Ухвала суду № 61231205, 07.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/164/16

Категорія: 12.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарях Кіселик Д.С. та Жігайловій О.Е.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката Стадник О.І. та представників відповідача Котилевського О.І. та Ейсмонт І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, робочої групи Одеського регіонального центру про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

13.01.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Одеської області та робочої групи Одеського регіонального центру, в якому, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність робочої групи Одеського регіонального центру щодо не врахування результатів тестів на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності з загальним підсумковим балом - 76,3 у рейтинговому списку на заміщення посад прокурорів Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області;

- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області щодо не призначення його на посаду прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області та зобов'язати прокуратуру Одеської області призначити його на вказану посаду;

- визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Одеської області №3147к від 14.12.2015р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Роздільнянського району Одеської області в зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури;

- стягнути з прокуратури Одеської області на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом прокуратури Одеської області №3147к від 14.12.2015р. його було незаконно звільнено з посади заступника прокурора Роздільнянського району Одеської області, чим не було дотримано порядку вивільнення працівників, не запропоновано та не переведено на іншу роботу, а також не враховано переважне право на залишення на роботі, передбачене КЗпП України, як особі, що має двох неповнолітніх дітей. Крім того, позивач вказує, що робочою групою Одеського регіонального центру не прийнято до уваги його результати професійного тестування та не призначено на посаду прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 19.02.2016р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін а перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 з 10.10.2003р. працював на посаді заступника прокурора Роздільнянсько району Одеської області.

25.09.2015 року позивачем отримано попередження про звільнення, яким Прокуратурою Одеської області його було попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури (п.9 ч.2 ст.51 Закону України «Про прокуратуру») у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015 року.

04.12.2015 року заступник прокурора Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 звернувся із заявою до керівника робочої групи Одеського регіонального центру з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу на зайняття вакантних посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників з повідомленням про те, що ним пройдено усі етапи чотирирівневого конкурсу на зайняття вакантних посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників та просив у разі не призначення на керівну посаду у Роздільнянській місцевій прокуратурі Одеської області врахувати його бали тестувань при формуванні рейтингового списку кандидатів на посаду прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області для зайняття посади прокурора місцевої Роздільнянської прокуратури.

10.12.2015 року позивачем подано рапорт на ім'я заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області Сакварелідзе Д.Г., у якому він просив у разі не призначення його на керівну посаду у Роздільнянській місцевій прокуратурі Одеської області призначити його на посаду прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури.

11.12.2015 року керівник робочої групи Одеського регіонального центру - заступник прокурора Одеської області П.Закерничний своїм листом за №11-4988 вих.-15 повідомив та роз'яснив заявнику ОСОБА_1, що у зв'язку з неподанням ним відповідної заяви на участь у тестуванні на посаду прокурора місцевої прокуратури у встановлений термін, т.б. з 20.07.2015 року до 10.08.2015 року, врахувати результати його тестування при формуванні рейтингового списку кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури неможливо.

В подальшому, 14.12.2015 року наказом прокурора Одеської області Сакварелідзе Д.Г. №3147к, на підставі наказу Генеральної прокуратури України №87ш від 23.09.2015 року та попередження про вивільнення від 25.09.2015 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника прокурора Роздільнянського району з 14.12.2015 року, у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

Не погоджуюсь зі своїм звільненням з посади заступника прокурора Роздільнянського району Одеської області та не призначенням на іншу посаду, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно з правомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що згідно наказу Генеральної прокуратури України №87ш від 23.09.2015р., у зв'язку з утворенням з 15.12.2015р. місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Одеської області.

Як вбачається зі змісту п.5 1 Перехідних положень Закону України «Про Прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII, до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються: особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги ч.ч.1,5 ст.27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права; особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування;прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Відповідно до п.1.1-1.4 «Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури» (затв. Наказом ГПУ 20.07.2015р. №98), цей Порядок визначає умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур. На посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування. Тестування забезпечує умови для об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах прокурорів місцевих прокуратур. Прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.

Так, згідно із положеннями п.5.2 вказаного вище Порядку №98, працівник, який на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює. Заява у встановлені строки подається до кадрового підрозділу відповідної регіональної прокуратури.

При цьому, відповідно до оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України, термін подання заяв для участі у тестуванні на посаду прокурора місцевої прокуратури був встановлений з 20.07.2015р. по 10.08.2015р. включно.

Проте, як встановлено з матеріалів справи та пояснень самого позивача, ОСОБА_1 у встановлений строк заяву на проходження тестування на посаду саме прокурора місцевої прокуратури (на відміну від інших 7-ми з 34-х кандидатів) не подавав.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що позивач у встановлений строк не подав відповідну заяву на проходження тестування на посаду прокурора місцевої прокуратури, то відповідно, у робочої групи Одеського регіонального центру були відсутні достатні та належні підстави для врахування результатів тестування ОСОБА_1 у рейтинговому списку на заміщення посад прокурорів Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області.

За таких обставин,судова колегія, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності робочої групи Одеського регіонального центру щодо неврахування результатів тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності з загальним підсумковим балом - 76,3 балів ОСОБА_1 у рейтинговому списку на заміщення посад прокурорів Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області.

У відповідності до приписів п.9.5 «Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури», керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

Таким чином, до повноважень прокурора області належить призначення осіб на посади прокурора місцевої прокуратури виключно на підставі рейтингового списку, що сформований робочої групою Одеського регіонального центру.

Отже, враховуючи зазначене, та факт того, що робоча група Одеського регіонального центру, не врахувавши результати тестування ОСОБА_1 у рейтинговому списку на заміщення посад прокурорів Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області, діяла на підставі та у спосіб встановлений законодавством, а також і те, що обласною прокуратурою призначаються особи на посади прокурора місцевої прокуратури виключно на підставі рейтингового списку (в якому позивач у зв'язку із не поданням другої заяви був відсутній), судова колегія, як і окружний суд, дійшла висновку про відсутність належних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності прокуратури Одеської області щодо не призначення позивача на посаду прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області та зобов'язання прокуратури Одеської області призначити ОСОБА_1 на вказану посаду.

Що ж стосується інших позовних вимог ОСОБА_1, пов'язаних із визнанням незаконним та скасуванням наказу прокурора Одеської області №3147к від 14.12.2015р. про звільнення його з посади заступника прокурора Роздільнянського району Одеської області, то апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.

Так, як зазначалося вище, у зв'язку з припиненням функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та ліквідацією штатних розписів прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур Одеської області та затвердженням штатних розписів місцевих прокуратур Одеської області, прокурори місцевих прокуратур, які на день набрання чинності Закону України «Про прокуратуру», призначаються на посади лише за умови проходження відповідного тестування.

Відповідно до положень ч.3 ст.16 Закону України «Про прокуратуру», прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Разом з тим, відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Таким чином, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не приймає до уваги посилання позивача на п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки підстави звільнення прокурора в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури чітко передбачено Законом України «Про прокуратуру», який, в даному випадку, є спеціальним по відношенню до загальних норм КЗпП України.

Окрім того, судова колегія також вважає за необхідне зазначити й про те, що посилання позивача у позовній заяві на положення ст.42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при звільненні працівників у зв'язку із змінами в органах виробництва і праці, у даному випадку, теж не можуть бути застосовані, оскільки призначення на посади прокурорів місцевих прокуратур здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору (тестування), що урегульовані нормами «Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури», затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України 20.07.2015 р. №98.

Також, суд не погоджується і з позицією позивача про порушення відповідачами вимог ст.49-2 КЗпП України, а саме щодо не попередження про звільнення за 2 місяці, оскільки позивачем 25.09.2015р. було власноручно підписано попередження про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Отже, з урахуванням вищезазначеного, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний наказ прокурора Одеської області від 14.12.2015р. №3147к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Роздільнянського району з 14.12.2015р., у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури був прийнятий у порядку, у межах та спосіб, встановлений законом, а тому, відповідно, підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування зазначеного наказу відсутні.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко