Постанова № 61250362, 07.09.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року справа № 823/1040/16

м. Черкаси

11 год. 22 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за договором),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

04 серпня 2016 року до суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_2, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №568-1306 від 02.06.2016.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтовуючи їх тим, що відповідно п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Документом, що посвідчує право оренди земельної ділянки є договір оренди, однак позивач не є орендарем земельних ділянок, тому у нього відсутні будь-які зобов'язання щодо сплати земельного податку, а у відповідача відповідно відсутні підстави для нарахування орендної плати та винесення спірного рішення.

На підставі наведених обставин представник позивача вважає, що оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню.

В письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача в його задоволенні просив відмовити повністю посилаючись на те, що між ОСОБА_2 та Черкаською міською радою укладено угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 25.09.2014. 03.03.2015 внесено зміни до вказаної угоди, якими визначено, що з 01.01.2015 щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 1330,22 грн та вноситься на рахунок №33210185700002 код 13050500 в УДКСУ в м. Черкаси. Відповідно до п. 269.1.2. ст. 269 Податкового кодексу України платниками за землю є землекористувачі, а ОСОБА_2 у вищезазначеному договорі визначена як землекористувач. Таким чином, за результатами укладеної двосторонньої угоди позивач є платником орендної плати в розумінні ст. 288 Податкового кодексу України, яка визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

На підставі наведеного представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Представник відповідача належним чином повідомлений в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області відповідно до п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №568-1306 від 02.06.2016, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму 22874,51 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 Земельного кодексу України).

За визначенням підпунктів 14.1.72, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (п.п. 1-2 п. 296 1ст. 269 Податкового кодексу України)

Відповідно до пп. 14.1.73. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Суд зазначає, що Угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 25.09.2014 (а.с.22), на яку в своїх запереченнях посилається представник відповідача, не є договором оренди землі в розумінні вищеперелічених норм податкового законодавства.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому вказана норма наголошує, що центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру визначаються як сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Суд звертає увагу, що представником позивача надано суду повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру №РВ-7100131222016, в якому зазначено, що у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості щодо ОСОБА_2 (а.с.27).

В свою чергу, відповідачем не надано жодного документу на підставі якого ним винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за платежем орендна плата з фізичних осіб.

Натомість, представником відповідача надано лист Департаменту архітектури, містобудування та інспектування від 05.09.2016 №11188-01-20 на запит ДПІ від 30.08.2016 №21603/23-01-13-0223 (а.с.21), тобто після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що у свою чергу підтверджує позицію позивача про відсутність підстав для його винесення.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку визначенні відповідачем зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб не відповідають законодавчо встановленому порядку.

Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання з орендної плати фізичних осіб, визначеного у податковому повідомленні - рішенні, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, його скасування.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №568-1306 від 02.06.2016.

Стягнути з бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39497534) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну грн 21 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2016 року