Ухвала суду № 61228389, 23.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/149/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - Власова С.О.,

суддів - Панько В.Ф., Собослой Г.Г.,

секретарі - Волощук В.І.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Перечинського районного суду від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила встановити факт, що ОСОБА_3, 1958 року народження, з 01.01.2009 року не проживав за адресою: АДРЕСА_1. Встановлення цього факту їй потрібно для оформлення на себе спадщини.

Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,17 га. Вона прийняла спадщину за матір'ю, проживаючи спільно на момент її смерті. Однак, звернувшись до нотаріуса з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину, їй було роз'яснено, що частка спадкового майна буде поділена на всіх осіб, які на день смерті спадкодавця були зареєстровані у спадковому будинку, тоді як у ньому був прописаний відповідач ОСОБА_3 Насправді останній був зареєстрований у спадковому будинку на час відкриття спадщини, однак фактично із своєю сім»єю проживав за адресою: АДРЕСА_2. Враховуючи наведене, а також те, що факт реєстрації відповідача у спадковому будинку впливає на розмір її частки у спадковому майні, просила позов задовольнити.

Рішенням Перечинського районного суду від 31.03.2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 01.01.2009 року до моменту ухвалення рішення за адресою: АДРЕСА_1 не проживав.

Вирішено питання по судових витратах.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення від 31.03.2016 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що рішення є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як позивачкою обрано невірний спосіб захисту порушеного права та не надано належних доказів на підтвердження порушення її прав. Крім того зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав наведених в ній.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін - ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 13.01.2011 року (а.с. 12).

Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,17 га, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.03.2004 року та державним актом про право приватної власності на землю (а. с. 7-9).

Відповідно до будинкової книги на момент смерті спадкодавця сторони були зареєстровані у спадковому будинку АДРЕСА_1, що також визнано ними у судовому засіданні (а. с. 5, 10-11).

Згідно положень ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оскільки між спадкоємцями виник спір з приводу спадкового майна, тому суд правильно розглянув дану справу у позовному провадженні.

Судом першої інстанції, посилаючись на норми ст. 29 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пояснення допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 встановлено, що ОСОБА_3 з 1978 року в будинку АДРЕСА_1 не проживає, хоча й значиться в ньому зареєстрованим.

Позивач під час розгляду справи усно уточнила позовні вимоги щодо встановлення факту не проживання відповідача у спадковому будинку з 1978 року, однак така заява не була належним чином оформлена, а тому місцевий суд правильно задовольнив первісні вимоги та встановив факт, що ОСОБА_3 не проживає в будинку АДРЕСА_1 з 2009 року.

З даним висновком колегія суддів погоджується, оскільки належними та допустимими доказами правильно встановлено вказаний факт, а відповідачем, не спростовано ні в першій, ні в апеляційній інстанції встановлений факт належними та допустимими доказами.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, не є обґрунтованим оскільки ОСОБА_4 дізналася про порушення свого права у 2015 році, з моменту оформлення спадщини, а тому саме з вказано часу починається перебіг позовної давності.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Перечинського районного суду від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :