Рішення № 61234036, 08.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3951/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Сібовій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 12 травня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року, зміненим рішенням апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2010 року, стягнуто на її користь з відповідача ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості ? частки квартири АДРЕСА_1, рівну 219234,00 грн., та судові витрати в сумі 1607,48 грн. Рішення звернуто до примусового виконання та 8 січня 2014 року виконано частково в сумі 80909,09 грн. Станом на 20 лютого 2014 року залишок боргу становить 139931,99 грн. Посилаючись на невиконання грошового зобовязання, позивач ОСОБА_3 після уточнення 16 листопада 2015 року вимог просила поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, стягнути з відповідача ОСОБА_4 інфляційні втрати за період з 1 квітня 2010 року по 31 січня 2014 року та з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року в загальній сумі 134867,04 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 1 квітня 2010 року по 31 січня 2014 року та з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року в загальній сумі 32393,32 грн., а всього стягнути 167260,36 грн. та судові витрати в загальній сумі 7607,35 грн. (а.с.2-3, 50, 56, 59).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, просила застосувати строк позовної давності (а.с.49, 83-85).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2016 року поновлено строк звернення до суду, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати та 3% річних в загальній сумі 167260,36 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5900,00 грн., на сплату судового збору в сумі 1672,59 грн. (а.с.97-99).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 ЦК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

В порядку визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобовязання боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року №6-1946цс15, положення статті 625 ЦПК України підлягають застосуванню до грошового зобовязання, яке виникло у звязку зі стягненням грошової суми за рішенням суду (а.с.141-143).

Встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості ? частки квартири АДРЕСА_2 в сумі 219234,00 грн.; визнано набуття ОСОБА_4 права власності на ? частку квартири АДРЕСА_2 після сплати на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості ? частки квартири; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальній сумі 1607,48 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1649,00 грн. (а.с.7-9).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2010 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року змінено в частині вимог про визнання права власності та визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.9-10).

21 квітня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №2-1087/09 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості ? частки квартири АДРЕСА_2 в сумі 219234,00 грн. та судових витрат в сумі 1607,48 грн., а всього про стягнення 220841,08 грн. (а.с.11).

Постановою ВП№31996378 від 15 березня 2012 року за заявою стягувача ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-1087/09, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 21 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 220841,08 грн. (а.с.12).

В ході примусового виконання виконавчого документа 8 січня 2014 року на рахунок першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ надійшли від реалізації ? частки квартири АДРЕСА_3 грошові кошти в сумі 89087,93 грн., з яких розпорядженням №В-9/7 (ВП №31996378) від 17 лютого 2014 року кошти в сумі 80909,09 грн. перераховано ОСОБА_3 в порядку виконання виконавчого листа №2-1087/09, виданого судом 21 квітня 2010 року (а.с.13).

Згідно довідки першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ від 16 березня 2015 року №9064 станом на дату видачі довідки по виконавчому листу №2-1087/09, виданому Суворовським районним судом м. Одеси 21 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів, залишок боргу становив 139931,99 грн. (а.с.14).

Позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних ОСОБА_3 предявлено до суду 12 травня 2015 року.

Позивач ОСОБА_3 просила стягнути інфляційні втрати:

за період з 1 квітня 2010 року по 31 січня 2014 року на грошове зобовязання в сумі 220841,08 грн., що становить 25286,30 грн.;

за період з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року на грошове зобовязання в сумі 139931,99 грн., що становить 109580,74 грн.

ОСОБА_3 просила стягнути 3% річних:

за період з 1 квітня 2010 року по 31 січня 2014 року від простроченої суми 220841,08грн., що становить 25396,72 грн.;

за період з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року від простроченої суми 139931,99 грн., що становить 6996,60 грн. (а.с.59,60).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст.261 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обовязку (ч.1 ст.264 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

28 жовтня 2015 року представником в інтересах відповідача ОСОБА_4 подано заяву про застосування позовної давності (а.с.49).

2 грудня 2015 року позивачем ОСОБА_3 заявлено про визнання пропущення позовної давності з поважних причин та захист порушеного права на отримання інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 1 квітня 2010 року (а.с.56-57).

Позов ОСОБА_3 предявлено до суду 12 травня 2015 року, відтак, загальна позовна давність тривалістю у три роки на підставі положень статті 257, частини 1 статті 261 ЦК України захищала б право ОСОБА_3 на інфляційні втрати та 3% річних за період з 12 травня 2012 року. Однак, в даному випадку має місце переривання перебігу позовної давності частковим виконанням 8 січня 2014 року державною виконавчою службою за рахунок реалізації належної боржнику ОСОБА_4 ? частки квартири та перерахуванням грошових кошти в сумі 80909,09 грн. стягувачу ОСОБА_3 в порядку виконання виконавчого листа №2-1087/09, виданого судом 21 квітня 2010 року. За таких обставин, виходячи з положень частин 1, 3 статті 264 ЦК України право ОСОБА_3 на інфляційні втрати та 3% річних підлягає захисту за період з 8 січня 2011 року.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для визнання пропущення позовної давності з поважних причин і захист права на інфляційні втрати та 3% річних за період з 1 квітня 2010 року обґрунтовані з огляду на наступне.

Рішення суду першої інстанції про стягнення грошової компенсації вартості частки нерухомого майна переглянуто в апеляційному порядку 31 березня 2010 року, відтак, 31 березня 2010 року рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Виконавчий лист на виконання рішення суду про стягнення грошової компенсації та судових витрат видано судом першої інстанції 21 квітня 2010 року та лише 15 березня 2012 року за заявою стягувача ОСОБА_3 від 15 березня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа.

Крім того, у період 2010-2015 роки мали місце інші спори за участю ОСОБА_3, що спростовує доводи позивача ОСОБА_3 про відсутність часу, коштів, бажання тощо звертатися раніше ніж до 12 травня 2015 року до ОСОБА_4 з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми. Численні судові спори між сторонами у вказаний період підтверджено письмовими доказами, наданими суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_4, не заперечуються ці обставини й самою ОСОБА_3 (а.с.156-182).

Щодо тривалості виконання рішення, то дана обставина не впливає на реалізацію права ОСОБА_3 на предявлення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми.

Хвороба чоловіка ОСОБА_3 мала місце у 2013 році, однак з огляду на активну участь ОСОБА_3 у спірний період в інших справах, ця обставина не може безумовно розглядатися як поважна причина пропущення позовної давності. Крім того, слід зауважити, що це хвороба іншої людини, а не самої ОСОБА_3, яка б унеможливлювала її звернення до суду за захистом порушеного, на її думку, права.

Таким чином, поважність причин пропущення позовної давності ОСОБА_3 не доведена, відтак, захисту підлягає її право на інфляційні втрати та 3% річних за період з 8 січня 2011 року по 31 січня 2014 року та з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року.

В порядку перевірки наданих ОСОБА_3 суду першої інстанції та наданих представником в інтересах ОСОБА_4 суду апеляційної інстанції розрахунків встановлено наступне (а.с.6, 60, 147-150).

За період з 8 січня 2011 року по 31 січня 2014 року інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму боргу 220841,08 грн.

Індекс інфляції за 2011 рік становить - 104,6%, за 2012 рік становить 99,8%, за 2013 рік становить -100,5%, за січень 2014 року становить -100,2%, всього сумарний індекс інфляції за період з 8 січня 2011 року по 31 січня 2014 року становить 105,1% (104,6% х 99,8% х 100,5% х 100,2% = 105,1%).

За період з 8 січня 2011 року по 31 січня 2014 року інфляційні втрати становлять 11262,90 грн. (220841,08 грн. х 105,1% : 100%=232103,96 грн.220841,08 грн.=11262,90 грн.).

За період з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму боргу 139931,99 грн.

Сумарний індекс інфляції за період 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року становить 172,8% (102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0% х 100,4% х 100,8% х 102,9% х 102,4% х 101,9% х 103,0% х 103,1% х 105,3% х 110,8% х 114,0% х 102,2% х 100,4% х 99,0% х 99,2% х 102,3% х 98,7% = 172,84%).

За період з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року інфляційні втрати становлять 101870,49 грн. (139931,99 грн. х 172,8% : 100% = 241802,48 грн. 139931,99 грн. = 101870,49 грн.).

За період з 8 січня 2011 року по 31 січня 2014 року 3% річних підлягають нарахуванню на прострочену суму 220841,08 грн., кількість днів прострочення рівна 1120 днів, таким чином, 3% річних за вказаний період становить 20329,48 грн. (220841,08 грн. х 3% : 100% : 365 днів х 1120 днів прострочення = 20329,48 грн.).

За період з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року 3% річних підлягають нарахуванню на прострочену суму 139931,99 грн., кількість днів прострочення рівна 610 днів, таким чином, 3% річних за вказаний період становить 7015,77 грн. (139931,99 грн. х 3% : 100% : 365 днів х 610 днів прострочення = 7015,77 грн.).

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за період з 8 січня 2011 року по 31 січня 2014 року, з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року підлягають стягненню інфляційні втрати в загальній сумі 113133,39 грн., 3% річних в загальній сумі 27345,25 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав незастосування до спірних відносин положень статті 625 ЦК України спростовані правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року №6-1946цс15, за змістом якої положення статті 625 ЦПК України підлягають застосуванню до грошового зобовязання, яке виникло у звязку зі стягненням грошової суми за рішенням суду (а.с.141-143).

Відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності має наслідком інший період, за який підлягають розрахунку інфляційні втрати та 3% річних, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2016 року змінити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2):

інфляційні втрати за період з 8 січня 2011 року по 31 січня 2014 року в сумі 11262,90грн., за період з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року в сумі 101870,49 грн., а всього в загальній сумі 113133,39 грн.;

3% річних від простроченої суми за період з 8 січня 2011 року по 31 січня 2014 року в сумі 20329,48 грн., за період з 1 березня 2014 року по 31 жовтня 2015 року в сумі 7015,77грн., а всього в загальній сумі 27345,25 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_2