Постанова № 61253864, 09.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 вересня 2016 року 15 год. 30 хв. № 826/26986/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_2, про зобов'язання вичинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - позивач, ПАТ "ПУМБ") до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2), про зобов'язання відповідача у виконавчому провадженні №40073275 зняти арешт та заборону відчуження з автомобіля марки Renault, моделі Kangoo 1.9D, тип легковий пасажирський, номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 22 січня 2008 року) (далі - ТЗ), який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебуває у заставі ПАТ "ПУМБ", шляхом прийняття постанови про зняття арешту та розшуку із виключенням обтяжень у відповідних реєстрах обтяжень та із направленням постанови до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлена вимога підлягає задоволенню, оскільки протиправними діяннями відповідача порушено права ПАТ "ПУМБ" як іпотекодержателя. Зокрема, на виконання кредитного договору, ОСОБА_2 передав у заставу позивачу ТЗ, на який згодом відповідачем накладено арешт шляхом прийняття відповідної постанови.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, допущено ОСОБА_2 (далі - третя особа).

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та разом із представником третьої особи просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи у порядку письмового провадження судом, згідно зі ст.. 55 КАС України допущено заміну первинного відповідача його процесуальним правонаступником - управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, УДВС).

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 24 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №6011727.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 кредитного договору, кредит надавався ОСОБА_2 на придбання ТЗ.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, 24 січня 2008 року між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу №6073609, за умовами якого ТЗ передано в заставу ПАТ "ПУМБ".

Дане обтяження рухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 24 січня 2008 року за №6456768.

В подальшому, а саме 09 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем УДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №40073275 з примусового виконання виконавчого листа №2601/7174/12, виданого 03 жовтня 2013 року Голосіївським районним судом міста Києва. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_2, стягувачем - ПАТ "Комерційний банк Надра".

Крім того, 09 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем УДВС прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_2, у тому числі ТЗ.

В обґрунтування правової позиції ПАТ "ПУМБ" зазначено, що накладенням арешту на ТЗ порушено його права, оскільки ТЗ перебуває у заставі банку і пріоритет права на задоволення забезпечених заставою вимог належить саме ПАТ "ПУМБ".

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1, п. 4, п. 1 ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 55, ч.ч. 2, 3 ст. 57 Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що обтяження на предмет застави, яке зареєстроване за ПАТ "ПУМБ" згідно договору застави транспортного засобу №6073609, виникло до прийняття рішення Голосіївським районним судом міста Києва у справі №2601/7174/12.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 40 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", до публічних обтяжень належить, зокрема, звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника.

Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.

З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення на предмет публічного обтяження - ТЗ, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, допускається тільки у разі використання ПАТ "ПУМБ" переважного права на звернення стягнення на дане майно.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 54 Закону, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, з урахуванням вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною і скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09 жовтня 2013 року ВП №40073275 в частині накладення арешту та заборони відчуження ТЗ, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебуває у заставі ПАТ "ПУМБ".

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у ході судового розгляду справи відповідачем не висловлено своєї позиції щодо предмету спору (не направлено на адресу суду письмових заперечень проти позову або заяви про визнання позову повністю чи в частині).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_2, про зобов'язання вичинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09 жовтня 2013 року ВП №40073275 у частині накладення арешту та заборони відчуження автомобіля марки Renault, моделі Kangoo 1.9.D, тип: легковий пасажирський, номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 22 січня 2008 року), який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебуває у заставі публічного акціонерного товариства ""Перший Український Міжнародний Банк".

3. Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт та заборону відчуження із автомобіля марки Renault, моделі Kangoo 1.9D, тип: легковий пасажирський, номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 22 січня 2008 року), який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебуває у заставі публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", шляхом прийняття постанови про зняття арешту та розшуку із виключенням обтяжень у відповідних реєстрах обтяжень та із направленням постанови до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України.

4. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (код ЄДРПОУ 14282829) здійснений ним судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34691374).

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин