Постанова № 61253879, 29.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2016 року 14:27 № 826/6928/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Манойленко К.В.,

представника відповідача - Норця В.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №324-11 від 01.12.2014 року, рішення про опис майна у податкову заставу №21743/10/28-10-25-17 від 01.12.2014 року та рішення №1 від 06.02.2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- сума податкового боргу зі сплати акцизного податку, яка зазначена у вимозі, набула статусу безнадійного податкового боргу, оскільки сформувалась внаслідок дії форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом ТПП №5289 від 15.10.2015 р., відповідно в силу п.101.2.4 ст. 101 Податкового кодексу України підлягала списанню відповідачем;

- позивачу було протиправно відмовлено у списанні безнадійного податкового боргу;

- суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість в розмірі 818844,00 грн. було повністю сплачено позивачем 30.12.2014 року, що підтверджується декларацією з податку на додану вартість від 19.12.2014 року та випискою по особовому рахунку за періоду за 30.12.2014 року, відповідно, станом на дату звернення позивача до суду оскаржувана вимога не відображає реальний стан заборгованості позивача перед бюджетом;

- рішення про списання коштів є протиправним з огляду на відсутність передбачених п.32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України підстав для його прийняття (у позивача був відсутній податковий борг у розмірі, що перевищує 5 млн. грн. та наявні зобов'язання держави з повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов'язань;

- оскаржувані вимога та рішення про опис майна та рішення про стягнення коштів були винесені відповідачем, не зважаючи на відсутність вини позивача у вчиненні податкового правопорушення.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав того, що грошові зобов'язання є узгодженими, проте у встановлений строк позивачем не було погашено суму, нараховану на підставі самостійно задекларованих грошових зобов'язань та набули статусу податкового боргу.

Крім того, відповідач зазначив, що законодавчі підстави для списання безнадійного податкового боргу ПрАТ «Галіція Дистилері» з акцизного податку у сумі 3840500,27 грн. відсутні.

В судовому засіданні представник податкового органу просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з наявністю у ПрАТ «Галіція Дистилері» станом на 01.12.2014 року суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 2935329,88 грн., Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників виставлено податкову вимогу №324-11 від 01.12.2014 року.

В подальшому, в.о. начальника Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359), про що складено рішення про опис майна у податкову заставу №21743/10/28-10-25-17 від 01.12.2014 року.

На підставі вказаного рішення податковим керуючим складено акт опису майна №38 від 03.12.2014 року, яким здійснено опис майна ПрАТ «Галіція Дистилері» всього на загальну суму 2935338,00 грн.

Відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в.о. начальника Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПрАТ «Галіція Дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359), про що прийнято рішення №1 від 06.02.2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Незгода позивача з даними рішеннями про опис майна у податкову заставу №21743/10/28-10-25-17 від 01.12.2014 року та №1 від 06.02.2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Пунктом пп.16.1.3, пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як встановлено судом, позивачем станом на 01.12.2014 року згідно податкової вимоги рахується податковий борг в сумі 2935329,88 грн., в тому числі: з акцизного податку в розмірі 2116485,88 грн., з податку на додану вартість у розмірі 818844,00 грн.

Зокрема, ПрАТ «Галіція Дистилері» подано податкову декларацію з акцизного податку від 19.11.2014 року за жовтень 2014 року, якою задекларовано суму акцизного податку у розмірі 2116485,88 грн.

Крім того, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.11.2014 року, якою за жовтень задекларовано суму ПДВ у розмірі 1078844 грн. з урахуванням наявної переплати в інтегрованій картці платника 260 000 грн., залишок несплаченої суми становить 818844,00 грн. станом на 01.12.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2014 року у зв'язку з неможливістю сплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань з акцизного податку у сумі 2116485 грн. відповідно до декларації від 19.11.2014 року, а також з податку на додану вартість у сумі 818844,00 грн. відповідно до декларації від 19.11.2014 року у ПрАТ «Галіція Дистилері» виник борг, що зумовило надіслання на адресу позивача податкової вимоги №324-11 від 01.12.2014 року.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до Торгово-промислової палати України з метою отримання сертифікатів про форс-мажорні обставини щодо підтвердження неможливості виконання обов'язку зі сплати акцизного податку та податку на додану вартість на виконання вимог з маркування продукції акцизними марками у вересні, жовтні та листопаді 2014 року.

Судом встановлено, що після отримання сертифікату №5289 10.12.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою №816 про списання безнадійного податкового боргу з акцизного податку станом на 31.12.2014 року у розмірі 3840500,27 грн.

Зазначена сума безнадійного податкового боргу підтверджувалась листом відповідача №26040/10/28-10-23-26 від 26.11.2015 року, в якому зазначено, що станом на 31.12.2014 року відповідно до облікових даних карток особових рахунків податковий борг позивача з акцизного податку становив 3840500,27 грн.

Листом №1040/10/28-10-23-26 від 31.01.2016 року, яким у списанні безнадійного боргу за заявою №816 від 10.12.2015 року було відмовлено та зазначено про відсутність законодавчих підстав для такого списання.

Відповідно до п.2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №577 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за №1844/24376) під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується: Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Відповідно абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно пп.6.2 п.6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТІШ України від 18.12.2014 року №44(5) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суб'єкти господарювання для отримання сертифіката про настання форс-мажорних обставин за податковими зобов'язаннями надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені в цій формі заяви (пп.6.4.3 п.6 Регламенту).

З матеріалів справи вбачається, що листом №5371/9/28-10-23-22 від 18.12.2015 року податковий орган звернувся до Торгово-промислової палати України із запитом щодо надання інформації щодо підтвердження дотримання ПрАТ «Галіція Дистилері» вимог Регламенту для списання безнадійного податкового боргу станом на 31.12.2014 року у сумі 3840500,27 грн.

За результатами розгляду даного звернення ТПП України листом №9608/05-0-5 від 25.12.2015 року повідомила Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, що на адресу ТПП України не надходило від ПрАТ «Галіція Дистилері» звернення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для списання безнадійного податкового боргу за п.101.1 ст. 101 Податкового боргу України.

Крім того, ТПП України повідомила, що ПрАТ «Галіція Дистилері» звернулося щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відповідно до пп.212.1.1 п.212.1 ст. 212; пп.2 п.180.1 ст. 180; абз. 4 п.226.9 ст. 226 Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 та отримало сертифікати за №5289 та №5290 від 15.10.2015 року.

У зв'язку з наведеним, листом №1040/10/18-10-23-26 від 13.01.2016 року відповідач повідомив ПрАТ «Галіція Дистилері» про відсутність законодавчих підстав для списання безнадійного податкового боргу з акцизного податку у сумі 3840500,27 грн.

Позивачем в межах адміністративної справи №826/1484/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, оскаржується відмова у списанні безнадійного податкового боргу.

Станом на момент прийняття рішення у даній справі судове рішення не прийнято.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наведене в сукупності свідчить, що грошові зобов'язання є узгодженими, однак у встановлений строк позивачем не було погашено суму, нараховану на підставі самостійно задекларованих грошових зобов'язань, а відтак набули статусу податкового боргу.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом, вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічно положеннями п. 2.1 - 2.3 розд. ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1840/24372, передбачено, що податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

З контексту наведених норм права вбачається, що податкова вимога формується виключно у зв'язку з несплатою платником податків у встановлений законом строк узгодженої суми грошового зобов'язання, що набула статусу податкового боргу.

При цьому, облік нарахованих і сплачених сум податків (в тому числі сплачених несвоєчасно) здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платників, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

На виконання вимог чинного законодавства України, з метою погашення заборгованості відповідачем на податкову адресу направлено рекомендованим листом з повідомленням вручення податкову вимогу від 01.12.2014 року №324-11 та вручено уповноваженому представникові підприємства.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Наведене в сукупності свідчить про наявність у податкового органу законодавчих підстав для прийняття податкової вимоги №324-11 від 01.12.2014 року, а відтак підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до п. 88.1 і 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм ПК України право податкової застави виникає виключено з дня виникнення податкового боргу.

З аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків.

Положеннями п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373) встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, факт формування податкового боргу позивача у відповідності до норм ПК України документально та нормативно підтверджено, підстави для визнання протиправним та скасування вказаного рішення про опис майна у податкову заставу №21743/10/28-10-25-17 від 01.12.2014 року відсутні.

Відповідно до п.32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення №1 від 06.02.2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків) тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Наявність податкового боргу позивача підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема копією інтегрованої картки платника податків з акцизного податку.

Відповідно до п.95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність прийняття рішення №1 від 06.02.2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків, а відтак відсутність підстав для його скасування.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов