Рішення № 61225435, 05.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/11039/14За позовом Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»

до Аграрного фонду

за участю прокуратури міста Києва

про стягнення 55443718,98 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Шульга А.В., Сергєєв П.П. - представники за довіреністю;

від відповідача: Підтинна О.І. - представник за довіреністю;

від прокуратури: Лиховид О.С. (посв № 041073).

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Нафком-Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду про (з урахування уточнення позовних вимог) стягнення 45492871,82 грн. основного боргу, 7855887,51 грн. інфляційних втрат, 2094959,65 грн. 3% річних, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг позивача зі зберігання зерна за договором складського зберігання зерна №194 від 25.03.2009 (далі - договір), а також про зобов'язання відповідача, після оплати у повному обсязі вартості послуг із зберігання зерна, забрати зерно пшениці 4 класу, строк зберігання якого закінчився, протягом 30 днів з дня повної оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі №910/11039/14 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2016 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі №910/11039/14 скасовано, у частині вимоги про присудження до стягнення заборгованості за послуги зберігання зерна відповідно до договору №194 від 25.03.2009 у кількості 105159,522 тонн за період з 29.07.2009 по 19.12.2012 справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У решті позовних вимог прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/11039/14 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 справа №910/11039/14 прийнята до провадження суддею Грєховою О.А., розгляд справи призначено на 01.08.2016.

25.07.2016 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.07.2016 через відділ діловодства суду представником прокуратури було подано письмові пояснення.

01.08.2016 ДП "Нафком-Агро" подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просило стягнути з Аграрного фонду 48703530,19 грн. заборгованості, з якої: 23041611,76 грн. - основний борг; 21889406,87 грн. - інфляційні втрати; 3772511,56 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 відкладено розгляд справи до 05.09.2016.

02.09.2016 відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про застосування строків позовної давності.

05.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Розглянувши в судовому засіданні 05.09.2016 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18).

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 48703530,19 грн., з якої: 23041611,76 грн. - основний борг; 21889406,87 грн. - інфляційні втрати; 3772511,56 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2016 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У свою чергу представники відповідача та прокуратури в судовому засіданні проти позову заперечили.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009 між ДП "Нафком-Агро" (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) укладений Договір складського зберігання зерна №194, за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 3768:2004 (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, зерновий склад зобов'язаний зокрема:

- прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску;

- видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання;

- зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі;

- повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений Договором строк зберігання не закінчився.

Згідно з п. 3.3.2. договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також надані додаткові послуги в порядку визначеному підпунктом 3.1.4 цього договору.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

Розмір плати (тариф) за надання послуг визначений у пункті 4.3 договору складського зберігання зерна №194.

Так, Додатковим договором від 06.06.2009 пункт 4.3. договору викладено у наступній редакції: «Розмір плати (тариф) за надані послуги зберігання за тонну пшениці на 30 календарних днів - 12,51 грн.».

Додатковим договором від 24.11.2009 п. 4.3. договору викладено у наступній редакції: «Розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством України. Розмір плати (тариф) за надані послуги зберігання за тонну пшениці 4 класу на 30 календарних днів - 5,67 грн.». Аналогічна редакція викладена у Додатковому договорі від 01.06.2010 та додатково передбачено, що розмір плати (тариф) за надані послуги зберігання за тонну пшениці на 30 календарних днів в період з 06.03.2010 - 12,51 грн.».

Додатковою угодою від 10.09.2010 сторони виклали п. 4.3. договору в наступній редакції: «Розмір плати (тариф) за надані послуги зберігання за тонну пшениці 4 класу на 30 календарних днів - 17,50 грн.».

Як передбачено в п. 4.4. договору поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів виконаних робіт та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк до ------- 200---- року.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (п. 8.1. договору).

Предметом розгляду даної справи є частина вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги зберігання зерна відповідно до Договору складського зберігання зерна №194 від 25.03.2009 у кількості 105159,522 тонн за період з 29.07.2009 по 19.12.2012.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором складського зберігання, а відповідно до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Частиною 1 статті 961 ЦК України та ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору складського зберігання зерна №194 від 25.03.2009 поклажодавець передав зерновому складу на зберігання зерно пшениці 4 класу урожаю 2008 року у загальній кількості 128094,183 тонн, що підтверджується наступними складськими квитанціями на зерно: серія АС №379273 за №108 від 26.03.2009 - 65000,00 тонн; серія АС №379278 за №113 від 26.03.2009 - 60000,00 тонн; серія АС №379302 за №142 від 23.04.2009 - 1000,00 тонн; серія АС №379306 за №146 від 12.05.2009 - 800,00 тонн; серія АС №379307 за №147 від 12.05.2009 - 1294,183 тонн.

Протягом строку дії договору зерновим складом на підставі відповідних дозволів поклажодавця на переоформлення, копії яких містяться в матеріалах справи, відвантажено на адресу осіб, зазначених останнім як одержувачів зерно пшениці 4 класу урожаю 2008 року в загальній кількості 105159,522 тонн. Наведене підтверджується актами приймання-передачі та накладними, а саме:

- за період з 29.07.2009 по 14.09.2009 ДП «Нафком-Агро» відвантажено ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» зерно пшениці у кількості 16163,973 тонн;

- за період з 05.10.2009 по 29.12.2009 ДП «Нафком-Агро» відвантажено ПП «Серна» зерно пшениці у кількості 18343,573 тонн;

- 29.12.2009 ДП «Нафком-Агро» відвантажено НВП ТОВ «Апельсин» зерно пшениці у кількості 2248,00 тонн;

- за період з 27.04.2011 по 01.09.2011 ДП «Нафком-Агро» відвантажено ТОВ «Альфа-Омега-Інвест» зерно пшениці у кількості 39100,031 тонн;

- за період з 01.08.2011 по 10.08.2011 ДП «Нафком-Агро» відвантажено ЗАТ «Васильківхлібопродукт» зерно пшениці у кількості 3042,39 тонн;

- за період з 12.08.2011 по 15.08.2011 ДП «Нафком-Агро» відвантажено ВАТ «Білоцерківський елеватор» зерно пшениці у кількості 1932,95 тонн;

- за період з 12.09.2011 по 20.09.2011 ДП «Нафком-Агро» відвантажено на адресу ДП «Нафком-Агро» зерно пшениці у кількості 24328,605 тонн.

За приписами ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до умов договору зберігання періодом плати за надані послуги сторони визначають місяць. Однак, договір не містить строку оплати послуг. Незалежно від відсутності такої умови, можна оцінювати такий строк як місяць. Такий же строк сприймається і позивачем, яким до позовної заяви додані копії актів виконаних робіт помісячно.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, у період з березня 2009 року по жовтень 2009 року сторони підписали акти виконаних робіт на суму 8631244,18 грн., а саме: №4 від 03.06.2009 за травень 2009 року на суму 340200,00 грн.; №1/1 від 02.07.2009 за березень 2009 року на суму 71332,26 грн.; №1/2 від 02.07.2009 за квітень 2009 року на суму 370062,00 грн.; №2 від 02.07.2009 за квітень 2009 року на суму 249480,00 грн.; №3 від 02.07.2009 за травень 2009 року на суму 381880,65 грн.; №5 від 21.07.2009 за червень 2009 року на суму 774230,85 грн.; №6 від 21.07.2009 за червень 2009 року на суму 682200,00 грн.; №7 від 18.08.2009 за липень 2009 року на суму 861488,50 грн.; №8 від 18.08.2009 за липень 2009 року на суму 775620,00 грн.; №9 від 21.09.2009 за серпень 2009 року на суму 686348,50 грн.; №10 від 21.09.2009 за серпень 2009 року на суму 775620,00 грн.; №12 від 30.11.2009 за вересень 2009 року на суму 750600,00 грн.; №11 від 22.02.2010 за вересень 2009 року на суму 655956,82 грн.; №13 від 22.02.2010 за жовтень 2009 року на суму 651741,40 грн.; №14 від 22.02.2010 за жовтень 2009 року на суму 604483,20 грн.

Відповідачем в повній мірі проведено оплату за отримані послуги із зберігання зерна за період з березня 2009 року по жовтень 2009 року в розмірі 8631244,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Разом з тим, акти виконаних робіт за період з листопада 2009 року по травень 2014 року включно залишилися не підписаними відповідачем.

При цьому в постанові Вищого господарського суду України від 05.07.2016 у даній справі зазначено, що з 14.08.2013 позивачем обов'язок зі зберігання зерна не виконувався, а наслідком відсутності зерна на зерновому складі, який за складськими квитанціями визначений як місце зберігання зерна, є висновок суду про втрату зерна у обсязі 22934,661 тонн (128094,183 - 105159,522) або у обсязі 21900,979 тонн за відомостями позивача. Отже, враховуючи вказане вище, позивачем, з посиланням на факти відвантаження зерна з дозволів поклажодавця, обґрунтоване виконання ним обов'язку зі зберігання відвантаженого зерна у період з 29.07.2009 по 19.12.2012 у кількості 105159,522 тонн зерна.

Водночас, акти виконаних робіт за період з листопада 2009 року по серпень 2011 року включно були надіслані зберігачем 19.09.2011; акт виконаних робіт за вересень 2011 року був - 05.10.2011; а акти виконаних робіт за період з листопада 2009 року по грудень 2012 року включно - 29.05.2014. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи листами №107 від 19.09.2011, №26 від 29.05.2014, квитанціями УДППЗ «Укрпошта» №2767 від 19.09.2011, №9032 від 05.10.2011, №7899 від 29.05.2014 та описами вкладення у цінні листи.

За таких обставин, враховуючи положення п. 4.4. договору, ч. 2 ст. 530 ЦК України, Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 №1149, Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, строк виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг настав:

- за період з листопада 2009 року по серпень 2011 року на суму 19999793,67 грн. включно - 23.09.2011;

- за вересень 2011 року на суму 411812,72 грн. - 10.10.2011;

- за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року включно на суму 2630005,37 грн. - 02.06.2014.

Однак, відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за отримані послуги зі зберігання 105159,522 тонн зерна за період з 29.07.2009 по 19.12.2012 відповідно до умов договору виконані не були, внаслідок чого у Аграрного фонду перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 23041611,76 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відвантаження зберігачем 105159,522 тонн зерна (з дозволів поклажодавця) у період з 29.07.2009 по 19.12.2012, за відсутності заперечень при його прийманні щодо якості, свідчить про належне виконання зберігачем обов'язку щодо зберігання товару та обумовлює правову підставу для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23041611,76 грн.

Посилання ж прокурора і відповідача на матеріали перевірок щодо нестачі (відсутності) зерна на окремих складах позивача, з урахуванням факту відвантаження позивачем на користь третіх осіб частини зерна в загальній кількості 105159,522 тонн та за відсутності доказів зворотного, не може свідчити про невиконання позивачем своїх обов'язків за договором.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3772511,56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21889406,87 грн. за період з 17.01.2013 по 28.07.2016.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11, від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки Дочірнім підприємством "Нафком-Агро" невірно визначено початок виникнення зобов'язання з оплати за надані послуги зберігання.

Так, за перерахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 2330033,77 грн. 3% річних та 19835429,51 грн. інфляційних втрат, а в решті позовних вимог в цій частині позивачу належить відмовити.

Стосовно заяви позивача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, передбачений ст. 257 ЦК України перебіг строку позовної давності починається за вимогами: за період з листопада 2009 року по серпень 2011 року на суму 19999793,67 грн. включно - 01.10.2011; за вересень 2011 року на суму 411812,72 грн. - 18.10.2011; за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року включно на суму 2630005,37 грн. - 10.06.2014, а закінчується 01.10.2014, 18.10.2014 та 10.06.2017 відповідно.

Дочірнє підприємство «Нафком-Агро» звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом 04.06.2014, тобто в межах строку позовної давності.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги (в частині яка переглядається Господарським судом міста Києва) або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити надані послуги в заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині вимоги про присудження до стягнення заборгованості за послуги зберігання зерна відповідно до договору №194 від 25.03.2009 у кількості 105159,522 тонн за період з 29.07.2009 по 19.12.2012.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому пунктами 4.1, 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Отже, з урахуванням часткового скасування Вищим господарським судом України позовних вимог Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог під час нового розгляду справи, судовий збір покладається на сторони порівну.

Керуючись статтями 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У частині вимоги про присудження до стягнення заборгованості за послуги зберігання зерна відповідно до договору №194 від 25.03.2009 у кількості 105159,522 тонн за період з 29.07.2009 по 19.12.2012 позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, будинок 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 15; ідентифікаційний код 32249454) 23041611 (двадцять три мільйони сорок одну тисячу шістсот одинадцять) грн. 76 коп. основного боргу, 19835429 (дев'ятнадцять мільйонів вісімсот тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 2330033 (два мільйони триста тридцять тисяч тридцять три) грн. 77 коп. 3% річних та 103350 (сто три тисячі триста п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову в цій частині - відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 15; ідентифікаційний код 32249454) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 18270 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у апеляційній інстанції.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 15; ідентифікаційний код 32249454) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 43848 (сорок три тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи касаційним судом.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 09.09.2016.

Суддя О.А. Грєхова