Ухвала суду № 61231206, 07.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4278/15

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Жигайловій О.Е.,

за участю представника позивача Кірющенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Миколаївської області до Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського, 3-ї особи Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

07.12.2015 року Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївського НУ ім. В.О. Сухомлинського та 3-ї особи Служби у справах дітей Миколаївської ОДА, в якому просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Миколаївського НУ ім. Сухомлинського щодо невиплати у повному обсязі 102 студентам закладу із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, щорічної допомоги для придбання навчальної літератури;

- зобов'язати Миколаївський НУ ім. Сухомлинського нарахувати 102 студентам вказаної категорії щорічну допомогу для придбання навчальної літератури відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та виплатити (з урахуванням сплаченої суми) 3777 грн. кожному на загальну суму 385 254 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Університет щорічно повинен був виплачувати дітям-сиротам допомогу для придбання навчальної літератури в розмірі 3-х місячних соціальних стипендій, а не ординарних (звичайних) стипендій, як це було фактично зроблено, в порушення норм чинного законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у задоволені адміністративного позову Заступнику прокурора Миколаївської області відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Заступник прокурора Миколаївської області 03.06.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника прокуратури та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Протягом 2015-2016р.р. навчальних років у Миколаївському НУ ім. В.О. Сухомлинського проходили навчання 102 студенти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

25.09.2015р. зазначеним вище 102 студентам Університетом було виплачено допомогу для придбання навчальної літератури у розмірі 2190 грн. кожному, з розрахунку 3 ординарних (звичайних) академічних стипендій (т.б. 730 грн. х 3), яка була передбачена на той час постановою КМУ №165 від 05.03.2008р. «Про деякі питання стипендіального забезпечення».

08.10.2015р. Кабінетом Міністрів України до постанови №165 від 05.03.2008р. було внесено зміни та з 01.09.2015р. збільшено розмір ординарної (звичайної) академічної стипендії до 825 грн.

28.03.2016р. відповідачем було донараховано студентам решту допомоги в розмірі 285 грн., яка виникла у зв'язку зі збільшенням ординарної (звичайної) академічної стипендії.

Не погоджуюсь з такими діями відповідача щодо неповної виплати допомоги для придбання навчальної літератури у розмірі трьох ординарних (а не соціальних) стипендій, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, відповідно до приписів ст.51 Закону України «Про освіту», вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А згідно із ч.5 ст.62 Закону України «Про вищу освіту», розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, одночасно слід зазначити, що згідно з «Порядком призначення і виплати стипендій», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №882 від 12.07.2004 року, стипендії діляться на «соціальні» та «академічні».

В свою чергу, «академічні стипендії» бувають ординарні (звичайні), іменні або персональні стипендії навчального закладу, стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.

Так, розмір «соціальної стипендії», відповідно до п.15 Постанови КМУ №165 від 05.03.2008 року, з 01.09.2015 року дорівнює 1989 грн. на місяць, а розмір мінімальної «ординарної (звичайної) академічної стипендії» - 825 грн. на місяць.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі 3-х місячних стипендій.

Разом з тим, цим Законом прямо та конкретно не визначено розмір яких саме місячних стипендій необхідно брати: соціальних чи академічних.

У відповідності до ст.25 вказаного Закону, порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

А як слідує з п.3 Прикінцевих положень даного Закону, саме Кабінет Міністрів України зобов'язано у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Тобто, відповідно до зазначених норм Закону, питання конкретного розміру щорічної допомоги для придбання навчальної літератури дітям-сиротам, покладено саме на Кабінет Міністрів України.

Пунктом 6 «Порядку призначення і виплати стипендій» (затв. Постановою КМУ №882 від 12.07.2004р.) передбачено, що дітям-сиротам призначається соціальна стипендія.

01.08.2006 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1061 «Про внесення зміни до п.13 Постанови КМУ від 05.04.1994р. №226», якою передбачено, що особам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі 3-х мінімальних ординарних (звичайних) академічних стипендій.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України у Постанові №1061 від 01.08.2006 року, яка була прийнята на виконання повноважень, наданих ст.25 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», чітко визначено, що для обрахунку розміру щорічної допомоги для придбання навчальної літератури застосовується саме ординарна (звичайна) академічна стипендія.

Отже, враховуючи, що вказаним вище Законом самостійно не визначено розмір стипендії та не визначено і не конкретизовано її види, судова колегія вважає, що це спірне питання віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

До того ж, оскільки цим Законом також не передбачено, що зазначена категорія студентів в обов'язковому порядку повинна отримувати лише соціальну стипендію, то неможливо стверджувати, що визначення у Постанові КМУ №1061 від 01.08.2006 року щорічної допомоги в розмірі 3-х мінімальних ординарних (звичайних) академічних стипендій, суперечить ст.8 Закону.

До того ж, п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Даний закон набрав чинності з дня його опублікування, а згідно відомостей офіційного веб-порталу Верховної ради України його було опубліковано в «Урядовому кур'єрі» 02.02.2005 року; Голосі України - 08.02.2005 року; Відомостях Верховної ради України - 11.02.2005 року; Офіційному віснику України - 11.02.2005 року; Президентському віснику - 23.02.2005 року.

Зміни ж до пункту 13 Постанови Кабінетом Міністрів України від 05.04.1994р. №226 якою, як зазначалося вище, передбачено, що особам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі 3-х мінімальних ординарних (звичайних) академічних стипендій були прийняті 01.08.2006 рокуПостановою Кабінетом Міністрів України №1061.

Тобто, обставина, що іншими Постановами КМУ для студентів з числа дітей-сиріт, передбачена соціальна стипендія, а не академічна, не може суперечити ст. 8 Закону, оскільки ст.51 Закону України «Про освіту», ч.5 ст.62 Закону України «Про вищу освіту» та ст.25 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» це передбачено як виключне повноваження Кабінету Міністрів України.

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що Кабінет Міністрів України мав право в одному випадку надати зазначеній категорії студентів підвищену (соціальну) стипендію, а в іншому випадку залишити ординарну (звичайну) академічну стипендію.

Таким чином, колегія судів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що між ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2006р. №1061 «Про внесення зміни до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994р. №226» та обов'язку відповідача нараховувати та сплачувати зазначену допомогу з обрахунку саме трьох соціальних стипендій відсутні будь-які суперечності.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, ч.6 ст.62 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що розмір мінімальної академічної та соціальної стипендій для здобувачів освітніх ступенів вищої освіти не може бути меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджету на 2015 рік», розмір прожиткового мінімуму на одну особу дорівнює 1330 грн., що відрізняється від передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №165 від 05.03.2008 року розміру ординарної (звичайної) академічної стипендії - 825 грн. на місяць.

Оскільки ст.8 Закону закріплено право студентів з числа дітей-сиріт на отримання допомоги для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій, а відповідно до ч.6 ст.62 Закону України «Про вищу освіту», ст.7 Закону України «Про Державний бюджету на 2015 рік», розмір ординарної (звичайної) академічної стипендії станом на 01.09.2015 року не міг бути нижчим за 1330 грн., а тому при обрахунку допомоги взагалі неможливо було використовувати суму меншу за цю.

Окрім того, необхідно також звернути увагу ще й на той факт, що даний позов було подано прокурором не в порядку представництва інтересів конкретних громадян (т.б. кожного зі 102 студентів, від яких в матеріалах справи відсутні будь-які прохання чи заяви), оскільки це спірне питання щодо порушення прав студентів з числа дітей-сиріт, які, в свою чергу, є повнолітніми та мають право самостійно оскаржити такі дії навчального закладу, не може бути вирішено та захищено у форматі заявленого позивачем «абстрактного» (загального) позову.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко