Ухвала суду № 61225935, 07.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

07 вересня 2016 року №813/1364/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, Іршавського районного управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання договору купівлі-продажу по лотах недійсними, стягнення виплачених коштів на відшкодування шкоди, завданої діями відповідачів, за придбане майно на електронних торгах,-

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2016 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до «ВДВС Кременецького районного управління юстиції», «ВДВС Тернопільського районного управління юстиції», «ВДВС Іршавського районного управління юстиції», «ВДВС Рахівського районного управління юстиції», «ДВС Шевченківського відділу ЛМУЮ», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із вимогами:

-«визнати електронні торги по лотам №43314, №54583, №52874, №53080, №50180, №40598, №40578, №40670, №40521, №28134, №51165, №59 такими, що не відбулись»;

-«зобов'язати відповідача №4 - ВДВС Рахівського районного управління юстиції по лоту №111188 привести майно до стану, яке вказувалось у інформаційній довідці лоту»;

-«зобов'язати відповідача №1 повернути виплачені кошти 363,00 грн. за лот №43314, плюс транспортні витрати у сумі 700,00 грн., понесені на доїзд до місця зберігання лоту та застосувати індекси інфляції до зазначених сум»;

-«зобов'язати відповідача №2 повернути виплачені кошти 500,00 за лот №50180, 350,00 грн. за лот №53080, 100,00 грн. за лот №52874, 300,00 грн. за лот №54583 та застосувати індекси інфляції до зазначених сум»;

-«зобов'язати відповідача №3 повернути виплачені кошти 50,00 грн. за лот №28134, 140,00 грн. за лот №40521, 231,00 грн. за лот №40670, 84,00 грн. за лот №40578, 126,00 грн. за лот №40598, плюс транспортні витрати у сумі 700,00 грн. та застосувати індекси інфляції до зазначених сум»;

-«зобов'язати відповідача №5 повернути виплачені кошти 5 506,49 грн. за лот №51165, 1 669,31 грн. за лот №59, застосувати індекси інфляції до зазначених сум»;

-«зобов'язати відповідача №6 повернути виплачені кошти 46,15 грн. за лот №51165, 67,53 грн. за лот №59, застосувати індекси інфляції до зазначених сум».

Ухвалою судді від 21 квітня 2016 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 10 травня 2016 року було продовжено строк залишення позовної заяви без руху.

У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви та уточненням позовних вимог, ухвалами судді від 20 травня 2016 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 11.08.2016 року було визнано обов'язковою явку уповноважених представників відповідачів у судове засідання.

У судовому засіданні 11.08.2016 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог від 11.08.2016 року, що полягали у визнанні договору купівлі-продажу майна по лотах недійсними та стягнення виплачених коштів, яку просив суд прийняти до розгляду.

26 серпня 2016 року протокольною ухвалою суду було уточнено склад відповідачів у справі.

Окрім того, 07.09.2016 року на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява від 04.09.2016 року, згідно якої він просив суд стягнути з відповідачів виплачені кошти на відшкодування шкоди, завданої діями останніх, за придбане майно на електронних торгах.

Вищевказані заяви про зміну позовних вимог та уточнення позову судом були прийняті до розгляду.

Так, у судовому засіданні 07.09.2016 року судом поставлено на вирішення питання про закриття провадження у справі, у зв'язку із тим, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач у судовому засіданні наполягав на розгляді справи по суті.

Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, однак від відповідачів 1 та 2 на адресу суду засобами поштової кореспонденції було надіслано заяви про розгляд справи у відсутності представників, також письмові заперечення проти позову.

Заслухавши думку позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюються на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

В пункті 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач фактично просить визнати недійсними електронні торги та повернути сплачені кошти за придбане майно з торгів.

Як стверджується матеріалами справи, визнається позивачем та не заперечується відповідачами, переможцем електронних торгів по лотах №43314, №54583, №52874, №53080, №50180, №40598, №40578, №40670, №40521, №28134, №51165, №59 вважається ОСОБА_1

При цьому, зі змісту позовних вимог та уточнень до неї вбачається, що вимоги стосуються процедури реалізації майна на електронних торгах, тобто в забезпеченні переходу права власності на рухоме майно, отримане у зберігача до особи, що придбала це майно (переможця електронних торгів).

Згідно частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно п.1 розділу І Тимчасового Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.2016 року №656/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 року за №427/25204 (чинного на час передачі на реалізацію майна), електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі; лот - одиниця майна, що виставляється для продажу на електронних торгах.

Переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція. Якщо один із учасників запропонував придбати майно за стартовою ціною і пропозицій щодо купівлі майна від інших учасників не надійшло, майно продається за стартовою ціною (п.5 розділу V Порядку).

Згідно п.4 розділу IX Порядку, після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів та копій документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги або акт про реалізацію предмета іпотеки і затверджує його у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством (п.8).

У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Цей акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно (п.9).

Переможець електронних торгів зобов'язаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати отримання акта. У разі отримання майна пізніше семи робочих днів з дати отримання акта витрати на зберігання майна в період, що перевищує вказані вище сім робочих днів, покладаються на переможця електронних торгів (п.10).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у статтею 16 ЦК України, згідно з пунктом 2 частини 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1- 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі №6-116цс12.

Тож, суд звертає увагу на те, що правовідносини щодо реалізації та організації конкурсу, електронних торгів, за своєю юридичною природою не носять публічно-правового характеру, позаяк не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у публічно-правовій сфері.

Виходячи з аналізу правової природи реалізації майна на електронних торгах, спори щодо оскарження дій стосовно організації (проведення) електронних торгів виключають публічно-правовий елемент правовідносин, оскільки безпосередньо пов'язані зі зміною права власності, що свою чергу є цивільно-правовою категорією, відтак вбачається спір про право.

З огляду на вищевикладене, спірні правовідносини носять приватноправовий характер, а отже спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Щодо позовної вимоги про стягнення виплачених коштів на відшкодування шкоди, завданої діями відповідачів, за придбане майно (за лоти) на електронних торгах, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків (коштів), в тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та як наслідок не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в рішенні від 18.06.2013 року у справі №21-204а13.

Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таке право також закріплено у статті 1173 Цивільного кодексу України, а саме: шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У той же час, предметом розгляду даної справи не є правомірність дій державного виконавця при проведенні електронних торгів, оскільки неправомірність дій державного виконавця має підтверджуватись належним доказом, а саме відповідним рішенням суду.

Так, відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

У разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК України).

Предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні ним вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

У матеріалах справи не міститься жодного судового рішення, яким встановлено неправомірність дій державного виконавця, що могло б мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Отже, позивач просить відшкодувати шкоду без вимог вирішити публічно-правовий спір, а тому зазначений спір у цій частині вимог не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідачів та вимога про відшкодування шкоди повинна вирішуватися судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1. ч.1. ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, за наведених обставин суд прийшов до висновку, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі ст.157 КАС України з одночасним роз'ясненням позивачу його права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Таким чином, сума судового збору, сплачена позивачем, згідно квитанції №32097 від 28.04.2016 року у розмірі 551,20 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.94, 128, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в адміністративній справі №813/1364/16 за позовом ОСОБА_1 до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, Іршавського районного управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання договору купівлі-продажу по лотах недійсними, стягнення виплачених коштів на відшкодування шкоди, завданої діями відповідачів, за придбане майно на електронних торгах.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп., сплачений згідно квитанції №32097 від 28.04.2016 року.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Роз'яснити позивачу, що даний спір може бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Ухвала Львівського окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12 вересня 2016 року.