Рішення № 61252375, 06.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/8511/2016 головуючий у 1-й інстанції: Марцинкевич В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Ошедшій А.Д.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30 березня 2006 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 028/25-99, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35000 доларів США, а позичальник зобов'язувався повернути банку зазначену суму в строк до 29 березня 2013 року зі сплатою 12 % річних.

Прийняті на себе зобов'язання щодо погашення основного боргу по кредиту та нарахованих відсотків ОСОБА_1 не виконала. Письмові вимоги позивача до позичальника про погашення боргу залишились без задоволення.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 22322,46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 532616 грн. 06 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість по кредитному договору в сумі 15759,15 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 27 квітня 2016 року становить 398706 грн. 50 коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково не застосував наслідки пропуску позивачем строків позовної давності, про що відповідачем було заявлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, та дійшов передчасного висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, тому в силу ст. 303 ЦПК України не перевіряється.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ПАТ "Укрсоцбанк" в суд апеляційної інстанції не з'явилось, про час і місце розгляду справи повідомлено належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 30 березня 2006 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 028/25-99, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35000 доларів США, а позичальник зобов'язувався повернути банку цю суму в строк до 29 березня 2013 року зі сплатою 12 % річних (п. 1.1.1 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.1.2 кредитного договору погашення траншів кредиту буде здійснюватися до 15 числа кожного місяця, починаючи з 1 жовтня 2006 року з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 29 березня 2013 року, на умовах, визначених цим договором.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на фактичну заборгованість за кредитом, за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360), щомісячно в передостанній робочий день місяця, при розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 2.4. кредитного договору).

На підставі положень кредитного договору позичальник зобов'язаний суворо дотримуватись положень цього договору, а також договору визначеного в п. 1.3 цього договору; сплатити винагороду за використання кредитом в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5 цього договору; повернути в повному обсязі кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п. 1.1 цього договору (п.п. 3.3.5, 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.2.-3.3.11, цього договору, порушення позичальником умов договорів, визначених в п. 1.3. цього договору протягом більше, ніж 90 днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у боржника перед банком виникла заборгованість, яка станом на 14 грудня 2015року становила 22322,46 долларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 532616 грн. 06 коп.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по кредитному договору, суд першої інстанції керувався ст. ст. 525, 549, 551, 1050, 1054 ЦК України і виходив із того, що позичальник не виконала зобов'язань за договором кредиту, а тому є підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15759,15 доларів США, що в перерахунку на національну валюту станом на 27 квітня 2016 року, за умови вартості одного долару США 25 грн. 30 коп., становить 398706 грн. 50 грн.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття "зобов'язання" міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої цієї статті за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті266 ЦК Українизі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частинипершої статті1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеняза процентами підлягає стягненню з відповідача у межахстроку позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року № 6-249цс15 та від 29 червня 2016 року № 6-1188цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, пунктом 4.3 кредитного договору визначено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.2.-3.3.11, цього договору, порушення позичальником умов договорів, визначених в п. 1.3. цього договору протягом більше, ніж 90 днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіжза кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 15 листопада 2011 року, а тому за пунктом 4.3договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 14 лютого 2012 року(а. с. 11).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач заявив про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог банку у суді першої інстанції (а. с. 37-39).

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 14 лютого 2012 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 16 лютого 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Ураховуючи викладене, суд у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України не врахував зазначені положення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та не звернув увагу на те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, змінився строк виконання основного зобов'язання (пункт 4.3 договору),у зв'язку з чим банком, при зверненні до суду з вказаним позовом у лютому 2016 року, було пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків якої відповідачем було заявлено у суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк".

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1сплачено судовий збір у розмірі 6578 грн. 66 коп., що підтверджується квитанцією №80від 28 травня 2016 року (а. с. 75).

Оскільки апеляційнаскаргаОСОБА_1 підлягаєзадоволенню, тому з позивача на користь відповідачапідлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 6578 грн. 66 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1витрати по сплаті судового збору в розмірі 6578 грн. 66 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Є.В. Болотов

Н.В.Поліщук