Постанова № 61253019, 08.09.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р.Справа № 916/1480/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, В.В. Лашина (на підставі розпорядження в.о. керівника апарату від 17.08.2016р. №598 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи судової справи, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.08.2016р.)

при секретарі судового засідання: А.В. Земляк

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн ОСОБА_3»

на рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2016 року

у справі № 916/1480/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн ОСОБА_3»

про стягнення 132361,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн ОСОБА_3» про стягнення за договором на виготовлення та поставку від 24.06.2014р. №БЛК31-04, укладеного між сторонами, заборгованості у розмірі 93516,26 грн., штрафних санкцій у розмірі 26584,24 грн., 3% річних у розмірі 3105,25 грн., інфляційних у розмірі 9156,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2016р. (суддя Малярчук І.А.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18.07.2016р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 93516,26 грн., пеню в сумі 26584,24 грн., 3% річних в сумі 3102,04 грн., інфляційних в сумі 9156,03 грн. та 1985,38 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 27.07.2017р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у позові щодо стягнення заборгованості відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.08.2016р. (головуючий суддя Туренко В.Б., судді Богатир К.В., Пироговський В.Т.) апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду.

У звязку із перебуванням суддів-учасників колегії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відпустці, за розпорядженням в.о. керівника апарату від 17.08.2016р. №598 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи судової справи, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.08.2016р. їх замінено на суддів Поліщук Л.В. та Лашина В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. справу у визначеному складі колегії суддів прийнято до провадження.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.08.2016р. за клопотанням позивача розгляд апеляційної скарги призначено в режимі відеоконференції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив в її задоволенні відмовити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

24.06.2014р. між ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна» (Постачальник) та ТОВ «Мегалайн ОСОБА_3» (Замовник) укладено договір на виготовлення та поставку №БЛК31-04, згідно з п.п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, виготовити та поставити у власність покупця металоконструкції на об'єкт покупця: Громадсько-торгівельний центр «Блокбастер-Молл» за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 36, згідно наданої покупцем робочої документації КМ, а покупець зобов'язується оплатити продукцію за ціною та на умовах, визначених даним договором. Найменування, кількість, вага та ціна продукції визначається в специфікаціях, які є додатками та невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. договору оплата за продукцію здійснюється в національній валюті України (гривні), у безготівковій формі на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: попередня оплата в розмірі 70% від суми кожної специфікації; наступні 30% протягом трьох днів з моменту поставки продукції на об'єкт покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Після підписання сторонами специфікації, постачальник не має права збільшувати ціну на продукцію.

За приписами п.п. 3.1., 3.3., 3.4. договору постачальник поставляє продукцію на умовах та у строки вказаних у специфікаціях (додатках до цього договору). Датою поставки продукції покупцю є дата підписання видаткової накладної на продукцію покупцем. Приймання продукції за кількістю та якістю проводиться в місці поставки згідно чинного законодавства України та згідно Інструкцій Держарбітражу СРСР №П-6 від 15.06.1965р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та №П-7 від 25.04.1966р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству».

У п.п. 3.5., 3.6., 3.8. договору сторони передбачили, що у випадку, коли в процесі приймання Продукції в місці поставки встановлено її пошкодження або невідповідність Продукції проектній документації та нормативним документам (ГОСТ, СНиП) щодо якості та/або кількості, чи умовам, зазначеними в цьому договорі, Покупець складає рекламаційний акт, що звільняє Покупця від обовязку прийняти таку Продукцію, та є підставою для предявлення претензії Постачальнику щодо якості та/або кількості Продукції, а така Продукція вважається не поставленою Покупцю. Постачальник зобовязаний протягом строку, погодженого сторонами, замінити дефектну Продукцію на Продукцію відповідної якості та/або поставити належну кількість Продукції, за власний рахунок. Постачальник разом із кожною поставкою ним партії продукції надає покупцю наступні супровідні документи на продукцію: рахунок-фактура, прибутково-видаткова накладна, сертифікат якості виробника на кожну виготовлену партію продукції, товарно-транспортна накладна. Перехід права власності на Продукцію відбувається в момент підписання Покупцем (уповноваженим представником) видаткової накладної на Продукцію при прийнятті продукції в місці поставки.

За умовами п. 6.2. договору за порушення строків проведення оплати за поставлену продукцію покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не сплаченої у строк суми за продукцію згідно договору за кожний день прострочення оплати.

За змістом п. 8.1. договору, останній набирає чинності з моменту підписання та діє протягом строку виконання зобов'язань сторін, визначених даним договором. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с. 8-9).

Сторонами підписані специфікації до договору: №1 від 24.06.2014р., №2 від 14.07.2014р., №3 від 01.08.2014р., №4 від 01.08.2014р., №5 від 23.09.2014р., за якими визначено найменування, кількість, вагу та ціну продукції., а також додаткові угоди: №1 від 04.08.2014р., №2 від 04.08.2014р., №3 від 21.08.2014р., №4 від 11.09.2014р., №5 від 12.09.2014р., №6 від 17.10.2014р., в яких сторони дійшли згоди щодо заміни специфікації 1 від 24.06.2014р. на специфікацію 1/1 від 04.08.2014р.; специфікації 2 від 14.07.2014р. на специфікацію 2/1 від 04.08.2014р.; специфікації 3 від 01.08.2014р. на специфікацію 3/1 від 11.09.2014р.; специфікації 4 від 01.08.2014р. на специфікацію 4/1 від 04.08.2014р.; специфікації 5 від 23.09.2014р. на специфікацію 5/1 від 17.10.2014р.; доповнити специфікацію 4/1 від 21.08.2014р. специфікацією 4/2 від 12.09.2014р. (а.с. 10-29).

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними: №555 від 05.08.2014р., №567 від 07.08.2014р., №563 від 07.08.2014р., №570 від 11.08.2014р., №571 від 11.08.2014р., №608 від 28.08.2014р., №619 від 05.09.2014р., №654 від 12.09.2014р., №680 від 22.09.2014р., №709 від 02.10.2014р., №718 від 07.10.2014р., №731 від 09.10.2014р., №847 від 18.11.2014р., №848 від 18.11.2014р., №849 від 18.11.2014р., №850 від 18.11.2014р., №851 від 18.11.2014р., №854 від 18.11.2014р., №855 від 18.11.2014р., №856 від 18.11.2014р., №860 від 19.11.2014р., №861 від 19.11.2014р., №862 від 19.11.2014р., №863 від 19.11.2014р., №864 від 19.11.2014р., №865 від 20.11.2014р., №867 від 20.11.2014р., №868 від 20.11.2014р., №869 від 20.11.2014р., №881 від 25.11.2014р., №884 від 25.11.2014р., №899 від 02.12.2014р., №900 від 02.12.2014р., №901 від 02.12.2014р., №912 від 05.12.2014р., №913 від 05.12.2014р., №914 від 05.12.2014р., №940 від 15.12.2014р., №942 від 17.12.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4383683,76 грн. (32-74, 185).

Копія видаткової накладної №868 від 20.11.2014р. на суму 1650,00 грн. додана до відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 185).

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар на загальну суму 3904872,12 грн., що підтверджується виписками з рахунку Дніпропетровської філії АТ «МІСТО БАНК» за 14.07.2014р., 07.08.2014р., 10.12.2014р. та реєстром платіжних доручень по оплаті за поставку металоконструкцій ТОВ «Мегалайн ОСОБА_3» за договором від 24.06.2014р. «БЛК31-04 (а.с. 92-95, 190).

24.04.2015р. між ТОВ «Мегалайн ОСОБА_3» (Сторона 1) та ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна» (Сторона 2) укладено договір про припинення зобов'язань зарахуванням та додаткову угоду №1 до договору про припинення зобов'язань зарахуванням від 24.04.2015р., згідно п. 2 якого сторонами зараховується погашення заборгованості ТОВ «Мегалайн ОСОБА_3» перед ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна» на суму 385295,38 грн. (а.с. 75-76).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 93516,26 грн. (4383683,76 - 3904872,12 - 385295,38), на яку нараховані пеня у розмірі 26584,24 грн. за період з 25.04.2015р. по 25.10.2015р., 3% річних у розмірі 3105,25 грн. за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р., інфляційні у розмірі 9156,03 грн. за період з 25.04.2016р. по 01.06.2016р. Детальний розрахунок суми позову наявний в матеріалах справи (а.с. 191-193).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 93516,26 грн., місцевий господарський суд виходив зі слідуючого.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами

За умовами ч.ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 93516,26 грн., яка провомірно стягнута судом з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції зазначив наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1-2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 6 ст. 223 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені за період з 25.04.2015р. по 25.10.2015р. дійшла висновку, що позивачем вірно нараховано пеню у розмірі 26584,24 грн., яка цілком обґрунтовано стягнута судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з абз. 5, 6 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судова колегія, здійснивши власний розрахунок 3% річних з 25.04.2015р. по 01.06.2016р. погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок 3% річних, зроблений позивачем є помилковим (3105,25 грн.). Правильною сумою є 3102,04 грн., яка вірно стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Крім того, при розрахунку інфляційних за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р. позивачем також зроблено помилку замість 9258,71 грн., нараховано відповідачу 9156,03 грн., що є меншою від фактичного індексу інфляції, однак оскільки позивачем заявлено до стягнення саме 9156,03 грн., місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 9156,03грн.

Доводи скаржника щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату і як наслідок прийняття рішення за відсутності відповідача, що є підставою для його скасування не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки до клопотання про відкладення розгляду справи не додано доказів неможливості прибуття директора товариства та/або представників відповідача в призначене судове засідання.

Заперечення скаржника стосовно того, що загальна сума видаткових накладних складає 4382033,28 грн., тобто на 1650,48 грн. менше зазначеної суми у претензії, в позовній заяві та в оскарженому рішенні суду є безпідставними, оскільки позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано видаткову накладну №868 від 20.11.2014р. на суму 1650,00 грн. (а.с. 185).

Доводи відповідача щодо невідповідності якості товару, поставленого позивачем за договором від 24.06.2014р. №БЛК31-04 також не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки, по-перше недоліки прийнятої відповідачем продукції не є предметом розгляду даної справи; по-друге, невідповідність якості товару має бути оформлена відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР №П-7 від 25.04.1966р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству» та згідно з умовами договору, акти № 1 та №2 від 21.01.2015р. про недоліки продукції не є актами приймання продукції по якості у розумінні Інструкції №П-7 від 25.04.1966р., а відтак підстави для відмови в задоволенні позову про стягнення основного боргу за договором від 24.06.2014р. №БЛК31-04 відсутні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд не відшкодовується скаржнику.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2016р. у справі №916/1480/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 13.09.2016р.

Головуючий суддяВ.Б. Туренко

СуддяЛ.В. Поліщук

СуддяВ.В. Лашин