Ухвала суду № 61235643, 12.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19600/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/1313/16 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Лівандовської-Кочури Т.В.,

з участю:

секретаря - Концевич Я.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2015 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 25.02.2010 року вона позичила ОСОБА_4 грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 4950 доларів США, а остання зобов'язувалася в строк до 15.05.2010 року повернути грошові кошти та сплатити 7000 гривень відсотків за користування позикою згідно розписки. У визначений строк відповідач свої зобов'язання не виконала і отримані грошові кошти не повернула.

У зв'язку з цим просила суд стягнути на її користь борг в сумі 4950 доларів США за договором позики, проценти у розмірі 7000 грн. та три проценти річних від простроченої суми.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2016 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення - про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог зазначає, що при пред'явленні позову ОСОБА_3 пропустила строк позовної давності з поважних причин, що підтверджено наданими в суді доказами.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання по поверненню в установлений договором строк грошових коштів, однак позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо вимог даного характеру.

З такими висновками колегія суддів погоджується, виходячи з наступних підстав.

Згідно з письмовою розпискою, що є в матеріалах справи, 25.02.2010 року ОСОБА_4 отримала в борг 4950 доларів США від ОСОБА_3, які зобов'язувалася повернути в строк до 15.05.2010 року.

Позивач стверджує, що відповідач свої обов'язки щодо повернення боргу до 15.05. 2010 року не виконала.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до вимог ч. 5 зазначеної вище статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається зі змісту боргової розписки та матеріалів справи, про порушення свого права на повернення позики позивачу достеменно стало відомо 16.05.2010 р., тобто після закінчення визначеного сторонами терміну повернення позики -15.05.2010 р.

Отже, перебіг позовної давності для пред'явлення ОСОБА_3 відповідного позову для стягнення з ОСОБА_4 заборгованих коштів за договором позики починається з 16.05.2010 р. та закінчується 15.05.2013 р. Однак позивач звернулася з вказаним позовом до суду в належний спосіб лише 30.12.2015 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідач заявила про застосування строків позовної давності, про що подала суду відповідну заяву (а.с. 33).

Перебування позивача у період з 2012 р. по 2015 р. періодично на стаціонарному лікуванні не є обставиною, яка з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювала або істотно утруднювала своєчасно подати позов протягом трьох років.

Разом з тим, судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності правильно взято до уваги, що позивач, попри покликання на важкий стан здоров'я, все ж подавала у грудні 2013 року позов до суду про стягнення боргу з іншої особи, а також особисто приймала участь у розгляді вказаної справи, про що свідчить копія відповідного рішення (а.с.70-72).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді