Ухвала суду № 61224744, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Рибак М.А.

№22-ц/796/10002/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №761/25551/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Немировської О.В.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року в справі за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України, про стягнення коштів за навчання,-

В С Т А Н О В И Л А

У серпні 2015 року Київський обласний центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України, про стягнення коштів за навчання.

У мотивування вимог посилався на те, що між Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України, Київським обласним центром зайнятості та відповідачем укладено Договір від 28.08.2010 року №УПБ-10/ОЦЗ/04 про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості.

Предметом Договору є підготовка ОСОБА_2 як фахівця з вищою освітою за кошти Фонду та її подальше працевлаштуванням в органах державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 2.6 Договору відповідач ознайомлена з вартістю навчання, про що свідчить її особистий підпис в Договорі.

Наказом ІПК ДСЗУ від 25.08.2010 року №215 ОСОБА_2 зараховано з 25.08.2010 року студентом першого курсу заочної форми навчання за напрямом управління персоналом та економіка праці за кошти Фонду.

Наказом ІПК ДЗСУ від 31.10.2014 року №272 «Про випуск студентів» відповідача відраховано зі складу слухачів у зв'язку із закінченням строку навчання та отриманням диплома бакалавра.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що особа після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ повинна відпрацювати в державній службі зайнятості не менше трьох років.

Згідно із п. 5.2. та пп. 5.2.2. Договору відповідач відшкодовує до Фонду вартість навчання та компенсує всі інші витрати, пов'язані з навчанням у випадку відмови після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ від роботи в органах державної служби зайнятості України.

ОСОБА_2 повідомлялася про необхідність з'явитися до Київського обласного центру зайнятості з метою подальшого вирішення питання про працевлаштування та попереджалася про відповідальність за невиконання зобов'язань за Договором, однак відмовилась з'являтися до позивача та відшкодовувати кошти за навчання.

З урахування наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського обласного центру зайнятості кошти за навчання у сумі 17 700 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року позов Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України, про стягнення коштів за навчання, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Київського обласного центру зайнятості (р/р 37175304900001 в ГУ ДКСУ в Київській області, м. Київ, МФО 821018, Код 03491085) 17 700, грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 487,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що підставою виникнення зобов'язання є Договір №УПБ-10/ОЦЗ/04 від 28.08.2010 року.

Згідно із п. 8.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 30.01.2015 року.

Відтак, Договір припинив свою дію, а тому відсутні підстави для стягнення коштів за навчання у разі відмови від працевлаштування.

Крім того, в направленні на роботу №194 від 21.11.2014 року, яке було виписано під час дії Договору, не зазначено на яку посаду та коли ОСОБА_2 мала би прибути для відпрацювання.

Також, істотною умовою договору про освіту та типового договору про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки №183 від 11.03.2002 року, є вартість навчання, яка має бути чітко прописана в договорі.

Однак, у Договорі не визначено розміру плати за весь строк надання освітніх послуг.

Отже, ОСОБА_2 не зобов'язана відшкодовувати вартість навчання, що на момент підписання Договору сторонами не була визначена.

Вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України №216 від 15.04.2015 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка здійснювалась за державним замовленням», відповідно до яких дозволено припинити практику обов'язкового трирічного відпрацювання та відшкодування до державного бюджету вартості навчання випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що закінчивши навчання в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України, ОСОБА_2 не виконала свої зобов'язання за Договором, що є підставою для стягнення з неї витрачених коштів за навчання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що 28 серпня 2010 року між Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України, Київським обласним центром зайнятості та ОСОБА_2 укладено Договір №УПБ-10/ОЦЗ/04 про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості. (а.с. 4-5)

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору предметом Договору є підготовка за кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості. Підготовка ОСОБА_2 здійснюється в галузі знань - Економіка та підприємництво (0305), напрямком підготовки - Управління персоналом та економіка праці (6.030505), освітньо-кваліфікаційним рівнем - бакалавр, заочної форми навчання. Строк надання освітньої послуги з 28 серпня 2010 року по 30 січня 2015 року

У п. 2.6 Договору передбачено, що обов'язком Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України є інформування Київського обласного центру зайнятості та ОСОБА_2 (під особистий підпис) про вартість навчання.

Згідно із Додатку №1 до наказу ІПК ДСЗУ від 19.04.2010 року №75 "Вартість навчання студентів за заочною формою навчання (прийом 2010 року)" та Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України №2966 від 31.08.2015 року вартість навчання ОСОБА_2 за спеціальністю "Управління персоналом та економіка праці" за весь строк навчання становить 17 700 грн. (а.с. 14)

За п. 4.4 Договору ОСОБА_2 зобов'язана прибути після закінчення навчання в інституті в ЦЗ та відпрацювати в державній службі зайнятості не менше трьох років.

Відповідно до Наказу №215 від 25.08.2010 року Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України ОСОБА_2 зараховано з 25 серпня 2010 року студентом першого курсу заочної форми навчання за напрямом Управління персоналом та економіка праці за кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. (а.с. 6)

Наказом №272 від 31.10.2014 року ОСОБА_2 відраховано зі складу студентів Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України у зв'язку з закінченням терміну навчання та отримання диплому бакалавра. (а.с. 7)

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим Договором.

У п. 5.2 Договору визначено, що ОСОБА_2 відшкодовує до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість навчання та компенсує всі інші витрати, пов'язані з її навчанням у випадках, зокрема, у випадку відмови після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ від роботи в органах державної служби зайнятості України (п.п. 5.2.2 Договору).

З листа №1861/08/12-15 від 16.08.2015 року вбачається, що відповідач повідомлена про необхідність прибуття до Київського обласного центру зайнятості у відділ по роботі з персоналом. (а.с. 8)

Листом №2333/08/12-15 від 21.07.2015 року ОСОБА_2 повторно повідомлено про зобов'язання прибути до Київського обласного центру зайнятості та направлено перелік наявних вакансій по Київській обласній службі зайнятості. (а.с. 10-11)

Згідно заяв ОСОБА_2 від 09.07.2015 року та 03.08.2015 року остання відмовилась від працевлаштування в службі зайнятості та відшкодування вартості навчання. (а.с. 9, 12)

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627).

У ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За нормою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із зазначених норм Закону вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються у тому числі умовами Договору №УПБ-10/ОЦЗ/04 від 28.08.2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, укладений між сторонами Договір №УПБ-10/ОЦЗ/04 від 28.08.2010 року містить таку підставу відшкодування вартості навчання як відмова після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ від роботи в органах державної служби зайнятості України.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що в направленні на роботу №194 від 21.11.2014 року, яке було виписано під час дії Договору, не зазначено на яку посаду та коли ОСОБА_2 мала би прибути для відпрацювання, оскільки відповідач, знаючи умови Договору та будучи попередженою про наслідки невиконання умов Договору, не звернулася до Київського обласного центру зайнятості для працевлаштування після закінчення навчання за державний кошт у Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості населення України, на який за умовами договору покладено обов'язок її працевлаштувати в межах отриманого нею фаху.

Також, відповідачем не надано доказів того, що їй відмовлено у працевлаштуванні.

Безпідставними є посилання апелянта на невизначеність умовами договору плати за навчання.

Так, у Договорі №УПБ-10/ОЦЗ/04 від 28.08.2010 року зазначено, що з вартістю навчання ОСОБА_2 ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис.

Не є підставою для скасування рішення суду доводи апелянта, що Постановою Кабінету Міністрів України №216 від 15.04.2015 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», відповідно до яких дозволено припинити практику обов'язкового трирічного відпрацювання та відшкодування до державного бюджету вартості навчання випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовлення, оскільки надання освітніх послуг ОСОБА_2 не здійснювалося за державним замовленням за державні кошти, а здійснювалось за кошти позивача, як юридичної особи.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

О.В. Немировська