Рішення № 61251807, 06.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016Справа №910/12264/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА»доПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця»простягнення 23 836,99 грн.Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 23 836,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із залізничною накладною №51683449 на адресу позивача 01.02.2016 р. зі станції відправлення «Должанська» Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці прибули, зокрема, вагони №62111745 та №56148570 з вантажем антрацит, вантажовідправником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит». Вказані вагони було видано вантажоодержувачу - позивачу із складанням відповідних комерційних актів, в яких зазначено про недостачу вантажу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як правонаступника усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Донецька залізниця», зазначеної суми збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2016 р. порушено провадження у справі №910/12264/16 та призначено її до розгляду на 21.07.2016 р.

18.07.2016 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2016 р. у зв'язку із неявкою представників сторін, неналежним виконанням ними вимог ухвали суду від 07.07.2016 р., а також задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 09.08.2016 р.

26.07.2016 р. до загального відділу господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

02.08.2016 р. до загального відділу господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача.

05.08.2016 р. до загального відділу господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

09.08.2016 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2016 р. у зв'язку із неявкою представника позивача, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 30.08.2016 р.

26.08.2016 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача.

30.08.2016 р. представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2016 р. у зв'язку із необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 06.09.2016 р.

Представники позивача та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 06.09.2016 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши в судовому засіданні 06.09.2016 р. клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Пунктом 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Суд, дослідивши клопотання позивача, зазначає, що останнім не наведено обставин за яких рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а тому, суд відхиляє клопотання позивача про залучення третьої особи у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Стосовно неявки представників сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.09.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2013 р. між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», як постачальником, було укладено Договір №УПр14/28/162 (далі - Договір) на поставку вугільної продукції.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», як вантажовідправником, зі станції «Должанська» Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці за накладною №51683449 від 01.02.2016 р. було відправлено вагони №62111745 та №56148570 з вантажем «антрацит». Вантажоодержувачем за вказаною накладеною є позивач.

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Вагони №62111745 та №56148570 були видані позивачу зі складанням комерційних актів БН №724713/81 та БН №724714/82 від 17.02.2016 р. відповідно до статті 52 Статуту, в яких зафіксовано недостачу вантажу в кількості 12 080 кг. В технічному відношенні вагони прибули справні, маркування порушене.

Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку-фактури №68 від 01.02.2016 р. з урахуванням норми недостачі вантажу 1% склала 23 836,99 грн.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням відповідного комерційного акту та стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Як зазначає позивач, відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. №735, ПАТ «Українська залізниця» утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. №200 Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Відтак, на думку позивача, відповідач є правонаступником усіх прав і обов'язків, зокрема Державного підприємства «Донецька залізниця».

З огляду на що, позивач просить стягнути суму збитків у розмірі 23 836,99 грн. саме з відповідача у справі.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що ПАТ «Українська залізниця» є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця», яка на даний час існує, як юридична особа.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завданні у результаті цього збитки

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що вагони №62111745 та №56148570 були прийняті до перевезення Державним підприємством «Донецька залізниця» та видані позивачу із складенням комерційних актів БН №724713/81 та БН №724714/82, в яких зазначено про недостачу вантажу.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що відповідач є правонаступником прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» у спірних правовідносинах, з огляду на викладене далі.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як нова юридична особа утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. №735.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до чинного цивільного законодавства України, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. №200 Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Отже, сама по собі вказівка, яка міститься в Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. №200 та Статуті відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство «Українська Залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 15.12.2015 р. у справі №34/16, від 23.02.2016 р. у справі №905/2470/15.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. №200 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Крім цього, в п. 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. №604.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. №604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Державне підприємство «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства «Донецька залізниця»), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. №604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства «Донецька залізниця» до відповідача, суд дійшов висновку до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 12.09.2016 р.

Суддя В.О. Демидов