Ухвала суду № 61235648, 06.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16301/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/1275/16 Категорія: 2 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря - Перебойчука Р.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, третя особа на стороні відповідача, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Луцька міська рада про визнання недійсним свідоцтва про право власності,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішенняЛуцького міськрайонного суду від 13 липня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції Волинської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 жовтня 2015 року випадково дізналася про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 оформлене за іншою особою, а саме за ОСОБА_3, а підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності НОМЕР_1, видане 23 вересня 2015 року Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області.

Зазначає, що вже більше 7 років проживає в квартирі АДРЕСА_1. Весь цей час не може оформити своє право власності на вказану квартиру, оскільки стала заручником бізнес-конфлікту між ОСОБА_3 та генпідрядником будівництва МП «Турія».

Вважає, що відповідно до договору про дольову участь (інвестування) у будівництво житла - квартири АДРЕСА_1, укладеного 07 листопада 2002 року між Малим підприємством «Турія» і ОСОБА_4, майнові права на квартиру належать саме їй.

Згідно умов договору інвестування вона, як замовник, зобов'язувалася вносити грошові кошти, необхідні для придбання будівельних матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва квартири АДРЕСА_1 в багатоквартирному житловому будинку, а МП «Турія» зобов'язалося виконувати будівельні роботи, а по завершенню будівництва передати замовнику квартиру АДРЕСА_1.

Умови договору інвестування виконала належним чином, сплатила МП «Турія» грошові кошти в розмірі вартості даної квартири, а саме 127 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 07.11.2002 року, а також довідкою, виданою МП «Турія» про те, що ОСОБА_4 повністю виплатила дольові внески. Зазначає, що та обставина, що майнові права на спірну квартиру належать їй, встановлена рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 липня 2015 року у справі № 161/4128/15-ц, яке набрало законної сили.

З врахуванням вищенаведеного, просила визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1, видане 23 вересня 2015 року Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області.

РішеннямЛуцького міськрайонного суду від 13 липня 2016 року позов в даній справі задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1, яке видане 23 вересня 2015 року Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Покликається на те, що підрядник МП «Турія» не вправі було укладати договір про дольову участь (інвестування).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що саме позивач була інвестором будівництва спірної квартири, оскільки саме вона провела оплату за будівництво даної квартири і договір про дольову участь з нею укладено у 2002 році.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача - ОСОБА_3, представника позивача - ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Луцької міської ради № 2/47 від 26.07.2002 року було внесено часткові зміни у п. 2 рішення виконкому міської ради від 27.12.2001 року № 729 в частині надання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0474 га на умовах оренди терміном на 25 років для будівництва та обслуговування житлового будинку-офісу і викладено в слідкуючій редакції: Надати громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0474 га на умовах оренди терміном на 25 років для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 34 т.1). 06 вересня 2002 року було укладено договір оренди земельної ділянки на 25 років площею 474 кв.м., реєстраційний номер № 548 для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 125 т.1).

11 червня 2002 року було надано дозвіл № 63 від 11.06.2002 року на виконання будівельних робіт, який виданий міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (а.с. 33 т.1).

02.11.2002 року між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та МП «Турія» укладено договору підряду № 1, де останній як генеральний підрядник зобов'язувався на свій ризик відповідно до завдань і прямих вказівок Замовника, з використанням власних засобів, у строк до кінця 2007 року здійснювати роботи, пов'язані з будівництвом 7(семи) квартирного житлового будинку у АДРЕСА_1, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи (п. 1.1 договору). У п. 1.3 встановлено, що будівництво багатоквартирного житлового будинку здійснюється за рахунок коштів третіх осіб (інвесторів). З метою забезпечення фінансування будівництва Підрядник має право залучати кошти третіх осіб (інвесторів) та укладати з ними договори про пайову участь у будівництві. Згідно п. 2.1 даного договору підряду Підрядник виконує роботи, передбачені розділом 1 даного Договору, у порядку, обсязі і способом, визначеними повноважним представником Замовника. Сторони погодили, що повноважним представником Замовника є ОСОБА_3, який проживає у АДРЕСА_2. Даний договір на час розгляду справи є чинним.

Отже згідно даного договору генеральним підрядником у будівництві даного 7 квартирного житлового будинку було МП «Турія». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності МП «Турія» є будівництво будівель.

Відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Сторони договору підряду чітко вказали всі істотні умови даного договору, зокрема право підрядчика укладати договори на інвестування будівництва третіми особами.

Судом встановлено, що 07 листопада 2002 року між МП «Турія» в особі директора Войдюка Андрія Микитовича з однієї сторони та позивачем ОСОБА_4 було укладено договір про дольову участь (інвестування) у будівництві житла по АДРЕСА_1, загальною площею 78 кв.м. в даному будинку.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.3 зазначеного договору виконавець, МП «Турія», взяв на себе зобов'язання збудувати для замовника з власних матеріалів, а також із матеріалів придбаних за власні кошти Замовника житло, а саме одну 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1. Замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно вносити кошти по фінансуванню будівництва та оплату виконаних робіт у терміни, зазначені в п. 3.8 даного договору. Додатковою угодою до договору інвестування визначено, що загальна вартість будівництва квартири складає 127 000,00 грн. (а.с. 14), яку позивач оплатила (а.с. 15).

Таким чином позивач виступила як інвестор будівництва квартири АДРЕСА_1. Даний договір на будівництва спірної квартири є дійсним на час розгляду справи, ні ким не визнаний недійсним та не скасований.

Крім того, судом встановлено, що позивач на даний час проживає у спірній квартирі, що не заперечив і відповідач по справі.

Відповідно до Декларації № ВЛ 14312058545, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 17.04.2012 року, будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 було закінчено 30.12.2008 року. Строк введення об'єкта в експлуатацію - квітень 2012 року, вважається закінчений будівництвом об'єкт готовий до експлуатації. Зі змісту декларації вбачається, що генеральним підрядником будівництва є мале підприємство «Турія» (а.с. 97-102 т.1).

Відповідач ОСОБА_3 заперечуючи даний позов вказує, що саме він є інвестором будівництва спірної квартири, а тому свідоцтво про право власності на дану квартиру, яке йому видане є законним. В підтвердження своїх доводів відповідач вказав, що між забудовниками ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ним як інвестором укладено 20.12.2005 року договір про дольову участь у будівництві житла, а саме на одну 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вартість квартири 91 200.00 грн. (а.с. 71-72). З довідки про повний розрахунок слідує, що ОСОБА_3 провів повну оплату будівництва даної квартири (а.с. 73).

Проте відповідач не надає квитанцій в підтвердження своїх доводів щодо оплати даного будівництва. Під час розгляду справи встановлено, що замовник ОСОБА_5 є дружиною відповідача по справі ОСОБА_3

Як підтвердження інвестування будівництва відповідачем надано довідку про перелік осіб на дольову участь у будівництві (а.с. 75), згідно якої інвесторами є ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_3, загальною площею 72.3 кв.м. і гаража 15.5 кв.м.; ОСОБА_3 на кв. АДРЕСА_4, загальною площею 80.7 кв.м., нежитлове приміщення площею 41.9 кв.м.; ОСОБА_8 на кв.АДРЕСА_5 площею 280.6 кв.м. і ОСОБА_3 на кв. АДРЕСА_1 площею 76.3 кв.м. Даний перелік складений 04.08.2015 року ( а.с. 75).

Проте рішенням Луцького міськрайонного суду від 31.07.2015 року та ухвалою апеляційного суду Волинської області встановлено обставини з яких вбачається, що інвесторами будівництва даного житлового будинку були - ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_1 на суму 127 000 грн., ОСОБА_3 - щодо квартири АДРЕСА_4 та нежитлового приміщення в цокольному поверсі без зазначення суми,; ОСОБА_1 - щодо квартири АДРЕСА_3 та гаража на суму 81 000 грн.; ОСОБА_9 - щодо квартириАДРЕСА_6 на суму 355 600 грн., ОСОБА_10 - щодо однієї 3кімнатної і однієї 2кімнатної квартир і частини підвального приміщення.

Крім того, в рішенні апеляційного суду Волинської області від 31.05. 2016 року встановлено, що між позивачем та генеральним підрядчиком існував договір про будівництво квартири, який було укладено на підставі договору підряду. Вказане рішення набрало законної сили і не скасоване на даний час. Дані обставини не спростовані відповідачем по справі.

Отже, судом встановлено, що саме позивач була інвестором будівництва спірної квартири, оскільки саме вона провела оплату за будівництво даної квартири і договір про дольову участь з нею укладено у 2002 році.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що права позивача порушені і підлягають захисту відповідно до ст. 4, 16 ЦК України.

Покликання відповідача на встановлені обставини у постанові Волинського окрежного адміністративного суду від 21.10.2015 року щодо виникнення майнових прав та права власності в зв'язку з інвестуванням будівництва, а відповідно і реєстрації права власності, не можуть братись до уваги по даній справі, оскільки в даній постанові суду не досліджувався договір підряду між замовниками та генеральним підрядчиком на будівництво житлового будинкуза адресою АДРЕСА_1.

Будь-яких інших доказів в підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку дослідженим доказам та прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки даним свідоцтвом порушені права позивача як інвестора у будівництві спірної квартири, що доведено в судовому засіданні, і в якій вона проживає на даний час.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 60,61 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 13 липня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: