Ухвала суду № 61224686, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/8985/2016 Головуючий в 1 інстанції - Шкірай М.І.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Універсал Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначало, що 05 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 4608 та Додаткову угоду № 4608/К-1 до вказаного договору, відповідно до умов яких останній отримав кредит в сумі 100 000 доларів США, строком користування до 01 червня 2028 року зі сплатою 14% річних. За користування кредитом понад встановлений кредитним договором строк встановлюється підвищена процентна ставка на рівні 28% річних. З 26 серпня 2008 року процентна ставка змінена до 15,25% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 05 червня 2008 року, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 107, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконує своїх зобов'язання, визначених кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 45 955,75 доларів США, позивач просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4608 від 05 червня 2008 року в розмірі 45 955,75 доларів США.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4608 від 05 червня 2008 року в розмірі 45 955,75 доларів США перед ПАТ «Універсал Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 107, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Н.В. 14 квітня 2004 року, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 1406, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання на стадії виконавчого провадження.

Виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року заява ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення в даній справі залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконуються взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 25 березня 2015 року у нього виникла заборгованість у розмірі 45 955,75 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 41 697,81 доларів США, відсотків у розмірі 4 203,68 доларів США та підвищених відсотків у розмірі 54,26 доларів США.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 05 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL4608, предметом якої є надання останньому кредитних послуг у валютах, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 109 860 доларів США, на строк до 01 червня 2028 року .

В цей же день, 05 червня 2008 року, між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № 4608 від 05 червня 2008 року, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в сумі 100 000 доларів США, а останній зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у даній угоді.

Пунктом 3.1 даної угоди визначено, що за користування кредитними коштами у межах встановленого строку кредитування встановлюється процентна ставка у розмірі 14% річних.

Відповідно до п. 3.2 за користування кредитними коштами понад строк, встановлений Генеральним договором або додатковою угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних.

Встановлено, що 05 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3, укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ВойнаровськоюІ.А. та зареєстрований в реєстрі під № 1713, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку Банку квартиру № 107, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1406.

За змістом ч.1ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зі справи вбачається, що Банк свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів виконав. Проте, ОСОБА_2 зобов'язання про повернення кредитних коштів виконуються не належним чином, в наслідок чого, станом на 25 березня 2015 року у нього виникла заборгованість у розмірі 45 955,75 доларів США, яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 41 697, 81 доларів США, відсотків у сумі 4 203, 68 доларів США та підвищених відсотків у розмірі 54,26 доларів США.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банк в односторонньому порядку збільшив процентну ставку по кредитному договору з 14% до 15,25% річних без згоди поручителя ОСОБА_3, і як внаслідок збільшився обсяг її відповідальності, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.28 постанові №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до п.1.3.1 Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL4608 від 05 червня 2008 року сторони погодили, що згідно умов Індивідуальних угод, укладених між сторонами може встановлюватися підвищений розмір процентної ставки за користування кредитом за цим договором. Також, п.1.3.2 даного договору визначено, що сторони домовились про те, що за умовами Індивідуальної угоди може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом.

Розділом 5 Генерального договору визначений порядок зміни процентної ставки.

Пунктом 5.2 вказаного договору визначено порядок зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення, а саме: про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру позичальник повідомляється шляхом направлення йому Банком поштою відповідного рекомендованого листа (повідомлення) за адресою позичальника; така нова процентна ставка починає діяти через 45 календарних днів з дати відправлення Банком позичальнику повідомлення, при цьому Банк застосовує таку процентну ставку без укладання сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору. У разі незгоди з таким новим розміром процентної ставки позичальник має право протягом 45 календарних днів з дати направлення йому Банком повідомлення достроково повернути банку всю суму заборгованості за договором, сплати в повному обсязі сплату за кредит, розмір яких визначається відповідною діючою ставкою за цим договором, а також здійснити інші платежі за договором, при цьому позичальник не звільняється від обов'язків щодо сплати можливих комісій Банку за дострокове повернення коштів.

Представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було надано лист-повідомлення про те, що починаючи з 26 серпня 2008 року за користування кредитними коштами встановлюються нові процентні ставки: базова процентна становить 15,25 % річних, підвищена процентна ставка 30,50% річних, яке ОСОБА_2 було отримано 17 липня 2008 року (а.с.188-189, 192).

Крім того, представник Банку в суді апеляційної інстанції пояснила, і дана обставина підтверджується матеріалами справи, що після отримання повідомлення про збільшення відсоткової ставки, відповідач ОСОБА_2 до 15 грудня 2014 року продовжував сплачувати кредитні кошти вже за новою процентною ставкою, що свідчить про те, що він погодився з новим розміром процентної ставки.

Пунктом 1.3 договору іпотеки від 05 червня 2008 року визначено, що іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку виконання забезпеченого цим договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язання, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання. Сторони підтверджують, що іпотекою за цим договором забезпечуються також і розмір зобов'язання, строк і порядок його виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаного основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання.

Також, п.2.1.4 договору іпотеки визначено, що сторони погодили, що протягом строку дії договору у випадку зміни розміру зобов'язань та/або зміни термінів виконання зобов'язання, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов договору, що обумовлюють основне зобов'язання, відповідні зміни будуть вноситись лише в такий договір, що обумовлюють основне зобов'язання та не потребують внесення змін до цього договору шляхом укладення додаткової угоди до нього.

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України №6-58цс від 27 травня 2015 року, яка в сулу ст. 360-7ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на статтю 3 вказаний Закон носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тобто в квартирі, на яку позивач просить звернути стягнення, судом першої інстанції було вірно задоволено позов частково, а виконання рішення в частині погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено на час дій Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - відхилити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: