Рішення № 61235968, 12.09.2016, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7591/15-ц

Провадження № 2/211/759/16

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2016 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді С.В. Ткаченко,

при секретарі К.М. Форманчук,

за відсутності позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, та представника відповідача ПАТ «СК «Україна»

розглянувши в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.08.2014 близько 09.00 годин ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався по проїзній частині дороги вул. Старих Більшовиків з боку вул. Літке в напрямку вул. Янки Купали в Довгинцівському районі м Кривого Рогу.

В цей же час в попутному з автомобілем «ВАЗ 21063» напрямку попереду рухався невстановлений автобус, який зупинився в заїзній кишені розташованій праворуч відносно напрямку їх руху, навпроти буд. 70 вул. Літке. Водночас в зустрічному автомобілю «ВАЗ 21063» напрямку рухався мопед «Delta-50» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, який також наближався до зазначеної ділянки.

Водій ОСОБА_2 наближаючись до ділянки дороги по якій рухався мопед «Delta-50», проявивши не уважність до дорожньої обстановки та не вірно відреагувавши на її зміну, не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи намір виконати маневр об'їзду автобуса що зупинився, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля вліво виїхавши на зустрічну половину дороги, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1 ПДР України.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 зазначених вимог правил безпеки дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою вимогою для запобігання ДТП керований ним автомобіль НОМЕР_1 на проїзній частині дороги вул. Старих Більшовиків в районі буд. 70 вул. Літке виїхав на смугу руху мопеда «Delta-50» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 де відбулось їх зіткнення. Внаслідок ДТП водія мопеда «Delta-50» ОСОБА_1 було травмовано.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2126 від 22.09.2014 ОСОБА_1 в наслідок ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого скалкового перелому обох кісток лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, саден лівої верхньої та обох нижніх кінцівок, синця лівого стегна, які за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби, відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Між порушенням водієм ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України і наслідками - травмуванням ОСОБА_1 є прямий причинний зв'язок.

Зазначає, що вина відповідача встановлена вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.05.2015 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (два) місяця арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік. А заявлений в межах кримінального провадження цивільний позов за клопотанням представника потерпілого було залишено без розгляду, що згідно ст. 207 ЦПК України не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до суду з таким же позовом.

На момент скоєння ДТП транспортний засіб відповідача ОСОБА_2 був застрахований в ПАТ «СК «Україна», що підтверджено полісом страхування № АС/3971247 від 21.12.2013 року, ліміт страхування при заподіянні шкоди здоров"ю чи життю 100 тисяч грн.., а майну 50 тисяч грн.. на потерпілого.

Позивач вкзує, що внаслідок отриманих травм та ушкоджень він довго лікувався, на лікування витратив 16 740, 26 грн., дані витрати підтверджує квитанціями, товарними чеками з аптек на придбання медикаментів для лікування, дану суму позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Україна». Також просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Україна» моральну шкоду в розмірі 80 тисяч грн., так як позивач морально страждав, через травми, погіршення здоров"я, постійні лікування, покращення стану здоров"я не настає, а винуватець ДТП навіть не намагався допомогти чи компенсувати добровільно витрати на постійні лікування позивача, тому таку суму позивач вважає розумною та справедливою. Також просить стягнути судові витрати- судовий збір на його користь.

До суду позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, просив позов задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з"явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

В судове засідання представник відповідача ПАТ «СК «Україна» не з"явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.08.2014 близько 09.00 годин ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався по проїзній частині дороги вул. Старих Більшовиків з боку вул. Літке в напрямку вул. Янки Купали в Довгинцівському районі м Кривого Рогу.

В цей же час в попутному з автомобілем «ВАЗ 21063» напрямку попереду рухався невстановлений автобус, який зупинився в заїзній кишені розташованій праворуч відносно напрямку їх руху, навпроти буд. 70 вул. Літке. Водночас в зустрічному автомобілю «ВАЗ 21063» напрямку рухався мопед «Delta-50», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, який також наближався до зазначеної ділянки.

Водій ОСОБА_2 наближаючись до ділянки дороги по якій рухався мопед «Delta-50», проявивши не уважність до дорожньої обстановки та не вірно відреагувавши на її зміну, не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи намір виконати маневр об'їзду автобуса що зупинився, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля вліво виїхавши на зустрічну половину дороги, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1 ПДР України, відповідно до яких:

2.3 б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 зазначених вимог правил безпеки дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою вимогою для запобігання ДТП керований ним автомобіль НОМЕР_1 на проїзній частині дороги вул. Старих Більшовиків в районі буд. 70 вул. Літке виїхав на смугу руху мопеда «Delta-50» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 де відбулось їх зіткнення. Внаслідок ДТП водія мопеда «Delta-50» ОСОБА_1 було травмовано.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2126 від 22.09.2014 ОСОБА_1 в наслідок ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого скалкового перелому обох кісток лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, саден лівої верхньої та обох нижніх кінцівок, синця лівого стегна, які за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби, відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Між порушенням водієм ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України і наслідками - травмуванням ОСОБА_1 є прямий причинний зв'язок.

Вина відповідача встановлена вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.05.2015 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (два) місяця арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік. А заявлений в межах кримінального провадження цивільний позов за клопотання представника потерпілого було залишено без розгляду, що згідно ст. 207 ЦПК України не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до суду з таким же позовом. (а.с. 6 - вирок).

Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, сам факт вини ОСОБА_2 в скоєнні ДТП внаслідок якого позивач отримав травми та ушкодження, підтверджується вироком суду, який набрав законної сили та є обов'язковим для суду.

Згідно копій товарних чеків та квитанцій, які містяться в матеріалах даної справи на аркушах 8-54 позивач ОСОБА_1 поніс матеріальну шкоду завдану злочином в розмірі 16 740, 26 грн., суд досліждивши вказані чеки та квитанції погоджується з розміром матеріальної шкоди та вважає її обґрунтованою та законною, оскільки така сума витрат позивача на лікування травм завданих злочином підтверджена чеками та квитанціями та правильно вирахувана. (а.с. 8-54 - квитанції та товарні чеки).

Згідно копії полісу № АС/3971247 від 26.12.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 застрахований та на момент скоєння ДТП діяв, так як укладався на період з 27.12.2013 року по 26.12.2014 року, а ДТП сталося 21.08.2014 року. (а.с. 7 - поліс страхування).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування збитків, що йому заподіяні в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є витрати, що особа понесла в зв'язку з знищенням або ушкодженням майна, а також витрати, що вона повинна, понести для відновлення порушеного права.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистими немайновими правами фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992р. під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Статтею 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого, а розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого, франшиза 1000 грв. , саме так вказано у полісі страхування відповідача ОСОБА_2 № АС/3971247.

Враховуючи, що сума франшизи відповідно до поліса обов"язкового страхування становить 1000 грв., то підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода в розмірі 15 740 грв. (16740 грв. - 1000 грв . ) . Матеріальну шкоду у розмірі франшизи в 1000 грв. повинен сплатити ОСОБА_2, однак такої позовної вимоги позивачем не пред»являлося , а суд виходити за межі позовних вимог не може.

Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. На підставі цієї норми шкода, яка не може бути відшкодована страховиком, підлягає відшкодуванню безпосередньо винною в ДТП особою, у зв»язку з чим вимоги про солідарне стягнення з відповідачів є некоректним.

При вище викладених обставинах справи та виходячи з вимог ст.ст. 1188,1187,1172,1166 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ «СК «Україна» у відповідності до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи повинен відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у розмірі 15 740, 26 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,за наявності її вини, крім випадків,встановлених ч 2 цієї статті.

Згідно п. 2, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 28 КПК України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду ( ст. 49 КПК), має право пред'явити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства. Розмір відшкодування шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з врахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

П. 22.3. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів». Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів про глибину моральних страждань позивача, разом з тим виходячи із принципу розумності та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положень ст.23 ЦК України, з врахуванням доказів та конкретних обставин справи, доведених позивачем моральних та фізичних страждань та його матеріальний стан, суд приходить до висновку про необхідність встановлення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в розмірі 25000 грн., тобто позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому 5000 грн. суд стягує з ПАТ «СК «Україна» (оскільки це сума 5 % від ліміту страхування 100 тисяч грн.)., а різницю 20000 грн. суд стягує з ОСОБА_2

Відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню пропорційно судові витрати по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 3, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Україна» (код ЄДРПОУ 30636550, адреса: 01000, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4) матеріальну шкоду в розмірі 15 740 (п»ятнадцять тисяч сімсот сорок) грн. 26 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 (п"ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4) моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Україна» (код ЄДРПОУ 30636550, адреса: 01000, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г) на користь держави судовий збір в сумі 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4) судовий збір в сумі 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ткаченко