів недостатньо для погашення загальної суми заборгованості, що виникла на цей момент, погашення заборгованості здійснюється наступним чином: у першу чергу погашаються прострочені проценти за користування кредитним ресурсами, у другу чергу погашаються проценти за користування кредитним ресурсами, у третю чергу погашаються комісійна винагорода банку за надання кредитних ресурсів, у четверту чергу погашається сума основного боргу по кредиту, у п'яту чергу погашається пеня та штрафи.

7.2. Зміст цього договору, а також відомості про фінансові операції, проведені відповідно до цього договору, визнаються сторонами конфіденційними та не підлягають розголошенню без згоди обох сторін, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

7.3. Цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів (їхньої першої черги) та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

7.4. Цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути здійснені у письмовій формі та підписані сторонам. Такі зміни та доповнення додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною.

7.5. Цей договір може бути продовжений за згодою сторін, при цьому сторони підписують відповідну додаткову угоду.

7.6. Цей договір укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін та нотаріуса.

7.7. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно до діючого законодавства України.

7.8. Якщо в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором було укладено договір застави, іпотеки, поруки або майнової поруки, і будь-якою зі сторін цього договору, державними органами або третіми особами оспорюється дійсність такого договору, у тому числі заявлено позовну заяву про визнання його недійсним, таким, що не підлягає виконанню або неукладеним.

Будь-який позов, що може бути заявлений кожною із сторін цього договору у порядку цивільного судочинства у зв'язку з підписанням, зміною, розірванням, дійсністю або виконанням цього договору, підлягає розгляду в суді за місцем знаходження Філії "Слобожанське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №17.

7.9. Позичальник сплачує банку комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування при проведенні кредитних операцій у розмірі 4210,80 гр. Комісія сплачується позичальником у момент укладення цього договору на рахунок № 61103020204017.

7.10. Невід'ємною частиною цього договору є графік зниження розміру заборгованості (Додаток №1).

Також остання сторінка договору містить реквізити та підписи сторін:

ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856

Філія «Слобожанське РУ «ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

м. Харків, пров. Театральний, буд. 4,К/ рах. 39000010001980

ЄДРПОУ 06717756, МФО 350697

Від позичальника

ОСОБА_3

Паспорт: НОМЕР_2, виданий Центральним ВВС СМУ УМВС України

В Сумській області, 04 вересня 1996 року

Адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Згідно свідоцтва серія НОМЕР_3 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 05 березня 2009 року (а.с. 11).

01 грудня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Сумського МВ УМВС України в Сумській області з повідомленням про кримінальне правопорушення та просили відкрити провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 358, 364, 365, 366, 367, 396 КК України, посилаючись на те, що їх підписи в кредитному договорі підроблені (а.с. 5-10).

Згідно висновку почеркознавчої експертизи Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30 червня 2016 року, в оригіналі договору, наданому банком слідчому поліції у кримінальній справі, порушеній за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що працівники банку «Фінанси та Кредит» підробили їх підписи в кредитному договорі, підпис від імені ОСОБА_3 на 1 та 2 сторінці в кредитному договорі № 17К-2008/169 від 5 вересня 2008 року виконаний ОСОБА_3, а підписи на 3-й сторінці договору від імені ОСОБА_3 у графі «від позичальника» та від імені ОСОБА_4 у графі «підпис» виконані не ними, а іншою собою (а.с. 131 - 138).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 червня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08 липня 2011 року, у цивільній справі № 2-726/10 за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про дострокове повернення коштів та стягнення суми заборгованості стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 498 134,53 грн. заборгованості за кредитним договором № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року, вирішене питання судових витрат.

Заперечуючи проти позову в даній справі та оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду, відповідачі, в тому числі і позичальник ОСОБА_3, визнавали умови кредитного договору та посилались на кризову ситуацію в державі і відсутність в рішенні суду висновку щодо розірвання кредитного договору за позовом банку, звертались до суду 20 січня 2010 року з заявою про надання часу для врегулювання взаємовідносин з банком - позивачем.

При зверненні 16 червня 2009 року з позовом до суду в зазначеній справі банк надав суду копію кредитного договору, за змістом ідентичну тому договору, який наданий банком як оригінал органам досудового слідства в кримінальній справі. В той же час ця копія договору містить всі підписи ОСОБА_3 на всіх його сторінках, а оригінал договору, наданий слідчому, не містить одного з трьох підписів на аркуші № 3, тобто оформлення вказаних екземплярів договорів відрізняється (а.с. 93-94, 101 - 105).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 травня 2013 року, у цивільній справі № 1806/5185/12 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, КП «Сумське МБТІ», третя особа - реєстраційна служба України Сумського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги банку були задоволені.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року були скасовані рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2013 року та ухвала апеляційного суду Сумської області від 15 травня 2013 року, передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Після повторного розгляду справа, перереєстрована за № 592/12610/13-ц, з касаційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 7 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду від 20 листопада 2014 року, оскаржена в касаційному порядку та надіслана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с.109 - 112, 118 - 124).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 травня 2014 року, у цивільній справі № 592/410/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання несправедливими умов пункту кредитного договору та визнання недійсним пункту кредитного договору в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

Позов у даній справі від 17 січня 2014 року ОСОБА_3 обґрунтовував, зокрема, положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, тобто такими, що, всупереч принципу добросовісності, мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, і несправедливе положення договору може бути визнане недійсним.

Вважав умови п. 6.1 кредитного договору від 5 вересня 2008 року, який дає право банку стягувати з нього надмірну неустойку, незалежно від розміру основної заборгованості та часу її існування, чим спотворює її дійсне правове призначення, такими, що не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності, несправедливими по відношенню до нього, такими, що порушують його права як споживача.

Просив визнати умови п. 6.1 кредитного договору, викладені на аркуші №3 кредитного договору, несправедливими і недійсними з 5 вересня 2008 року.

До зазначеної позовної заяви ОСОБА_3 додавав копію кредитного договору від 5 вересня 2008 року, оформлену іншим чином, ніж оригінал кредитного договору, наданий банком для експертного дослідження в рамках кримінальної справи, та копія договору, надана банком у першій справі 2010 року, де містяться всі підписи ОСОБА_3 на всіх сторінках договору.

В зазначеній справі ОСОБА_3 надав копію договору, яка не містить його підпису на другому аркуші договору, проте за змістом договори всі ідентичні (а.с.106 - 108, 113 - 114).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2014 року у цивільній справі №592/1880/14-ц за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Репетун О.Є., про визнання недійсним іпотечного договору в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 відмовлено з необґрунтованістю.

Позов в даній справі позивачі обґрунтовували тим, що реєстраційні відомості про предмет іпотеки, зазначені в іпотечному договорі № 271/170908 від 5 вересня 2008 року, за яким в іпотеку передана трикімнатна квартира АДРЕСА_2 в якій позивачам належить по 1/4 частині, на забезпечення виконання кредитного договору від 5 вересня 2008 року, не належать їх нерухомому майну, зміст іпотечного договору суперечить ч. 1 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», оскільки нерухомого майна з ознаками, притаманними предмету іпотеки, зазначеному в п. 1 іпотечного договору, не існувало (а.с. 125 - 127).

У зазначену справу ОСОБА_3 надав також копію кредитного договору зі змістом, ідентичним оригіналу договору, наданому банком слідчим органам, проте без підпису ОСОБА_3 на другому аркуші договору, але зі всіма трьома підписами на третій сторінці, що відрізняється від оригіналу договору, наданого слідчому (а.с.12 5 -129, 139 - 140. 164 - 167).

21 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та зміну умов договору, посилаючись на те, що 5 вересня 2008 року уклав кредитний договір з банком, за яким отримав кредит в сумі 58 000 доларів США, що за курсом НБУ складало на день укладення договору 281 300 гр., під 16% річних на строк до 5 вересня 2023 року. Всесвітня економічна криза, погіршення економічної ситуації в країні та ріст курсу гривні до долара в 5 разів поставили його в невигідне становище. Відповідач недобросовісно здійснював зарахування його платежів, штучно створивши його заборгованість за кредитним договором. Посилаючись на ст. 652 ЦК України та на постанову правління НБУ від 4 грудня 2008 року № 413 «Про окремі питання діяльності банків», в якій рекомендовано банкам, зокрема, переглянути в бік зменшення процентні ставки за кредитами, наданими в іноземній валюті, з метою зниження ризиків невиконання позичальниками своїх зобов'язань за такими кредитами, вважав необхідним переглянути умови договору, які стали для нього обтяжливими.

Просив доповнити розділ «Предмет договору» кредитного договору від 5 вересня 2008 року пунктами в наступній редакції:

2.1.1. Валюта кредиту - долар США, або гривневий еквівалент, за курсом НБУ на момент укладання договору, а саме 1 долар США дорівнює 4,85 гр.

2.1.2. Сплата боргу здійснюється за курсом долара США на момент укладення договору, а саме - 1 долар США дорівнює 4,85 гр.

До позовної заяви ОСОБА_3 надавав копію кредитного договору, ідентичну оригіналу договору, який був предметом експертного дослідження в рамках кримінальної справи.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 серпня 2015 року у справі № 592/3774/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та зміну умов договору, позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання. (а.с. 115 - 117).

Також в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 2/592/282/16 за позовом ОСОБА_4 до банку про захист прав споживачів та визнання недійсним договору іпотеки, а також справа № 592/6875/14-ц за позовом банку до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.152).

З обставин справи вбачається, що позивач перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із умовами кредитування, погодився на них, наслідком чого стало підписання ним кредитного договору № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року.

Доказом того, що позивач ознайомлений з предметом кредитного договору № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року, порядком нарахування, сплати процентів та комісійної винагороди, умовами забезпечення кредиту та порядком встановлення фінансового стану позичальника, відповідальністю позичальника та заключними положеннями, є послідуючі дії його як позичальника та зміст судових рішень, ухвалених за спорами, що виникли з спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 14 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі встановленій законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Стаття 217 ЦК України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до статті 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та запереч, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З усіх копій договорів, доданих як банком, так і ОСОБА_3 як позичальником до позовних заяв, з якими вони звертались до суду у наведених цивільних справах за спорами, що витікають з спірних правовідносин щодо укладення та виконання умов спірного договору, вбачається, що тексти договору є ідентичними, були погоджені та виконувались сторонами. ОСОБА_3 не спростував, що отримав кредитні кошти, витратив їх на власні цілі, ця обставина доведена судовими рішеннями у попередніх справах.

З обставин справи вбачається, що окремим предметом спору був і п. 6.1 кредитного договору, який передбачає відповідальність позичальника за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, розміщений на сторінці № 3 договору, який позичальник оспорював як несправедливий з огляду на розмір штрафних санкцій, встановлених ним, тим самим підтвердивши, що саме на таких умовах уклав цей договір.

Позичальник не надав суду свій екземпляр кредитного договору як доказ укладення кредитного договору на інших умовах, чим кредитний договір, наданий банком, посилаючись на те, що він оригінал договору не отримував, хоча сам в двох попередніх справах надавав суду копії кредитного договору, які не надавав банк, з його підписом у графі на третій сторінці, який посвідчує факт отримання ним цього договору та графіку погашення кредиту. Він не зазначає, які саме пункти кредитного договору не відповідають тим пунктам, які були підписані ним при укладенні кредитного договору, в чому полягає різниця у викладенні їх змісту, та яким чином це впливає на його права та порушує їх.

Не надав позичальник і доказів тому, що надана ним копія кредитного договору у справи № 592/410/14 - ц за його позовом до банку про визнання недійсними умов договору, що обмежують права споживача, та № 592/1880/14 -ц про визнання недійсним іпотечного договору - це копія кредитного договору, наданого банком, оскільки в справі відсутні докази, що банк надавав суду таку копію кредитного договору.

Оригінал цього договору ОСОБА_3 не надав суду. Є підстави вважати, що він, визнаючи умови кредитного договору та оспорюючи їх у всіх попередніх справах з інших підстав, з точки зору порушення прав споживача, був проінформований про ці умови, їх не оспорював з тих підстав, що кредитний договір на таких умовах він не укладав.

Саме копії кредитного договору, надані ОСОБА_3 у зазначених справах, не містять його підпису на другій сторінці, хоча, за висновком експертизи, в оригіналі договору аналогічного змісту, наданого банком, на другій сторінці договору міститься саме його підпис.

Таким чином, є безпідставними доводи ОСОБА_3 про те, що банк намагається здійснити нарахування заборгованості з нього та звернути стягнення на його майно на підставі іншого кредитного договору, який він не підписував, змінивши таким чином його суттєві умови у бік погіршення його становища, чим порушені його права як споживача.

З попередніх цивільних справ вбачається, що позивач, уклавши кредитний договір з банком, отримавши кредитні кошти від банку, чого він не спростував, підписав графік погашення кредиту, в який були закладені щомісячні суми на погашення кредиту, в тому числі - тіла кредиту, процентів, комісії, які відповідають умовам договору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2016 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -