Рішення № 61251728, 06.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016

Справа №910/12684/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/12684/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча»;

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;

про стягнення 21 342,43 грн.

Представники сторін: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі – позивач) до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі – відповідач) про стягнення 21 342,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несе відповідальність за часткову втрату вантажу при його перевезені, що підтверджується комерційними актами БН №724697/64 від 06.02.2016р. та БН № 724698/65.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016р. порушено провадження у справі № 910/12684/16, розгляд справи призначений на 11.08.2016р.

25.07.2016р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про те, що не є правонаступником прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця», яке на даний час існує, як юридична особа, свої активи і зобов’язання до відповідача не передавало (відсутні первинні документи про таку передачу), а тому ДП «Донецька залізниця» самостійно несе відповідальність за договірними зобов’язаннями.

27.07.2016р. на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив додаткові пояснення по справі та просив залучити докази на підтвердження зазначених обставин, та розглядати справу без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. розгляд справи було відкладено на 30.08.2016р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016р. розгляд справи було відкладено на 06.09.2016р., у зв’язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 06.09.2016р. представники позивача та відповідача не з’явилися.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016р. між позивачем (за договором – покупець) та публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (за договором – постачальник) було укладено договір № 245/108/16 Сб (далі - Договір).

Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», як вантажовідправником, зі станції «Авдіївка» Донецької залізниці на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці за накладною № 51787919 від 05.02.2016р. було відправлено вагони серед інших № 50064997 та № 50064898 з вантажем «Кокс доменний». Вантажоодержувачем за вказаною накладеною є публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», тобто позивач.

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Вагони № 50064997 та № 50064898 були видані позивачу зі складанням комерційних актів БН № 724697/64 та БН № 724698/65 від 06.02.2016р., відповідно до статті 52 Статуту, в якому зафіксовано ознаки незбережного перевезення, такі як порушення маркування та недостача. В технічному відношенні вагони справні, течі вантажу немає.

Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вагонах № 50064997 та № 50064898 проведений відповідно до Правил перевезення вантажів та становить загалом 21 342,43 грн. (7602,88 грн. – вагон № 50064997 та 13 739,55 грн. – вагон № 50064898).

Спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційних актів БН № 724697/64 та БН № 724698/65 від 06.02.2016р. та виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 21 342,43 грн.

Згідно з п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України, за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Стаття 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційними актами.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 21 342,43 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що відповідальною особою є ДП «Донецька залізниця», з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Залізниця - відокремлений підрозділ публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, утвореного відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 р. було утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком № 1 до вказаної постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 2 вересня 2015р. було затверджено статут відповідача.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 21 жовтня 2015 р. проведено державну реєстрацію відповідача.

Відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 р. до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», входить також Державне підприємство «Донецька залізниця».

Пунктом 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України № 512-Ц/од від 30 листопада 2015 р. «Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту» визначено, що датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 р., є 30 листопада 2015 року.

Виходячи з указаних вимог чинного законодавства, суб'єктом, який здійснював перевезення вантажів залізничними шляхами загального користування після 1 грудня 2015р., є відповідач.

Таким чином, посилання відповідача, що за перевезення відповідає ДП «Донецька залізниця» є безпідставним і таким, що не ґрунтується на доказах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів належними засобами доказування факт відсутності своєї вини у виникненні збитків при перевезенні вантажу.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; код ЄДРПОУ 00191129) збитки в сумі 21 342грн. 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 12.09.2016р.

Суддя А.І. Привалов