Рішення № 61225154, 07.09.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2016 Справа № 907/502/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Львів

до відповідача 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини ТО300, м. Чоп Ужгородського району

про стягнення 21 437,60 грн.

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник по довіреності від 18.05.2016 року

від відповідача - ОСОБА_2, представник по довіреності від № 7/29 від 19.08.2016 року

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Львів подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини ТО300, м. Чоп Ужгородського району боргу в розмірі 21 437,60 грн., з яких: 10 794,14 грн. - основний борг, 939,53 грн. - 3% річних та 9 703,93 грн. - інфляційні витрати.

Відповідач та його уповноважений представник, проти позову заперечують повністю. У наданому суду письмовому відзиві на позов, зокрема, вказують на те, що послуги зв'язку від позивача не отримували, що Договір № Л/ПІЧ-10-1330 від 08.07.2013 року, на який покликається позивач у позовній заяві, закінчив строк дії 08.07.2014 року, що розрахунок суми заборгованості не підтверджений відповідними доказами. Вважають, що позивач пропустив строк позовної давності, тому що Договір вступив в силу з 08.07.2013 року і оплата за липень 2013 року мала відбутися не пізніше 20.07.2013 року. Відповідач не погоджується з датою 25.07.2016 року, станом на яку позивачем здійснено розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, позаяк датою підписання позову є "22.07.2016 року", а датою подання позову до суду згідно штемпеля канцелярії суду є 08.08.2016 року.

05.09.2016 року відповідач подав суду клопотання про витребування від позивача (ПАТ "Укрзалізниця"), відповідно до ст. 38 ГПК України, доказів, а саме, номенклатури справ за 2014 рік та журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 2014 рік відокремленого підрозділу "Ужгородська дистанція сигналізації і зв'язку" ДТГО "Львівська залізниця для підтвердження факту повідомлення позивача про розірвання Договору № Л/ПІЧ-10-1330 від 08.07.2013 року та відсутність зобов'язань перед позтвачем.

В зв'язку із запереченнями відповідача на позов та поданням клопотанням про витребування доказів, а також намірами позивача подати суду додаткові матеріали та спростування заперечення відповідача, суд, за згодою сторін, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошував перерву до 07.09.2016 року до 11:20 год.

Після оголошення перерви, представник позивача подав суду додаткові документи: розшифровку заборгованості за спірний період; копії листів - гарантії відповідача про погашення заборгованості в добровільному порядку; двосторонні акти звірки взаємних розрахунків від 01.07.2016 року та від 01.09.2016 року. Подані документи долучено до матеріалів справи.

У поданій представником позивача 06.09.2016 року заяві про зменшення розміру позовних вимог, останній просить суд, відповідно до ст. 22 ГПК України, зменшити розмір позовних вимог з суми з 21 437,60 грн. до 16 524,88 грн., з яких, 10 794,14 грн. - сума основного боргу зменшена до суми до 8 314,37 грн., оскільки відповідач, після порушення провадження у справі, провів часткову сплату коштів позивачу в рахунок погашення спірної заборгованості; зменшено розмір заявлених до стягнення інфляційних витрат до 7 457,43 грн. за період прострочення з 31.08.2013 року по 06.09.2016 року та 3 % річних зменшено до суми 753,08 грн. Просить суд прийняти заяву до розгляду та задоволити її.

Із заявою про зменшення розміру позовних вимог та з поданими представником позивача документами, ознайомився представник відповідача.

Клопотання відповідача від 05.09.2016 року про витребування доказів суд залишає без задоволення, з огляду на приписи ст. 38 ГПК України, відповідно до яких, таке подається у разі неможливості стороною самостійно надати суду докази із зазначенням обставин, які перешкоджають його наданню та виникненню труднощів в отриманні цих доказів, якщо без цих додаткових доказів правильно вирішити спір неможливо.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було укладено Договір № Л/ПІЧ-10-1330 від 08.07.2013 року про надання послуг зв'язку (з додатками, які є невід'ємною частиною Договору).

Законом України „Про телекомунікації від 18.11.2003 року № 1280-ІV, зокрема, статтею 33, встановлено обов'язки споживачів телекомунікаційних послуг, відповідно до яких споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Умовами п. 3.3. Договору сторони встановили, що вартість послуг зв'язку та рахунків, згідно діючих тарифів на момент сплати, відповідач повинен сплатити у термін до 20 числа поточного місяця.

Проте, відповідач вартість отриманих послуг належним чином та в повному обсязі не сплатив.

За розрахунками позивача вартість послуг зв'язку, отриманих за період з серпня 2013 року по липень 2016 року, відповідач не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2016 року та на день позову до суду (08.08.2016 року) склала 10 794,14 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Однак, всупереч умовам договору та чинного законодавства, відповідач надіслані позивачем рахунки про оплату вартості наданих послуг зв'язку не оплатив, претензію позивача № 24-06/465 від 04.05.2016 року про сплату заборгованості в добровільному порядку не задоволив. Водночас, відповідач листами від 22.03.2016 року та від 29.07.2016 року визнав заборгованість в розмірі 10 794,14 грн. та гарантував перерахування суми заборгованості позивачу по мірі надходження коштів.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Беручи до уваги заяву позивача від 06.09.2016 року про зменшення розміру позовних вимог, сума основного боргу 8 314,37 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Позаяк, факт прострочення платежу та наявної заборгованості відповідача судом встановлено, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, 3 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

За розрахунками позивача, інфляційні витрати на суму боргу за весь період прострочення, та з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, складають 7 457,43 грн. та відповідно, 3% складають суму 753,08 грн. за період прострочення з 31.08.2013 року по 25.07.2016 року.

Період прострочення з 31.08.2013 року до 06.09.2016 року, вказаний позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог, суд не взяв до уваги, тому що він виходить за межі спірного періоду інфляційних витрат та 3 % річних, вказаних в позовній заяві (з 31.08.2013 року по 25.07.2016 року).

Отже, за розрахунками суду, стягненню підлягають 3 % річних від суми боргу за період прострочення з 31.08.2013 року по 25.07.2016 року в сумі 724,37 грн. та інфляційні витрати від суми боргу за період прострочення з 31.08.2013 року по 25.07.2016 року в сумі 7 457,43 грн.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 496,17 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, є законними та обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем в актах звірки взаємних розрахунків та листах - гарантіях, не спростовані відповідачем, підлягають до задоволення судом.

Заперечення відповідача стосовно неотримання від позивача послуг у спірному періоді та сплив позовної давності Договору, суперечать матеріалам справи та чинному законодавству. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 1 000,00 грн. 23.11.2015 року згідно платіжного доручення № 578 за послуги зв'язку згідно по Договору № Л/ПІЧ-10-1330 від 08.07.2013 року на підставі рахунку № 624 від 23.11.2015 року та акту виконаних робіт № 624 від 23.11.2015 року; платіжним дорученням № 300 від 21.06.2016 року перераховано позивачу 474,81 грн. заборгованості на підставі рахунку № 637 від 24.12.2013 року; платіжним дорученням № 314 від 24.06.2016 року перераховано позивачу 1 504,96 грн. заборгованості на підставі рахунку № 280 від 23.06.2016 року та акту виконаних робіт № 280 від 23.06.2016 року по Договору № Л/ПІЧ-10-1330 від 08.07.2013 року; платіжним дорученням № 368 від 25.07.2016 року перераховано позивачу 500,00 грн. заборгованості на підставі рахунку № 337 від 22.07.2016 року та акту виконаних робіт № 337 від 22.07.2016 року по Договору № Л/ПІЧ-10-1330 від 08.07.2013 року. Дана часткова проплата врахована позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог та у розрахунку - розшифровці.

Заперечення відповідача про підписання позовної заяви 22.07.2016 року не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, оскільки позовна заява подана до суду 08.08.2016 року і тому правомірно період прострочення вказаний по 25.07.2016 року.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача в розмірі 1 378,00 грн.

Оскільки, позивач при поданні позовної заяви до господарського суду сплатив судовий збір в розмірі 1 450,00 грн., то відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", підлягає поверненню позивачу зайво сплачена сума судового збору в розмірі 72,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 38, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.09.2016 року, задоволити повністю.

2. Стягнути з 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини ТО300, м. Чоп Ужгородського району (89500, м. Чоп Ужгородського району, вул. Берег,146; код ЄДРПОУ 33114148) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195) суму 16 496,17 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 17 коп., з яких: 8 314,37 грн. основний борг, 724,37 грн. 3% річні, 7 457,43 грн. інфляційні витрати та 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) - на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 07.09.2016 року.

Повне рішення складено 09.09.2016 року.

Суддя Бобрик Г. Й.