Ухвала суду № 61225087, 09.09.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

09 вересня 2016 р. Справа № 902/1246/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Р.В.,

при секретарі Незамай Д.Д., розглянувши матеріали скарги Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод", 23840, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Бджільна, вул. Радянська, буд. 53 № 191 від 25.07.2016 р. про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про арешт коштів боржника від 12.07.2016 р. по зведеному виконавчому провадженню № 39903768 (№34239593), зобовязання зняти арешт, накладений на кошти боржника та покладення обовязку на орган ДВС відкликати з банківських установ простанови про арешт коштів боржника, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", 81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани, код 32602104

до: Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод", 23840, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Бджільна, вул. Радянська, буд. 53

про стягнення 203 482,96 грн.

за участю:

представника ДП "Бджільнянський спиртовий завод": ОСОБА_1, за довіреністю №375 від 02.09.2015;

арбітражного керуючого (розпорядника майна): ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області №902/1246/15 від 16.11.2015 (суддя Стефанів Т.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" 121 700,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення, 19 295 грн. - пені, 17 362,29 грн. витрат від інфляції, 4233,69 грн. - 10% річних, 3251,81 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року вказане судове рішення суду залишено без змін.

На виконання Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року по справі № 902/1246/15 22.02.2016 року видано відповідний наказ.

29.07.2016 р. від Державного підприємства «Бджілянський спиртовий завод» надійшла скарга №191 від 25.07.2016 р. про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про арешт коштів боржника від 12.07.2016 р. по зведеному виконавчому провадженню № 39903768, до складу якого входить Наказ Господарського суду Вінницької області по справі № 902/1246/15, зняття арешту на кошти боржника та зобов'язання органу ДВС до відкликання з банківських установ простанови про арешт коштів боржника, на які було накладено арешт, яка розподілена судді Міліціанову Р.В.

Доводи скарги мотивовані тим, що накладаючи арешт на кошти боржника, державний виконавець не взяв до уваги обставини, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, у відповідності до положення п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та не врахував, що відносно ДП «Бджільнянський спиртовий завод» Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 року порушено провадження у справі № 15/109-10 про банкрутство та здійснюється провадження у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній до 19.01.2013 року), норми якого забороняють здійснення примусових заходів з виконання судових рішень.

Тому, боржник вважає постанову державного виконавця протиправною, просить її скасувати, а також зобовязати вчинити дії спрямовані на зняття арештів з банківських рахунків.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області та ТОВ «Транс-Сервіс-1» на дано письмові запереченні на скаргу ДП «Бджільнянський спиртовий завод», які зведенні до того, що ТОВ «Транс-Сервіс-1» є поточним кредитором державного підприємства, тому в розумінні положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на вимоги товариства не поширюється дія мораторію.

Тому, стягувач та орган виконання вважали оскаржувану постанову такою, що винесена з дотриманням вимог закону, наполягали на відмові у задоволенні скарги.

Представники органу виконання та ТОВ «Транс-Сервіс-1» до суду не прибули надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області №902/1246/15 від 16.11.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" 121 700,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення, 19 295 грн. - пені, 17 362,29 грн. витрат від інфляції, 4233,69 грн. - 10% річних, 3251,81 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору, всього 165 842,79 грн.

На виконання Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2015р. у справі № 902/1246/15 22.02.2016 року видано відповідний наказ.

На підставі наказу господарського суду головним державним виконавцем відділу виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, ОСОБА_3, було винесено постанову ВП № 50600075 від 23.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження.

12.07.2016 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 у зведеному виконавчому провадженні №39903768 (№34239593) винесено постанову про накладення в межах суми 637 310,47 грн. арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" (код 05459140, 23840, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Бджільна, вул. Радянська, буд. 53), а саме: р/р № 26001010832394 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023; р/р № 26002310747921, № 60073107479 в ВФ ОУАТ «Ощадбанк», МфО 302076; р/р № 26007279471002, № 26008279471001, № 6045060123190 в ВФ ПАТ КБ «Приват Банк», МФО 302689; р/р № 26008010043090, № 26008010043090, № 26008010043090, № 26059000143090 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313; р/р № 26004411187, № 26002411446 в АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві МФО 380805; р/р 26002411446 в АБ «Укргазбанк».

29.07.2016 р. від Державного підприємства «Бджілянський спиртовий завод» до суду надійшла скарга №191 від 25.07.2016 року на зазначену постанову.

Відповідно до п.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ.

Таким чином, ДП "Бджілянський спиртовий завод" правомірно звернулося до господарського суду, який видав виконавчий документ, з відповідною скаргою, розгляд справи щодо визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця в частині виконання в рамках зведеного виконавчого провадження Наказу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі №902/1246/15, у межах суми, яка стягнута згідно судового рішення (165 842,79 грн.).

В силу ст.121(2) ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскаржувану постанову винесено 12.07.2016 року, до відділення поштового звязку здано 14.07.2016 року, що встановлено з штампу поштового відділення, отримано ДП «Бджілянський спиртовий завод» 15.07.2016 року, що вбачається з штампу вхідної кореспонденції, скаргу направлено поштою 25.07.2016 року.

Згідно з ч.4 ст.51 ГПК України, процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду (ст.53 ГПК України).

Таким чином, ДП «Бджілянський спиртовий завод» подано скаргу у десятиденний строк з моменту отримання оскаржуваної постанови, тому строк звернення до суду зі скаргою пропущено з поважних, обєктивних причин, що дає підстави для його поновлення судом.

З приводу вирішення скарги по суті суд виходить з наступного.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.12.2010 року введено процедуру розпорядження майном ДП «Бджілянський спиртовий завод».

Відповідно до п.1(1) Прикінцевих та перехідних положень чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Статтею 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) передбачено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до частини 5 статті 5 закону положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб-підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Отже, чинним законодавством встановлено заборону здійснення банкрутства державних підприємств, приватизація яких заборонена законом, шляхом введення ліквідаційної процедури до виключення їх у встановленому порядку із переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі №04/05/10-01-14-05-08/4129).

Тобто, єдиною процедурою, яка може бути застосована до боржника - державного підприємства, яке не підлягає приватизації, є розпорядження майном або мирова угода.

Оскільки, ДП «Бджілянський спиртовий завод» не виключено з переліку обєктів, котрі не підлягають приватизації, то суд позбавлений можливості перейти до наступних судових процедур (санації або ліквідації). Що зумовлювало б можливість застосування положень чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки, справа № 15/109-10 про банкрутство ДП «Бджілянський спиртовий завод» перебуває на стадії розпорядження майном, провадження розпочато до набрання чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 19.01.2013 року, відсутні підстави для переходу до ліквідаційної процедури, то при вирішенні скарги підлягають застосуванню норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 19.01.2013 року.

Однак, представники органу виконання та ТОВ «Транс-Сервіс-1» помилково застосовують правові наслідки запровадження мораторію за нормами чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який дійсно не передбачає заборони задоволення вимог поточних кредиторів внаслідок введення мораторію.

Враховуючи юридичне становище ДП «Бджілянський спиртовий завод», введення мораторію за правилами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19.01.2013 року має більш широке застосування.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013 року, процедура розпорядження майном боржника являє собою систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження і ефективного використання майнових активів боржника.

Суд виходить з того, що накладення арештів на всі рахунки боржника фактично унеможливлює здійснення ним поточної фінансово-господарської діяльності та має наслідком нарощування заборгованості перед кредиторами (в т.ч. по заробітній платі, з податків, зборів (обов'язкових платежів), що в подальшому може унеможливити вихід підприємства з банкрутства.

В силу ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 19.01.2013 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, хоча мораторій за правилами Закону про банкрутство у попередній редакції водиться відносно вимог конкурсних кредиторів, однак правові наслідки його введення забороняють стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства незалежно від строків виникнення заборгованості до (конкурсні вимоги) або після порушення провадження у справі про банкрутство (поточні вимоги).

Даний висновок підтверджено Верховним Судом України.

Так. Відповідно до п.41 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

Відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів. Тому не підлягає зупиненню лише виконавче провадження, яке знаходиться на зазначеній стадії і здійснюється за виконавчими документами.

Положення ч.6 ст.12 Закону про банкрутство також передбачає вичерпний кредиторських вимог, на які не не поширюється дія мораторію (виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Отже, вимоги поточних кредиторів не віднесені до категорії осіб на вимог яких не поширюється дія мораторію за правилами законодавства яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, кредитор може набути статусу поточного виключно визнання його таким господарським судом, термін розгляду заяв поточних кредиторів розпочинає свій перебіг після введення ліквідаційної процедури.

При цьому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відтак протиправним є вчинення заходів примусового стягнення, зокрема, накладення арешту на рахунки боржника.

Тобто, не зважаючи на пряму заборону нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 19.01.2013 року здійснювати органом державної виконавчої служби виконавчих дій щодо примусового стягнення з боржника заборгованості, державним виконавцем протиправно накладено арешт на грошові кошти ДП «Бджілянський спиртовий завод».

Враховуючи, що з моменту порушення справи про банкрутство щодо боржника діє спеціальний режим і у регулюванні правовідносин норми Закону про банкрутство мають пріоритет перед іншим законодавством (позиція Вищого господарського суду України у справі №15/Б-1176), суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови, що матиме наслідком зняття арешту з рахунків боржника з метою надання останньому можливості погашення заборгованості, на яку відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону про банкрутство не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Посилання представника ТОВ «Транс-Сервіс-1» на практику Європейського суду з прав людини щодо обовязку держави належно організувати систему виконання судових рішень не обмежує застосування приписів 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року), які не були предметом розгляду міжнародної судової установи, у встановленому порядку неконституційними не визнавалися.

Таким чином, скарга ДП «Бджілянський спиртовий завод» в частині скасування Постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню №39903768 (№34239593) в частині накладення, в процесі виконання Наказу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі №902/1246/15, у межах суми 165 842,79 грн. арешту на рахунки Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимоги скаржника щодо покладення на орган виконання обовязків із зняття арештів та відкликати з банківських установ постанову про арешт коштів боржника носять передчасний характер, оскільки стосуються процесу безпосереднього виконання державним виконавцем судового рішення про скасування оскаржуваної постанови.

Суд також виходить з того, що задоволення скарги в частині скасування постанови державного виконавця, якою накладено арешт вже є достатнім засобом порушених прав скаржника.

Тому, в задоволенні скарги в іншій частині слід відмовити.

На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст.1, 4, 5, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року), ст.ст. 4(3), 4(7), 51, 53, 82, 83, 86, 121(2) ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Поновити Державному підприємству "Бджілянський спиртовий завод" процесуальний строк на звернення до суду із скаргою на Постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 39903768 (№34239593) про арешт коштів боржника.

2. Скаргу Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" №191 від 25.07.2016 р. задовольнити частково.

3. Скасувати Постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню №39903768 (№34239593) в частині накладення, в процесі виконання Наказу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі №902/1246/15, у межах суми 165 842,79 грн. арешту на рахунки Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" (код 05459140, 23840, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Бджільна, вул. Радянська, буд. 53), а саме:

р/р № 26001010832394 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023;

р/р № 26002310747921, № 60073107479 в ВФ ОУАТ «Ощадбанк», МфО 302076;

р/р № 26007279471002, № 26008279471001, № 6045060123190 в ВФ ПАТ КБ «Приват Банк», МФО 302689;

р/р № 26008010043090, № 26008010043090, № 26008010043090, № 26059000143090 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313;

р/р № 26004411187, № 26002411446 в АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві МФО 380805;

р/р 26002411446 в АБ «Укргазбанк».

4. В задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

5. Ухвалу надіслати рекомендованим листом згідно переліку.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани, код 32602104

3 - відповідачу 23840, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Бджільна, вул. Радянська, буд. 53

4- арбітражний керуючий (розпорядник майна) ОСОБА_2

5- відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області