Ухвала суду № 61236236, 07.09.2016, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/432/15-ц

Провадження № 2/177/29/16

У Х В А Л А

Іменем України

07.09.2016 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

25.02.2015 року представник позивача звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою від 28.09.2015 року прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог ПАТ «БМ Банк», в якій представник позивача просив суд (а.с.49-51):

- стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 47/1/301013 від 30.10.2013 року, станом на 19.08.2015 року в сумі 5 084 739,56 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 588 000,00 грн., заборгованість за відсотками 943 693,15 грн., пеня за несвоєчасно погашені відсотки 267 824,98 грн. та пеня за несвоєчасно погашення тіла кредиту 285 221,43 грн.;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує на те, що 30.10.2013 року між позивачем - АТ «БМ Банк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір невідновлюваної кредитної лінії № 47/1/301013 (далі, - Кредитний договір), згідно з яким ФОП ОСОБА_1 (далі, - Позичальник) отримав у банку кредит у розмірі 3 588 000,00 грн., з виплатою процентної ставки 20% річних, зі строком повернення в повному обсязі всієї суми невикористаного кредиту в термін не пізніше 29 жовтня 2016 року (а.с.4-7).

В забезпечення зобов'язань ФОП ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором 30.10.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 47/1/301013/П від 30.10.2013 року (а.с. 8).

Крім того, в забезпечення зобов'язань за цим же Кредитним договором банк уклав окремий договір поруки з ТОВ «МІК» за № 47/2/301013/П від 30.10.2013 року (а.с. 10).

У звязку з неналежним виконанням позичальником ФОП ОСОБА_1 своїх зобовязань за Договором невідновлюваної кредитної лінії № 47/1/301013 від 30.10.2013 року та виникненням заборгованості, банк і звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27.11.2015 року провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» закрито, оскільки вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.70-71).

В ході судового розгляду встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не вправі предявити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, повязаних між собою.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Саме до цього зводиться правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України № 6-745цс15 від 01.07.2015 року, рішення якого в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими до виконання.

Пунктом 1.2. спірних договорів поруки визначено, що у разі порушення боржником зобовязання за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, оскільки спір, який виник між двома субєктами господарювання - ПАТ «БМ Банк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відповідно до чого є непідвідомчим Криворізькому районному суду Дніпропетровської області.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача БМ «Банк» просив справу розглянути за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги (а.с.117-118).

Відповідачі ФОП Меркулов, ОСОБА_2 повторно до суду не зявилася, причини неявки суду не повідомили, про проведення судових засідань на 13.06.2016 року та 07.09.2016 року (а.с.29,30,104,105,115,116) була повідомлені в установленому законом порядку шляхом направлення повістки на адресу їх реєстрації вул. Матросова, 58, с. Золота Поляна Криворізького району Дніпропетровської області, які повернулися до суду з їх особистим підписом про отримання.

Отже на підставі ст.ст. 74,76 ЦПК України, відповідачі вважаються належним чином повідомленою.

Але, враховуючи те, що позовні вимоги ПАТ «БМ Банк» в частині стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1 заборгованості за Договором невідновлюваної кредитної лінії № 47/1/301013 від 30.10.2013 року не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає за необхідне в цій частині провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 205, 206, 293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 177/432/15-ц провадження 2/177/29/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, - закрити.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: