Рішення № 61254057, 07.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/11999/16Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» стягнення заборгованості у розмірі 11 829 грн. 13 коп. Представники:

від Позивача: Ізюмська І.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 11 829 грн. 13 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.07.2015 року між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» (Замовник) було укладено Договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14, предметом якого є проведення Виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ Замовника. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за цим Договором, що підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 10 314 грн. 00 коп., у зв»язку з чим було виставлено рахунки - фактури, проте Відповідач свої порушив зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» перед Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» становить 10 314 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» пеню у розмірі 1 424 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 90 грн. 28 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/11999/16, судове засідання призначено на 20.07.2016 року.

18.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.07.2016 року.

20.07.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.07.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати докази на підтвердження виставлення рахунків-фактур відповідно до п. 3.3 Договору №585мо-14 від 01.07.2015 року;

- здійснити обґрунтований розрахунок 3% річних, пені за кожним Актом виконаних робіт окремо із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" та закінчення такого нарахування відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 10 314,00 грн. за Договором №585мо-14 від 01.07.2015 року.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 07.09.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

07.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 07 вересня 2016 року представник Позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 01.08.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 20.07.2016 року, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» є 01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5/1, ЛІТЕРА "А".

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/11999/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07 вересня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.07.2015 року між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» (Замовник) було укладено Договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14, предметом якого є проведення Виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ Замовника.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна виконаних робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку "Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства „Український державний центр радіочастот", пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу" за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з законодавством України. Розрахунок ціни робіт наведений у Додатку.

Згідно з п.3.2 Договору виконання робіт підтверджується відповідними Актами виконаних робіт підписаними обома Сторонами.

Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи. (п.3.3 Договору)

Відповідно до п.п.3.3.1, 3.3.2 Договору якщо Замовник не підписує акти виконаних робіт, він повинен протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання, надати Виконавцю вмотивовану відмову. У випадку не підписання Замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного у п.3.3.1 договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті.

У п.3.4 Договору зазначено, що оплата за виконання робіт здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових коштів в розмірі встановленого п.3.1 цього договору на розрахунковий рахунок Виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань, Замовник сплачує Виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

У п.6.1 Договору визначено, що цей Договір укладений на строк 1 календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Цей Договір вважається подовженим на кожний наступний строк тривалістю 1 календарний рік, якщо жодна зі Сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не надішле іншій Стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію. (п.6.2 Договору)

Додатком №1 до Договору на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14 від 01.07.2015 року Сторони погодили вартість робіт у розмірі 1031 грн. 40 коп. на місяць.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за цим Договором, що підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 10 314 грн. 00 коп., у зв»язку з чим було виставлено рахунки - фактури, проте Відповідач свої порушив зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» перед Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» становить 10 314 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» пеню у розмірі 1 424 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 90 грн. 28 коп.

Позивачем неодноразово (14.03.2016 р., 22.04.2016 р., 03.06.2016 р.) направлялись на адресу Відповідача претензії разом з Актами виконаних робіт, рахунками на оплату та з вимогою сплатити заборгованість, проте залишені без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14 від 01.07.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14 від 01.07.2015 року Позивач виконав роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами про виконання робіт від 30.09.2015 р., 30.10.2015 р., 30.11.2015 р., 31.12.2015 р., 29.04.2016 р. на загальну суму 5 157 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем виконані роботи не були оплачені в повному обсязі.

Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи. (п.3.3 Договору)

Як вбачається з додаткових письмових пояснень Позивача, рахунки за проведені роботи та акти виконаних робіт були направлені на адресу Відповідача простими листами у зв'язку з великим обсягом контрагентів та економією державних коштів.

Крім того, претензіями №Ф46/30/02.2-402 від 14.03.2016 року, №Ф46/30/02.2-890 від 22.04.2016 року, №Ф46/30/02.2-1134 від 03.06.2016 року Позивач повторно надіслав на адресу Відповідача Акти про виконання робіт та рахунки на оплату, що підтверджується описами вкладення у цінні листи від 17.03.2016 р., 22.04.2016 р., 07.06.2016 р. і фіскальними чеками від 17.03.2016 р., 22.04.2016 р., 07.06.2016 р.

Відповідно до п.п.3.3.1, 3.3.2 Договору якщо Замовник не підписує акти виконаних робіт, він повинен протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання, надати Виконавцю вмотивовану відмову. У випадку не підписання Замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного у п.3.3.1 договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті.

В силу положень ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання Відповідачем вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню 5 робочих днів з моменту отримання актів виконаних робіт, а тому відповідно до п.3.3.2 Договору на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14 від 01.07.2015 року Акти про виконання робіт від 29.01.2016 р., 29.02.2016 р., 31.03.2016 р., 31.05.2016 р. на загальну суму 4 125 грн. 60 коп. вважаються підписаними, а роботи прийнятими, а тому у Відповідача виникло зустрічне зобов'язання з оплати наданих послуг.

На виконання п. 3.3 Договору Позивачем були оформлені рахунки на оплату №9092 від 01.09.2015 р., №9740 від 01.10.2015 р., №10352 від 03.11.2015 р., №12004 від 01.12.2015 р., №40219 від 25.01.2016 р., №40857 від 02.02.2016 р., №41091 від 02.03.2016 р., №41669 від 04.04.2016 р., №41967 від 04.05.2016 р., №42305 від 01.06.2016 р. на загальну суму в розмірі 10 314 грн. 00 коп., які були надіслані на адресу Відповідача, що підтверджується описами вкладення і фіскальними чеками від 17.03.2016 р., 22.04.2016 р., 07.06.2016 р.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Саме таким вимогам і відповідають Договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14 від 01.07.2015 року, Акти виконаних робіт від 30.09.2015 р., 30.10.2015 р., 30.11.2015 р., 31.12.2015 р., 29.01.2016 р., 29.02.2016 р., 31.03.2016 р., 29.04.2016 р., 31.05.2016 р., 30.06.2016 р. на загальну суму в розмірі 10 314 грн. 00 коп., що засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Таким чином, Суд зазначає, що на виконання умов Договору на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14 від 01.07.2015 року Позивач у період з 01.09.2015 р. по 30.06.2016 р. виконав роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами виконаних робіт на загальну суму в розмірі 10 314 грн. 00 коп.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному підприємству «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії в розмірі 10 314 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату виконаних та прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 10 314 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 26.10.2015 р. по 24.06.2016 р. у розмірі 90 грн. 28 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки Відповідача з 26.10.2015 р. по 24.06.2016 р. у розмірі 90 грн. 28 коп. зі сплати за виконані й прийняті послуги за Договором на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №585мо-14 від 01.07.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 26.10.2015 р. по 24.06.2016 р. у розмірі 1 424 грн. 85 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань, Замовник сплачує Виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 26.10.2015 року по 24.06.2016 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду закінчення нарахування прострочки Відповідача та застосуванням шестимісячного строку нарахування пені. Також, Позивач не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1 166 грн. 59 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 26.10.2015 року по 24.06.2015 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10 314 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 90 грн. 28 коп. та пеня у розмірі 1 166 грн. 59 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕТЕР» (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5/1, ЛІТЕРА "А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22969500) на користь Державного підприємства «Український центр радіочастот» (03179, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, 15 КМ, Ідентифікаційний код юридичної особи 01181765) в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (79018, м. Львів, вул. Стороженка, будинок 20, Ідентифікаційний код юридичної особи 20857613) заборгованість у розмірі 10 314 (десять тисяч триста чотирнадцять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 28 (двадцять вісім) коп., пеню у розмірі 1 166 (одна тисяча сто шістдесят шість) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 347 (одна тисяча триста сорок сім) грн. 91 (дев'яносто одна) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 вересня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин