Рішення № 61243699, 07.09.2016, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/1562/15-ц

Провадження № 2/702/30/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді: Мазай Н.В.

з секретарем : Ясінською О.А.

з участю позивача: ОСОБА_1

представників позивача : Мельник О.Ф., ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Сатанівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області: ОСОБА_5

відповідач ОСОБА_6: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Сатанівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визначення порядку користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно забудованої будівлі та визначення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що згідно договору дарування жилого будинку від 25.09.1997 року вони з відповідачем є власники жилого будинку АДРЕСА_1 в рівний частках кожен, тобто по ? частині. Даний жилий будинок розташований на земельній ділянці, що належить Сатанівській сільській раді та перебувала у користуванні їхньої покійної матері ОСОБА_7, яка подарувала даний будинок їм і після набуття права власності на будинок вони також стали користуватись земельною ділянкою. Користувались земельною ділянкою вони спільно, ні розподілу ні визначення порядку користування між ними не було. На даний час вона бажає отримати належну їй частину земельної ділянки у власність. Проте здійснити такі дії та скористатись наданим їй правом вона не взмозі в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_6 на земельній ділянці, яка перебуває в спільному користуванні збудував під вікнами її частини будинку споруду, яка збудована самочинно без дозвільних документів. Дана споруда збудована з порушенням ДБН, затіняє їй попадання денного світла в будинок. Окрім того відповідач користується всім двором, мотивуючи тим, що земельна ділянка у спільному користуванні. При цьому ображає її, принижує, тому вона вважає, що подальше користування земельною ділянкою спільно неможливо. З приводу самочинного будівництва відповідачем вона зверталась до ІДАБК звідки 16.02.2015 року отримала відповідь за № Т-5 0/01-10 проте, що проведено перевірку викладених нею фактів та складено матеріали про притягнення її та відповідача до адміністративної відповідальності. Що стосується її будівлі то вона зразу ж її демонтувала, а будівля відповідача так і залишається стояти під її вікнами. Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень, його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно відомостей погосподарських книг за їхнім будинковолодінням по АДРЕСА_1 була закріплена земельна ділянка площею 0,10 га. Після отримання у власність по договору дарування будинку дане будинковолодіння було розділено на три особові рахунки і її частина будинку стала носити адресу АДРЕСА_1, частина будинковолодіння відповідача стала носити адресу АДРЕСА_1, а літня кухня (времянка), яка належала покійній матері стала носити адресу АДРЕСА_1. Згідно записах в погосподарських книгах по АДРЕСА_1 розмір присадибної земельної ділянки становить 0,05 га, по АДРЕСА_1 розмір присадибної земельної ділянки становить 0,05 га, по АДРЕСА_1 розмір присадибної земельної ділянки становить 0,01 га. На даний час по її зверненню було проведено обміри відповідно до яких розміри земельних ділянок стали наступні: АДРЕСА_1 становить 0,07 га, АДРЕСА_1 становить 0,05 га, АДРЕСА_1 становить 0,07 га. Добровільно вирішити даний спір відповідач не бажає, тому вона вимушена звернутись з даним позовом до суду. Просить зобов'язати ОСОБА_6 не чинити їй перешкод в користуванні спільною земельною ділянкою по АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_6 знести самочинно збудовану ним господарську будівлю по АДРЕСА_1 за його рахунок, визначити порядок користування земельною ділянкою між нею та ОСОБА_6 з урахуванням часток кожного з них у власності по ? кожному та виділити їй в користуванні ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, іншу 1/2 частину даної ж земельної ділянки по АДРЕСА_1 виділити в користування відповідачу. Вона бажає, щоб визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 було проведено по варіанту 1 (додаток 1.1) відповідно до якого: ОСОБА_6 виділити в користування земельну ділянку під частиною будинку літ. «А», верандою літ. «аІ», гаражем літ. «Б», літньою кухнею літ. «В», хлівом літ. «Г», вбиральнею літ. «Д», та ганком «І», дворову та городню частину загальною площею 0,0606 га в межах точок 1-2-3-4-18-17-16-15-14-1; ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку під частиною будинку літ. «А», верандою літ. « а, аІ», гаражем літ. «Е», колодязем «К» дворову та городню частину загальною площею 0,0606 га в межах точок 14-15-16-17-18-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14. Вважає, що визначення порядку користування саме згідно варіанту 1 висновку судової земельно-технічної експертизи є самим прийнятним та таким, що не порушує їхні права як співвласників житлового будинку для них сторін. Просить зобов'язати ОСОБА_6 не чинити їй перешкод в користуванні спільною земельною ділянкою по АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_6 знести самочинно збудовану ним господарську будівлю по АДРЕСА_1 та 35 б с. Сатанівка, Монастирищенського району, Черкаської області за його рахунок, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, а саме витрати на сплату за проведення експертизи, надання правової допомоги та витрати на сплату за виготовлення документів, які вимагав експерт для проведення експертизи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю, просить його задоволити та пояснила, що відповідач у справі є її рідним братом. Вони спільно з ним користуються земельною ділянкою, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1. Земельна ділянка залишилась їм після матері та не приватизована. Ще за життя матері сільською радою за вищевказаною адресою було утворено три двори з адресами відповідно АДРЕСА_1. Відповідач на земельній ділянці збудував будівлю без відповідних документів, яка порушує її права як співкористувача земельною ділянкою. Вона звернулася у відповідні органи, які зобов»язали відповідача знести самочинно збудовану будівлю, як і її також зобов»язали знести самочинно збудовану будівлю. Вона виконали вимоги відповідних органів та демонтувала зведену нею будівлю, а відповідач вимоги не виконав та не демонтував самочинно збудовану будівлю. Відповідач створює перешкоди в користуванні нею спільною земельною ділянкою, закриває їй прохід на земельну ділянку і навіть побив її. Вона вважає, що розподіл необхідно провести саме за варіантом 1, оскільки він найменше порушує їх права та є правильним.

Представник позивача ОСОБА_3, в судовому засіданні позов підтримала повністю просить його задоволити.

Представник позивача Мельник Олег Федорович, в судовому засіданні позов підтримав повністю просить його задоволити та в судовому засіданні пояснив, що кожен громадянин має право на підставі ст. 152 ЗК України звернутися за захистом своїх прав та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Вважає, що позов обґрунтований та підтверджений доказами і підлягає до задоволення повністю. В судовому засіданні дав пояснення, які відповідають змісту позовної заяви та просить провести розподіл за варіантом 1 та зобов»язати відповідача знести самовільно збудовану будівлю, стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_4, в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що позивач не довела суду того, що споруда, яку вона просить знести спричиняє їй шкоду та яку саме шкоду. Вважає, що найбільш доцільним є варіант визначення порядку користування земельною ділянкою за № 3, який буде відповідати інтересам обох сторін.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Сатанівської сільської ради Монастирищенського району ОСОБА_8 вважає, що позов підлягає до задоволення та пояснила, що конфлікт між сторонами триває довгий час. Сільською радою в свій час було прийнято рішення про створення за адресою АДРЕСА_1. Саме так зробити виявила бажання мати сторін, яка бажала сплачувати рахунки окремо. Неодноразово на місце виходили представники сільської ради, але вирішити конфлікт не вдалося.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Сатанівської сільської ради Монастирищенського району ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що у вирішенні спору покладається на думку суду.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив. Представництво своїх інтересів довірив представнику ОСОБА_4

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, представників третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково та виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 11, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60, ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом було роз'яснено право позивача, відповідача заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.Відповідно до положень ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вказаних вимог ( визначених законодавцем у ч.ч. 3-5 ст. 13 ЦК України) суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші встановлені законом наслідки.

Судом встановлено, що позивачу та відповідачу ОСОБА_6 на праві приватної власності належить в рівних долях житловий будинок по АДРЕСА_1 ( а.с. 6).

Згідно довідки № 302 від 20.05.2015 року, виданої Сатанівською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не приватизовувалась ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ( а.с.10).

Згідно довідки Сатанівської сільської ради Монастирищенського району № 303 від 20.05.2015 року, зазначено, що за даними по господарської книги Тарнавської сільської ради ( передана на зберігання Сатанівській сільські раді) особовий рахунок № НОМЕР_1 рахувався за ОСОБА_7, по АДРЕСА_1, рахується 0,05 га земельної ділянки. Рішення про надання дозволу на будівництво Сатанівська сільська рада не видавала. Будинок збудований на земельній ділянці ОСОБА_9, за якою рахується 0,10 га які в подальшому об»єдналися. В 1998 році домоволодіння АДРЕСА_1 розділено на два господарства, у зв»язку з договором дарування. На день смерті ОСОБА_7 в 2011 році за адресою АДРЕСА_1 рахується три особових рахунки: АДРЕСА_1 -ОСОБА_6 -0,05 га; АДРЕСА_1-ОСОБА_1-0,05 га, АДРЕСА_1-ОСОБА_7-0,01 га, що значиться і станом на 01.05.2015 року по загально кадастрових книгах. Після проведеного землевпорядником сільської ради, за зверненням ОСОБА_1, умовного обміру земельних ділянок їх розмір склав: АДРЕСА_1 -ОСОБА_6 -0,07 га; АДРЕСА_1-ОСОБА_1-0,05 га, АДРЕСА_1-ОСОБА_1-0,04 га ( а.с. 11).

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо.

Питання самочинного будівництва та його наслідків регулює ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України об»єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Судом встановлено, що згідно листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 13.03.2015 року № Т-50/01-10 зазначено, що представником Управління 11.03.2015 року було здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що згідно договору дарування від 05.09.1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є власниками по ? частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за вищевказаною адресою. На земельній ділянці за вказаною адресою розташований один житловий будинок «1», гараж «2», гараж «3», літня кухня «4», хлів «5», туалет «6», криниця «7». Також було встановлено, що земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок, на момент перевірки знаходиться у спільній власності. Під час перевірки виявлено, що ОСОБА_6 в 2007-2009 роках збудував господарську споруду у дворі житлового будинку, співвласниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Правовстановлюючі документи на вказану споруду ОСОБА_6 не надано. Також було встановлено, що в період до 2011 роу ОСОБА_1 було збудовано господарську споруду, поряд зі спорудою ОСОБА_6, на яку правовстановлюючу документацію ОСОБА_1 не було надано. За результатами перевірки складено матеріали для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за самочинне будівництво споруд господарського призначення. Роз»яснено право на звернення за захистом своїх прав ( а.с. 8).

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч. ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 392 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та ст. 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 07.02.2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» в п. 33 зазначає, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Суд вважає, що позивач не надала суду належних та достатніх доказів про наявність реальної небезпеки порушення її права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Посилання позивача на притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво, про що зазначено в вищеописаному листі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 13.03.2015 року № Т-50/01-10, суд вважає не достатнім доказом порушення прав саме позивача, а не встановленого порядку будівництва.

Позивач в судовому засіданні посилалася на обставину зобов»язання відповідача знести самочинно збудовану будівлю, але доказів наявності даних обставин не надала, як не заявила і клопотання про їх витребування, а суд в силу ст. ст. 10, 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пунктах 22-25 Постанови Пленуму № 6 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами статті 376 ЦК України ( про правовий режим самочинного будівництва), знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність. При вирішення питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясувати, зокрема наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектам; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. При цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК України, частина перша статті 60 ЦПК України).

Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм та правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно - технічним вимогам і правилам експлуатації , не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта( зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

Клопотання про призначення експертизи на предмет встановлення порушення прав позивача зі сторони відповідача зведенням самочинної будівлі сторони не заявляли.

Згідно ч. 3 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Суд вважає, що визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно схеми до висновку експерта № 3-07/2016 року судової земельно-технічної експертизи від 09.07.2016 року за варіантом № 3, а саме співвласнику ОСОБА_6 виділити в користування земельну ділянку під частиною будинку літера «А», верандою літера «а1», гаражем літера «Б», літньою кухнею літера «В», хлівом літера «Г», вбиральнею літера «Д» та ганком «І», дворову та городню частину загальною площею 0,0606 га в межах точок: 1-2-3-4-22-21-20-19-18-17-16-15-14-1; - співвласнику ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку під частиною будинку літера «А», верандами літери «а,аII», гаражем літера «Е», колодязем «К», дворову та городню частину загальною площею 0,0606 га в межах точок: 14-15-16-17-18-19-20-21-22-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14. Залишити у користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0700 га за адресою АДРЕСА_1 повністю без зміни меж, у відповідності до порядку користування, який склався, є найбільш прийнятним для обох сторін та відповідає розміщенню будівель, якими вони користуються та порядок користування якими вже склався між ними.

При прийнятті рішення щодо вимоги про стягнення судових витрат, суд керується положеннями статті 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру. Натомість, позивачем в позовній заяві ставилося дві вимоги немайнового характеру за які, згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» позивач повинна була сплатити окремо за кожну вимогу. Враховуючи те, що суд задоволив одну вимогу немайнового характеру позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп., а з позивача на користь держави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. за вимогу немайнового характеру, в задоволенні якої позивачу судом відмовлено та за яку позивач при подачі позову судовий збір не сплатила.

Суд керується положенням ст. 84 ЦПК України, відповідно до вимог якої витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно Договору про надання правової допомоги від 19.01.2016 року між адвокатом Мельник Олегом Федоровичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги ( а.с.47). Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 20 від 08.08.2016 року ОСОБА_1 за надання юридичної допомоги, внесла грошову суму в касу адвоката Мельник О.Ф. у розмірі 2500 грн.

Акт наданих послуг з зазначенням виду послуги, витраченого адвокатом часу, узгодженої вартості наданої послуги, після укладеного Договору про надання правової допомоги, тобто після 19.01.2016 року позивачем та адвокатом Мельник О.Ф. до суду не наданий. Натомість, суду надано розрахунок по оплаті праці адвоката Мельника О.Ф. на суму 2900 грн., в якому крім іншого зазначено, що адвокатом на підготовку матеріалів до суду та участі в судових засіданнях витрачено часу 5 годин, не розмежовано види послуг та не визначено, не погоджено оплату праці адвоката за кожну послугу.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ЗУ ««Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката Мельника О.Ф. та виходить з наступного.

Згідно журналів судового засідання, адвокат Мельник О.Ф. фактично приймав участь в суді при розгляді даної справи, а саме, в судових засіданнях: 25.01.2016 року - 1 год. 34 хв., 11.02.2016 року - 2 год. 30 хв., 04.03.2016 року - 33 хв., 06.04.2016 року - 2 год. 20 хв., 07.09.2016 року - 1 година 19 хв. Таким чином, сума, з урахуванням встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за відповідні періоди проведення судових засідань становить 4594 грн. 12 коп.

Враховуючи те, що судом задоволено одну з двох вимог немайнового характеру, які заявлені позивачем, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 2297 грн. 06. коп., яка витрачена позивачем на оплату юридичної допомоги (50%).

Згідно Договору про надання правової допомоги від 19.01.2016 року між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги ( а.с.46). Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 21 від 08.08.2016 року ОСОБА_1 за надання юридичної допомоги, внесла грошову суму в касу адвоката ОСОБА_3 у розмірі 2500 грн.

Акт наданих послуг з зазначенням виду послуги, витраченого адвокатом часу, узгодженої вартості наданої послуги, після укладеного Договору про надання правової допомоги, тобто після 19.01.2016 року позивачем та адвокатом ОСОБА_3 до суду не наданий. Натомість, суду надано розрахунок по оплаті праці адвоката ОСОБА_3 на суму 2900 грн. в якому крім іншого зазначено, що адвокатом на підготовку матеріалів до суду та участі в судових засіданнях витрачено часу 5 годин, не розмежовано види послуг та не визначено, не погоджено оплату праці адвоката за кожну послугу.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ЗУ ««Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката ОСОБА_3 та виходить з наступного.

Згідно журналів судового засідання, адвокат ОСОБА_3 фактично приймала участь в суді при розгляді даної справи, а саме, в судових засіданнях: 25.01.2016 року - 1 год. 34 хв., 11.02.2016 року - 2 год. 30 хв., 04.03.2016 року - 33 хв., 06.04.2016 року - 2 год. 20 хв., 07.09.2016 року - 1 година 19 хв. Таким чином, сума, з урахуванням встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за відповідні періоди проведення судових засідань становить - 4594 грн. 12 коп.

Враховуючи те, що судом задоволено одну з двох вимог немайнового характеру, які заявлені позивачем, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 2297 грн. 06. коп., яка витрачена позивачем на оплату юридичної допомоги (50%), а всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані з оплатою позивачем правової допомоги адвокатів в сумі 4594 грн. 12 коп.

Позивачем, надано суду належні та допустимі докази сплати нею витрат за проведення експертизи в сумі 4426 грн. 40 коп. ( а.с. 217), з урахуванням частки задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що з відповідача у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню кошти на оплату судової експертизи в сумі 2213 грн. 20 коп. ( 50%).

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення на її користь з відповідача витрат, за виготовлення документів на вимогу експерта ( а.с. 215, 216) не підлягає до задоволення, оскільки позивач не надала суду доказів наявності вимоги Монастирищенського районного виробничого відділу Черкаської ОФ ДП «Центр ДЗК», ДП «Черкаський інститут землеустрою» про необхідність сплати саме таких сум за послуги про виготовлення документів для проведення експертизи.

На підставі викладеного ст. ст. 103, 152 ЗК України, ст. ст. 376, 391 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 07.02.2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», Постанови Пленуму № 6 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами статті 376 ЦК України ( про правовий режим самочинного будівництва) та керуючись ст. ст. 3, 5 - 8, 10, 11, 14, 60, 61, 88, 158, 159, 169, 213-215, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно схеми до висновку експерта № 3-07/2016 року судової земельно-технічної експертизи від 09.07.2016 року за варіантом № 3:

- співвласнику ОСОБА_6 виділити в користування земельну ділянку під частиною будинку літера «А», верандою літера «а1», гаражем літера «Б», літньою кухнею літера «В», хлівом літера «Г», вбиральнею літера «Д» та ганком «І», дворову та городню частину загальною площею 0,0606 га в межах точок: 1-2-3-4-22-21-20-19-18-17-16-15-14-1;

- співвласнику ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку під частиною будинку літера «А», верандами літери «а,аII», гаражем літера «Е», колодязем «К», дворову та городню частину загальною площею 0,0606 га в межах точок: 14-15-16-17-18-19-20-21-22-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14.

Залишити у користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0700 га за адресою АДРЕСА_1 повністю без зміни меж, у відповідності до порядку користування, який склався.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп., кошти на оплату судової експертизи в сумі 2213 ( дві тисячі двісті тринадцять) гривень 20 коп., витрати пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 4594 (чотири тисячі п"ятсот дев"яносто чотири) гривні 12 коп., а всього 7294 (сім тисяч двісті дев"яносто чотири) гривні 52 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Н.В. Мазай