Постанова № 61250063, 15.08.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року о 16 год. 14 хв.Справа № 808/3447/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В.

за участю секретаря Батигіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального головного управління ДФС,

про: визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (надалі - позивач або ПАТ "ЗЗФ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті 21 березня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення №0000152620 та №0000162620.

Ухвалою суду від 17 квітня 2013 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №808/3078/13-а.

Ухвалою суду від 23 червня 2016 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 15 серпня 2016 року за клопотанням відповідача здійснено заміну первинного відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального головного управління ДФС.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових письмових поясненнях (вх. №16590 від 17.04.2013 та №24115 від 15.08.2016) та пояснив, що у січні 2013 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, якою задекларовано обсяг постачання продукції на загальну суму 45 290 904 грн. без ПДВ (рядок 6 декларації), також задекларовано загальну суму податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 9 030 418 грн. (рядок 9); задекларовано обсяги придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 43 037 451 грн. без ПДВ (рядок 10.1 та 12.1), задекларовано загальну суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 2012 року в розмірі 8 503 842 грн. При цьому до бюджетного відшкодування на рахунок банку було задекларовано 5 237 311 грн. (рядок 23.1 декларації). Зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України підприємство мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у грудні 2012 року. Всі придбані позивачем сировина, матеріали та послуги були використані в господарській діяльності підприємства - для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізовувалася підприємством за ціною, яка включала ПДВ. Всі витрати понесені позивачем у грудні 2012 року були направлені на забезпечення потреб виробництва продукції, та є безпосередньо пов'язаними із господарською діяльністю ПАТ «ЗЗФ», відтак суми ПДВ сплачені в зв'язку із таким придбанням правомірно були віднесені до складу податкового кредиту. Крім того, зазначає, що позивач здійснює продаж своєї продукції за ціною, яка є звичайною та ринковою ціною, а тому твердження відповідача про те, що позивач здійснював продаж своєї продукції за ціною, нижчою за собівартість виготовлення такої продукції - є необґрунтованими та безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила в повному обсязі з підстав зазначених у наданих письмових запереченнях (вх. №16601 від 17.04.2013) та письмових поясненнях (вх. №24111 від 15.08.2016) та зазначила, що протягом періоду, який перевірявся позивачем здійснювався продаж феросплавної продукції власного виробництва - ПАТ «УКРНАФТА», ВАТ ЗМК «Запоріжсталь», в тому числі покупцям-нерезидентам - ТОВ «Техпромінвест» (Російська федерація) та ВАТ «Бобруйський машинобудівельний завод» (Республіка Біларусь) за цінами, що є нижчими ніж фактична виробнича собівартість. Тобто, на думку відповідача, діяльність позивача з виробництва феросплавів призводить до систематичного отримання збитків, що свідчить про продаж продукції за ціною, яка неспроможна компенсувати витрати на її виробництво.

Представник відповідача у судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, в період з 27.02.2013 по 11.03.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2012 року.

За наслідками перевірки 11.03.2013 був складений Акт перевірки №123/26-2/00186542, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4а ст. 200 ПК України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за грудень 2012 року на загальну суму 1 660 698 грн.

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4б ст. 200 ПК України позивачем завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2012 року на загальну суму 2 095 041 грн.

На підставі Акту перевірки 21.03.2013 відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000152620, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 1 660 698 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 830 349 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000162620, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 2 095 041 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з абз. 1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 201.4, 201.6, 201.10 зазначеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Матеріалами справи встановлено, що податковий кредит законно сформовано позивачем у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

В акті перевірки (стор.15 Акту) зазначено, що в грудні 2012 року ПАТ "Запорізький завод феросплавів" здійснило реалізацію частини продукції за ціною нижчою за собівартість продукції.

При цьому податковим органом не вказано, яку частину, вид продукції та за яким договором було реалізовано за ціною, яка нижче за собівартість, що є порушенням приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 за № 34/18772, згідно п. 6 розділу І якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до положень п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що при визначенні грошових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів ПАТ "Запорізький завод феросплавів" виходило не з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки, та те, що ці ціни не відповідають рівню звичайних цін.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Судом встановлено, що у пункті 3.15 Акту перевірки №123/26-2/00186542 від 11.03.2013 (а.с. 17 т.1) податковий орган посилається на результати попередньої перевірки позивача, результати якої викладено в Акті перевірки позивача №83/26-2/00186542 від 20.02.2013 (а.с.38-45 т.1) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2012 року. В ході зазначеної попередньої перевірки було встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за листопад 2011 року) на загальну суму 2 621 617 грн. За результатами вказаної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 №0000102600, правомірність якого була предметом розгляду по адміністративній справі №808/3078/13-а.

Так, відповідно до зведених даних щодо задекларованих позивачем та встановлених у ході проведення перевірки показників розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період» декларації з ПДВ за грудень 2012 року за даними платника залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду грудня 2012 року (рядок 22 декларації) за даними платника складає 7 332 352 грн., за даними перевірки зазначений показник становить 3 576 613 грн. Відхилення складає -3 755 739 грн. Сума зазначеного відхилення складається із суми відхилення 2 621 617 грн. визначеного за результатами попередньої перевірки та суми заниження значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) за грудень 2012 року у розмірі 1 134 122 грн. Загальна сума зменшення залишку від'ємного значення і бюджетного відшкодування, що є предметом оскарження у справі №808/3447/13-а повністю сформована за рахунок зменшення значення рядка 22 декларації на 3 755 739 грн. (1 660 698 грн. + 2095 041 грн.).

Тобто, внаслідок перенесення позивачем суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу залишку від'ємного значення наступних податкових періодів, податковим органом за результатами перевірки за грудень 2012 року було враховано зменшення залишку від'ємного значення за листопад у розмірі 2 621 617 грн.

Судом також встановлено, що за наслідками судового оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 №0000102600, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 по справі №808/3078/13-а, залишеної без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 (а.с.20-24 т.2), адміністративний позов задоволено повністю. Суд мотивував постанову тим, що внаслідок перенесення позивачем суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу від'ємного значення наступних податкових періодів (рядок 24 декларації з ПДВ) податковим органом за результатами перевірки листопада 2012 року було враховано зменшення залишку від'ємного значення за жовтень 2012 року на 2 621 617,00 грн. Таким чином, 2 621 617,00 грн. увійшли до складу загальної суми від'ємного значення за листопад 2012 року, який було зменшено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000102600 від 11.03.2013р. Оскільки оскаржуване в цьому провадженні податкове повідомлення-рішення є наслідком прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000430026 від 31.01.2013р., яке було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2015 по справі №808/1447/13-а, то відповідно протиправним є і податкове повідомлення-рішення №0000102600 від 11.03.2013р., яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 2 621 617,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За таких обставин, оскільки оскаржувані в межах даної справи податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 № 0000152620 та №0000162620 є наслідком прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 11.03.2013 №0000102600, яке скасовано вказаним вище судовим рішенням, то відповідно протиправними є і податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 № 0000152620 та №0000162620.

Таким чином, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у грудні 2012 року.

Відповідачем не доведено неправомірності формування ПАТ «ЗФЗ» податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2012 року на 1 660 698 грн. та завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2 095 041 грн.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як зазначено у ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті 21 березня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення №0000152620 та №0000162620.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального головного управління ДФС на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова