Постанова № 61252185, 05.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа № 914/1950/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

Суддів Малех І.Б.

Костів Т.С.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився;;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас", б/н від 03.08.2016р. (вх. № 01-05/4003/16 від 16.08.16)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2016р.

у справі № 914/1950/16, суддя Кидисюк Р.А.

за позовом: Голови правління - Генерального директора Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" Перерви Андрія Юрійовича, м. Червоноград Львівської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", с. Сілець Сокальського району Львівської області

про: визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів товариства та рішень наглядової ради товариства

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2016р. заяву Голови правління - Генерального директора Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" Перерви Андрія Юрійовича про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

До набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено Публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія" виконувати рішення позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом від 27.06.2016р. №б/н.

До набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено Публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія" виконувати рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом позачергового засідання від 05.07.2016р. №б/н.

До набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", проводити державну реєстрацію зміни відомостей про місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" та зміни відомостей про керівника юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2016р. у справі № 914/1950/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іфорас" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 03.08.2016р. (вх. № 01-05/4003/16 від 16.08.16).

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку апелянта, при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було враховано, що у вказаних повноваженнях та правах голови правління ПАТ «львівська вугільна компанія» не передбачено права на звернення до суду, щодо оскарження рішень загальних зборів та наглядової ради. Також вказує, що станом на дату подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову Перерва А.Ю. не може здійснювати будь-які повноваження та не наділений жодними правами як голова правління - генеральний директор ПАТ «Львівська вугільна компанія». Скаржник стверджує, що жодних доказів та обґрунтувань стосовно наявності реальних перешкод у виконання можливого рішення суду позивач не надав. Окрім цього, забороняючи виконувати рішення загальних зборів та рішення наглядової ради суд фактично позбавив можливості акціонерів впливати на діяльність ПАТ «Львівська вугільна компанія», що є грубим порушенням інституту забезпечення позову в господарському процесі.

Скаржник подаючи апеляційну скаргу також зазначив, що оскаржувана ухвала порушує його права, як акціонера ПАТ «Львівська вугільна компанія», що полягає у неможливості виконувати рішення Загальних зборів ПАТ «Львівська вугільна компанія», яке прийнято з урахуванням голосу ТОВ «Іфос», який є власником акцій ПАТ «Львівська вугільна компанія», що становить 23 % від загальної кількості акцій.

Колегія суддів вважає за необхідне залучити ТОВ «Іфос», як третю особу яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, виходячи з наступного:

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)") поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першійстатті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається з апеляційної скарги, ТзОВ «Іфос» є власником акцій ПАТ «Львівська вугільна компанія», що становлять 23 % від загальної кількості акцій на підприємстві. Також скаржник брав участь в прийнятті оскаржуваного рішення загальних зборів. Апелянт також зазначає, що оскаржувана ухвала порушує його права, що полягають у неможливості виконувати рішення Загальних зборів.

Враховуючи, що спір у даній справі стосується забезпечення позову, щодо рішення позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом від 27.06.2016р., прийняте судом рішення у даній справі може вплинути на права акціонера.

Вищевикладені обставини свідчать про наявність правового зв'язку між сторонами у даній справі та заявником апеляційної скарги ТОВ "Іфос".

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів КП "Документообіг господарських судів", 16.08.2016р. справу за № 914/1950/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Малех І.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 05.09.2016р.

05.09.2016 року на адресу канцелярії Львівського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останній просить ухвалу господарського суду Львівської області від 27.07.2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач, відповідач та третя особа участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників сторін.

Перед початком розгляду справи на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача від 05.09.2016 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що у нього була відсутня можливість забезпечити участь представника у судове засідання на 05.09.2016 р..

З огляду на те, що ухвалою від 18.08.2016 р. Львівського апеляційного господарського суду участь представників сторін обов'язковою не визнавалася, суд обмежений 15-денним строком розгляду апеляційної скарги, встановленим ст. 102 ГПК України, а в поданому клопотанні скаржник не зазначив про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів, суд не встановив підстав для задоволення клопотання відповідача від 05.09.2016 р. та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 27.07.2016р. у справі № 914/1950/16 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що 26.07.2016 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву вх.№3791/16 про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:

- Заборонити Публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія" (ідентифікаційний код 35879807) та будь-яким третім особам виконувати рішення позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом від 27.06.2016р. №б/н, в тому числі, але не виключно, скликати і проводити засідання Наглядової ради товариства, Ревізійної комісії, вчиняти дії спрямовані на державну реєстрацію зміни місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія";

- Заборонити Публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія" (ідентифікаційний код 35879807) та будь-яким третім особам виконувати рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом позачергового засідання від 05.07.2016р. №б/н, в тому числі, але не виключно, скликати та проводити засідання Правління Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія";

- Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", проводити державну реєстрацію зміни відомостей про місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" та зміни відомостей про керівника юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" (ідентифікаційний код 35879807), які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана заява обґрунтовується тим, що позивачу незаконно припинено повноваження голови Правління - Генерального директора ПАТ "Львівська вугільна компанія", які поновленні рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2016 р. у справі №914/71/16. Відтак, станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом від 27.06.2016р. №б/н та рішень Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом позачергового засідання від 05.07.2016р. №б/н, позивач був наділений відповідною компетенцією, передбаченою чинним законодавством України, положеннями статуту відповідача, відповідним Положенням про Правління товариства, умовами контракту від 17.04.2014р.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів товариства та рішень наглядової ради товариства.

Щодо твердження скаржника про те, що у вказаних повноваженнях та правах голови правління ПАТ «Львівська вугільна компанія» не передбачено права на звернення до суду, щодо оскарження рішень загальних зборів та наглядової ради, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Встановивши при вирішенні корпоративного спору наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За приписами ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник через необхідність відновлення позивачами порушених відповідачем корпоративних прав.

Згідно з п.10 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

За приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України суд вправі забезпечити позов також забороною іншим особам вчинять дії, що стосуються предмета спору.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як стверджує заявник, що на момент звернення із заявою функції органів управління товариством виконуватимуть органи (Наглядова рада товариства, Ревізійна комісія товариства, Правління товариства), склад яких сформовано з грубим порушенням закону, наслідком чого є два судових провадження. Також заявник зазначає, незважаючи на числені порушення Наглядова рада товариства продовжує скликатись на засідання та, відповідно, приймати рішення, які в подальшому підлягатимуть визнанню недійсними в судовому порядку.

Окрім цього, повідомленням від 19.07.2016р. за підписом голови Наглядової ради ПАТ "Львівська вугільна компанія" на 27.07.2016р. скликається позачергове засідання Наглядової ради товариства, на яке запрошується і трудовий колектив ПАТ "Львівська вугільна компанія", учасником якого є також позивач. На порядок денний даного засідання винесено ряд стратегічно важливих для розвитку товариства питань.

Як зазначає заявник, невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що обранні з порушенням закону органи управління товариством (Наглядова рада товариства, Ревізійна комісія товариства, Правління товариства) будуть вчиняти дії, спрямовані, ніби-то, на реалізацію своїх повноважень, в результаті чого може бути, зокрема, затверджено та укладено правочини від імені товариства, відчужено майно товариства, надано довіреності на вчинення дій від імені товариства сумнівним особам, фіксація участі товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях юридичних осіб (у тому числі у спільній діяльності), взято на товариство певні зобов'язання, що в майбутньому може призвести до заподіяння шкоди самому товариству або суттєво збільшено його боргові зобов'язання, яке і без того перебуває в процесі банкрутства (справа №914/2441/15).

Відтак, у разі задоволення вказаного позову у майбутньому виконання рішення буде суттєво утрудненим або ж неможливим, оскільки усі дії, вчинені Товариством носитимуть незаконний характер та підлягатимуть визнанню недійсними в судовому порядку, а тому позивачу слід буде докласти значних зусиль в цілях відновлення порушених прав та повернення до виконання посадових обов'язків.

З огляду на викладене, заявник вважає, що необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким третім особам виконувати рішення від 27.06.2016р. позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом від 27.06.2016р. №б/н, та рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", що оформлені протоколом позачергового засідання від 05.07.2016р. №б/н, а також заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", проводити державну реєстрацію зміни відомостей про місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" та зміни відомостей про керівника юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньНа підтвердження зазначеного вище, позивачем до суду надано спільний лист акціонерів до Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк від 27.05.2016 року, з якого вбачається, що акціонери просили банк утриматись від вступу в правовідносини з відповідачем та повідомили про ймовірні ризики для банку.

Необхідно також зазначити, що Наглядовою радою товариства не врахований той факт, що позивача рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2016 року у справі №914/71/16, та залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року, поновлено у правовому статусі голови правління.

Згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку існує факт, який встановлений рішенням господарського суду Львівської області по справі № 914/71/16, яким скасовано рішення наглядової ради, що стосується позивача, а саме визнано неправомірним прийняття рішення, щодо відсторонення позивача від виконання повноважень голови правління ПАТ «Львівська вугільна компанія», що може вплинути на оспорюванні рішення позачергових загальних зборів та наглядової ради по даній справі, які прийняті після незаконного відсторонення генерального директора ПАТ «Львівська вугільна компанія» Перерву А.Ю.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, доказ не поновлення позивача відповідачем в правах за рішенням господарського суду Львівської області № 914/71/16 є доведеною обставиною, свідчить про невиконання судового рішення стороною спору, а відтак в учасника процесуальних правовідносин є підстави вважати можливим невиконання обов'язкових до виконання актів, у тому числі рішень суду в майбутньому, що є підставою до забезпечення позову.

Щодо змісту пунктів прохальної частини заяви про забезпечення позову, заявник просить заборони будь-яким третім особам виконувати рішення позачергових Загальних зборів та Наглядової ради Товариства.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що невизначене коло третіх осіб, які потенційно можуть бути учасниками оспорюваних правовідносин унеможливлене внаслідок відсутності персоніфікації таких осіб, а тим більше поширення такої заборони на необмежене коло осіб не сприяє дотриманню законодавчої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України). Таким чином, суд має право заборонити вчинення певної дії лише товариству як юридичній особі.

Крім того, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (п. 6.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Деталізація дій Товариства чи його органів у прохальній частині заяви не може бути окремим предметом обмежень, оскільки суд вправі заборонити Товариству, а не іншим особам чи органам провадити діяльність.

Вжиття судом саме таких заходів забезпечення позову не утруднює та не призводить до припинення господарської діяльності відповідача, оскільки напряму не пов'язане із його господарською діяльністю. Такі заходи до забезпечення позову є співмірними і адекватними заявленим позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, оскільки обмеження за цим судовим рішенням стосується Товариства, а не інших осіб, то такі обмеження не позбавляють потенційних учасників правовідносин на здійснення своїх прав за винятком тимчасового (до скасування заходів забезпечення позову) обмеження відповідача у частині їх реалізації (виконання).

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують необхідність застосовування заходів забезпечення позову, є хибними.

Судовою колегією визнана наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Отже, вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

За таких обставин, приймаючи до уваги обґрунтованість вимог заявника щодо забезпечення позову та імовірність утруднення виконання або невиконання рішення, враховуючи предмет позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, наявність зв'язку між заходами до забезпечення позову (заборону на вчинення дії) та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу про забезпечення позову слід залишити без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 27.07.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 27.07.2016 року в справі за номером 914/1950/16 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас", б/н від 03.08.2016р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 09.09.2016 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Костів Т.С.