Постанова № 61253152, 06.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 р. Справа № 816/727/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Прокуратури Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі № 816/727/16

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Полтавської області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області

про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до прокуратури Полтавської області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії прокуратури Полтавської області щодо не нарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 01.07.2015р. по 28.12.2015р. включно відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- стягнути з прокуратури Полтавської області на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 46 228, 97 грн. за період з 01.07.2015р. по 28.12.2015р. включно відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. зазначений позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії прокуратури Полтавської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язано прокуратуру Полтавської області (код ЄДРПОУ 02910060) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач, частково не погодився з постановою суду першої інстанції в частині визначення періоду, за який має бути нарахована та виплачена заробітна плата, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції змінити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Також з постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши докази, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення , а апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 11 червня 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора прокуратури Кобеляцького району Полтавської області /зворотній бік а.с. 11/.

Наказом прокурора Полтавської області від 28 грудня 2015 року № 886к прокурора прокуратури Кобеляцького району Полтавської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" /а.с. 10/.

З розрахункових листів вбачається, що позивачу за період з 01 липня 2015 року по 28 грудня 2015 року прокуратурою Полтавської області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763 /а.с. 34/.

Однак на думку позивача, заробітна плата, за вищевказаний період, повинна була нараховуватись прокуратурою Полтавської області, виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

Вважаючи свої права порушеними та з метою їх відновлення ОСОБА_1 звернувся за захистом з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року права на отримання заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У відповідності до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 Закону України "Про оплату праці" визначає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами

За приписами ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, згідно п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" установлено, що норми і положення ст.81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Колегія суддів зазначає, що Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю він є спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Таким чином, Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", як спеціальний Закон, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надає повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03.10.1997 у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

Так, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 внесені зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, де серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13,14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Закон України "Про прокуратуру" прийнято 14.10.2014, у той час Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнято 28.12.2014, тобто пізніше.

Відтак, саме положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" слід застосовувати в даному випадку.

Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 р. "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №763 від 30.09.2015 р., визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" визначено застосування норм і положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а розміри посадових окладів працівників прокуратури визначено постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 р., то за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, здійснюючи виплату заробітної плати позивачу у розмірах, визначених вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України, діяв у відповідності до вимог діючого законодавства.

Висновки суду першої інстанції, що Кабінетом Міністрів України було необґрунтовано не виконано вимоги п.13 розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру", яким Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом, колегія суддів вважає помилковими оскільки з 01.01.2015р. набули чинності приписи Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", згідно приписів яких норми і положення статті 81, пунктів 13,14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для здійснення позивачу нарахування та виплати заробітної плати платі за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відносно протиправності дій прокуратури Полтавської області щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", та як наслідок, неправомірно задовольнив позовні вимоги в частині покладення на прокуратуру Полтавської області нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, серед іншого, є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі № 816/727/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Прокуратури Полтавської області задовольнити

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі № 816/727/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про стягнення заробітної плати відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 12.09.2016 р.