Постанова № 61254538, 08.09.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9612/16-а

Провадження № 2-а/263/270/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що з 18.04.2012 року їй була призначена пенсія по інвалідності на підставі встановлення 3 групи інвалідності загального захворювання. 08 квітня 2014 року їй було присвоєно 2 групу інвалідності та сплачувалась пенсія по інвалідності на підставі ст. 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. У липні 2016 року позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду Українив Жовтневому районі м. Маріуполя на предмет перерахування призначеної пенсії по інвалідності у відповідності ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р.Проте, відповідачем 19 липня 2016 р. було надано відповідь (№21068/03), якою відмовили у задоволені її заяви.

Позивачка у судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи міститься клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення на заявлений позов, у яких зазначив, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. № 213-VIII з 1 червня 2015 р. скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ЗУ «Про державну службу», таким чином пенсія державним службовцям не призначається та не перераховується. Вважає, щоЗакон України «Про державну службу» № 3723втратив юридичну силу, оскільки набрав чинність ЗУ «Про державну службу» № 889-VII згідно якого, призначення пенсій особам, що набули стаж державної служби на посадах місцевого самоврядуванняне передбачено. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи вимоги позивачки, заперечення відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Судом встановлено, та це не заперечується відповідачем, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя та отримує пенсію по інвалідності на підставі встановлення 3 групи інвалідності загального захворювання з 18 квітня 2012 року.

Згідно з принципом верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 1, частина друга статті 3, частина друга статті 6, частина перша статті 8 Конституції України).

08 квітня 2014 року позивачці було присвоєно 2 групу інвалідності та сплачувалась пенсія на підставі ст. 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно ст.33 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком.

Вищезазначена пенсія по інвалідності була нарахована за формулою 90 % (2 група) від пенсії за віком, що відповідає ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р., оскільки позивачка продовжувала перебувати на державній службі на посаді заступника директора департаменту - начальника управління преси та інформатизації департаменту зв'язків із громадськістю та внутрішньої політики Маріупольської міської ради.

З 13 червня 2016 року вона звільнена із займаної посади у зв'язку з ліквідацією департаменту та скороченням штату у відповідності п. 1 ст 40 КЗпП України. Позивачка має загальний стаж 31 рік 11 міс. з яких 22 р. 4 м. - стаж державної служби.

У липні 2016 року позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду Українив Жовтневому районі м. Маріуполя (далі Відповідач) на предмет перерахування призначеної мені пенсії по інвалідності у відповідності ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р.

Проте, Відповідачем 19 липня 2016 р. надано відповідь (№21068/03) якою відмовлено у задоволені заяви позивачки.

Суд не може погодитися з доводами відповідача стосовно того, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. № 213-VIII з 1 червня 2015 р. скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ЗУ «Про державну службу», таким чином пенсія за держслужбою не призначається та не перераховується.

Проте ним не береться до уваги п.5 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. № 213-VIII, у якому йдеться мова стосовно осіб, на яких поширюється дія даного Закону (крім інвалідів I та II груп).

Суд вважає помилковими доводи відповідача стосовно того, що ЗУ «Про державну службу» № 3723втратив юридичну силу, оскільки набрав чинність ЗУ «Про державну службу» № 889-VII згідно якого, призначення пенсій особам, що набули стаж державної служби на посадах місцевого самоврядуванняне передбачено.

Проте, відповідачем було проігноровано п. 12. Розділу 11 прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Згідно п. 12. Розділу 11 прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинність 01.05.2016 р. зазначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, правовідносини, які виникли, регулює Закон «Про Державну службу» в редакції від 16.12.1993 р.

Таким чином, відповідач повинен перерахувати призначену у квітні 2014 р. пенсію по інвалідності (2 група) відповідно до ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р. з урахуванням норми, яка діяла на момент присвоєння 2 групи інвалідності, тобто заредакцією цього Закону від 27.03.2014 р., оскільки юридичний факт - призначення пенсії по інвалідності на підставі присвоєння 2 групи настав 08 квітня 2014 року, під час дії Закону у цій редакції.

Під юридичними фактами прийнято розуміти певні життєві обставини (одну або декілька обставин), з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Таким чином, юридичний факт настав, як вже зазначалося, у квітні 2014 року.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р. у редакції від 27.03.2014 р. зазначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,. а -особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Ч. 6 ст. 37 даного Закону передбачено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Згідно ч. 9 ст. 37 вищезазначеного Закону, якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякідокази не маютьдля суду наперед встановленоїсили. Суд оцінюєналежність, допустимість, достовірністькожногодоказуокремо, а такождостатність і взаємнийзв'язокдоказів у їхсукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, у зв'язку із звільненням з державної служби, відповідач повинен був перерахувати призначену у квітні 2014 року пенсію по інвалідності, відповідно доч. 9 ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р. у редакції від 27.03.2014 р., як для особи, яка припинила державну службу в розмірі 80 % від суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, дії відповідача, щодо не призначення позивачу пенсії з 05.07.2016 року у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року в редакції від 27.03.2014 року, суперечать чинному

Керуючись статтями ст.ст. 2, 6-12, 17-18, 41, 69-71, 79, 86, 94, 122-128, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року в редакції від 27.03.2014 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області призначити позивачу ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року в редакції від 27.03.2014 року, у розмірі 80 % середньомісячного заробітку державного службовця за останні 24 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією з урахуванням усіх виплат, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службів тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення і соціально-побутові потреби, виплату за вислугу років, а також індексації заробітної плати, з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, РНОКПП № НОМЕР_1,судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя: Н.В.Хараджа