Рішення № 61242058, 26.07.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3066/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Харечка С.П.

при секретарі Левчук Д.О.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс ЛТД» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс ЛТД» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди, просить стягнути з відповідача суму коштів, які він зобовязаний виплатити йому при звільненні, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, 100000 грн. завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з липня 1998 року працював директором ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД». У вересні 2015 року змушений був написати заяву на звільнення. 19 вересня 2015 року відповідач виніс наказ № 4 про його звільнення, однак не виплатив всіх належних сум при звільненні. Вказав, що вклав у ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД» багато своїх сил та коштів, працював добросовісно, тому невиплата йому належних сум при звільненні принесло психологічний дискомфорт. Додав, що неодноразово звертався до відповідача з приводу розрахунку, однак ніяких коштів не отримав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

В судове засіданні відповідач не зявився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку. До початку розгляду справи директор ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД» ОСОБА_3 подав до суду заяву від 15.07.2016 р., в якій вказав, що у звязку із складним фінансовим станом на підприємстві, ОСОБА_2 не була виплачена компенсація за невикористану відпустку у день його звільнення. Також в матеріалах справа наявна заява від директора ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД» ОСОБА_3 від 13.06.2016 р. про те, що ОСОБА_2 як директор підприємства в останній день роботи зобовязаний був провести розрахунок та виплатити собі заробітну плату з усіма компенсаціями, що підлягають виплаті в день звільнення працівника. Заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 немає, а також інші виплати в звязку із звільненням виплачені в повному обсязі. Даними заявами представник відповідача висловив думку стосовно позовних вимог, тому суд не вбачає підстав для ухвалення заочного рішення і вважає, що справу слід розглянути у загальному порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що згідно із записом у трудовій книжці ОСОБА_4 № 20 від 01.10.2001 року, останній прийнятий на посаду директора ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД».

Наказом від 18.09.2015 року № 4-к ОСОБА_2 звільнено з посади директора за власним бажанням з 19.09.2016 року. Також в даному наказі зазначено про виплату компенсації за 88 календарний день щорічної відпустки.

Як вбачається з повідомлення від 15.07.2016 р. № 14 директора ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД» ОСОБА_3, ОСОБА_2 при звільненні нарахована компенсація за невикористану відпустку в розмірі 6658, 96 грн., яка не була виплачена у день звільнення у звязку із складним фінансовим станом на підприємстві.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 04 травня 2016 року, ОСОБА_2 отримав вищевказану компенсацію за невикористану відпустку, про що свідчить його особистий підпис. Дану обставину представник позивача не заперечував.

Згідно із повідомленням управління Держпраці у Рівненській області від 16.03.2016 р. № 01-14/550 по розгляду звернення ОСОБА_2 здійснено перевірку додержання законодавства про працю у ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД». Перевіркою встановлено невиплата всіх сум, що належать ОСОБА_2 при звільненні внаслідок чого відносно директора ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД» ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Вищевказане повідомлення спростовує факти викладені у заяві директора ТзОВ «Автотехсервіс ЛТД» ОСОБА_3 13.06.2016 р. про те, що ОСОБА_2 як директор підприємства в останній день роботи зобовязаний був провести розрахунок та виплатити собі заробітну плату з усіма компенсаціями, що підлягають виплаті в день звільнення працівника. Заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 немає, а також інші виплати в звязку із звільненням виплачені в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1ст 116 КЗпПУкраїнипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1ст. 117 КЗпПУкранив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст.116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про заробітну плату ОСОБА_2, останній за два місяці, що передували звільненню отримав: в липні 2015 р. 1924, 43 грн., серпні 2015 р. 1861, 34 грн., разом 3785, 77 грн.

Тривалість робочого часу у липні становить 19 днів, у серпні 16 днів, одноденний заробіток становить 3785, 77 : 35 = 108 грн. 16 коп.

До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення позивача 19 вересня 2015 року по день фактичного розрахунку виплати компенсації за невикористану відпустку 04 травня 2016 року.

Кількість днів вимушеного прогулу з 19 вересня 2015 року по 04 травня 2016 року складає 157 дні.

З розрахункового періоду виключаються святкові і неробочі дні, встановлені чинним законодавством. Перелік святкових і неробочих днів встановлений ст. 73 КЗпП.

Всього сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 157 Х 108, 16 =16981, 12 грн.

Крім того, рішення суду, на підставі ст. 367 ЦПК України, в частині присудження ОСОБА_2 виплати заробітної плати за один місяць, в сумі 1892 грн. 90 коп. підлягає до негайного виконання.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 тривалий час не міг отримати всіх належних сум при звільненні його з роботи, чим було порушено його права, тому слід частково задовольнити вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 2000 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь місцевого бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку та 551 грн. 20 коп. за вимогу немайнового характеру про стягнення моральної шкоди, що разом складає 1102, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60-64, 82, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс ЛТД» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс ЛТД» на користь ОСОБА_2 16981, 12 грн. ( шістнадцять тисяч девятсот вісімдесят одну) грн. 12 коп. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс ЛТД» на користь держави судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення 1892 (одна тисяча вісімсот девяносто дві) грн. 90 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : Харечко С.П.