Ухвала суду № 61231202, 07.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

07 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3009/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Жигайловій О.Е.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника-адвоката Богомолової І.Г. та представника відповідача Левенця А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області та Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової грошової допомоги та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

17.06.2016 року пенсіонер МВС - інвалід 2-ї групи ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до МВС України в особі ГУ НП в Одеській області та ДКС України в особі ГУ ДКСУ в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність посадових осіб ГУ НП в Одеській області щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю;

- стягнути з ГУ ДКСУ в Одеській області на користь позивача невиплачену одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю в сумі 138 432 грн. та моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, позивач 29.06.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року та прийняти нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду по суті до суду 1-ї інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її задоволення.

Так, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено шестимісячний строк звернення до суду із даними позовними вимогами, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, у зв'язку з чим, позовну заяву належить залишити без розгляду.

Проте, судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх необгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, згідно із приписами ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом 1-ї інстанції, у позовній заяві позивач вказує на те, що він у вересні 2007р. був звільнений зі служби в ОВС через хворобу та при цьому йому не було в повному обсязі виплачено грошове забезпечення та вихідна допомога при звільненні, які, в свою чергу, не сплачувалися відповідачем досить тривалий час, в зв'язку із чим, в подальшому, були стягнуті в судовому порядку - постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013р. (по справі №2а-1451/08/1570). Далі, з 12.01.2008р. позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, яка пов'язана із проходженням ним служби в ОВС, але посадовими особами ГУ МВС України в Одеській області та НДЕКЦ, де останній безпосередньо проходив службу, йому було неодноразово відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, виплату якої прямо гарантувала Постанова КМУ №707 від 12.05.2007р.

Останню відмову у виплаті цієї грошової допомоги було оформлено листом заступника начальника ГУ МВС України в Одеській області від 05.05.2015 року вих.№14/2-М-53, зі змісту якого слідує, що підполковнику запасу ОСОБА_1 фактично було відмовлено у виплаті даної допомоги у зв'язку із пропуском ним встановленого п.7 Порядку №707 трирічного строку звернення за нею.

Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали, суд 1-ї інстанції вказує, що через те, що позивач конкретно не зазначає, що одержав спірну відмову (т.б. лист від 05.05.2015р.) пізніше ніж у травні 2015 року, то відповідно, про порушення своїх прав останній повинен був дізнатися ще в травні 2015 року, але позовну заяву подав до суду аж 17.06.2016 року (вх. №2786/16), т.б. більш ніж через рік, а відтак строк позовної давності пропустив.

Проте, разом з тим, з вищезазначеного вбачається, що окружним судом фактично не було встановлено конкретну дату реального отримання позивачем вказаної відмови (а також факт подальшого листування між сторонами з метою позасудового вирішення спірного питання), а тому, відповідно, твердження про вірогідне отримання останнім вказаного листа від 05.05.2015 року саме у травні 2015р. є безпідставним.

Так, як встановлено судовою колегією з пояснень позивача, вказаний вище лист-відмову від 05.05.2015р. останній отримав по пошті наприкінці червня 2015р. та продовжив вирішення цього спірного питання в позасудовому порядку, а також у порядку кримінального провадження, про що свідчить його подальша численна переписка з посадовими особами боржника та прокуратурою Одеської області.

Отже, за таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, а також враховуючи факт тривалої бездіяльності боржника, наявності порушеного за заявою позивача відносно посадових осіб ГУ МВС України в Одеській області кримінального провадження за ст.ст.364,366 КК України та численних судових спорів, пов'язаних із невиплатою позивачу цим же відповідачем в повному обсязі вихідної допомоги при звільненні та невірному розрахунку розміру грошового забезпечення, без якого, в свою чергу, фактично неможливо було раніше правильно розрахувати розмір пенсії та точну суму спірної допомоги у разі встановлення інвалідності, колегія суддів вважає, що у суду 1-ї інстанції, не було достатніх та належних підстав залишати даний позов без розгляду, посилаючись на ст.155 КАС України.

До того ж, судова колегія, при прийнятті остаточного рішення по даному питанню, вважає за необхідне ще зазначити наступне.

Так, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, як вбачається зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997р. №9-зп щодо офіційного тлумачення ст.ст.55,64,124 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Немотивована відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, фактично є порушенням права на судовий захист.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.6 «Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997р.), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом - тобто право на доступ до суду.

А згідно із ч.1 ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність залишення даного позову без розгляду є передчасними та помилковими.

Одночасно також ще необхідно вказати й про те, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання була неодноразово висловлена і Вищім адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 19.05.2016р. по справі №К/800/4680/16.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду 1-ї інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, судова колегія приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення, відповідно до ст.204 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.195,196,199,204,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду - скасувати та направити дану справу №815/3009/16 до суду першої інстанції - для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко