Постанова № 61223860, 06.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа№ 910/7036/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Андрейцев В.В. - дов. від 01.02.2016 року б/н

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РК „Барбарис" на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року

у справі № 910/7036/16 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Строй Гарант" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „РК „Барбарис" (м. Київ)

про стягнення 17 862 грн. 49 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Строй Гарант" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „РК „Барбарис" про стягнення відповідача на користь позивача суми 11 385 грн. 19 коп., з яких збитки від інфляції - 1 586 грн. 09 коп., 3 проценти річних - 751 грн. 70 коп., пені у розмірі подвійної ставки НБУ - 9 047 грн. 40 коп.

26.05.2016 року до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача суми 17 862 грн. 49 коп., з яких збитки від інфляції - 6 732 грн. 75 коп., три проценти річних - 751 грн. 70 коп., пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 9 047 грн. 40 коп.

Рішенням від 14.06.2016 року господарський суд міста Києва позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Строй Гарант" задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в сумі 1 586 грн. 09 коп., 3% річних в сумі 751 грн. 70 коп., пеню в сумі 9 004 грн. 99 коп. та судовий збір у розмірі 1 372 грн. 90 коп. В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „РК „Барбарис" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року по справі № 910/7036/16 ухвалити нове рішення, яким в позові ТОВ „Строй Гарант" відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року апеляційна скарга ТОВ „РК „Барбарис" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/7036/16 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 06.09.2016 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 06.09.2016 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Як визначено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 08.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Строй Гарант" (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „РК „Барбарис" (замовник) уклали договір підряду № 46, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами та засобами, з використанням власних матеріалів, на свій ризик, якісно, у встановлені договором строки виконати комплекс будівельних та оздоблювальних робіт з улаштування приміщення вузла обліку водопостачання в осях 3-4 (А/1-Б) на відмітці -2.100 на об'єкті реконструкції замовника, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити виконані підрядником роботи.

У відповідності з п.п. 3.2 та 3.3 договору від 08.12.2014 року № 46 розрахунки за виконані роботи проводяться замовником на підставі Актів приймання виконаних робіт та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт протягом п'яти банківських днів з моменту їх підписання. За п.п. 7.2, 7.3 підрядник не пізніше 28 числа звітного місяця, в якому були виконані роботи, готує примірники акту виконаних робіт та примірники довідки про вартість виконаних робіт із зазначенням в них вартості та обсягу виконаних робіт, підписує їх та надсилає Замовнику, а замовник приймає виконані належним чином роботи або надає підряднику письмову мотивовану відмову в підписанні акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що підрядником були виконані роботи на суму 35 175 грн. 74 коп., що підтверджується копією Акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2015 року від 31.03.2015 року № 1 та копією Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2015 року від 31.05.2015 року (долучених до матеріалів справи).

23.12.2015 року відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в розмірі 35 175 грн. 74 коп. за виконані роботи згідно договору підряду від 08.12.2014 року № 46, що підтверджуються банківською випискою від 26.02.2016 року.

Таким чином основний борг за виконані підрядні роботи було повністю оплачено.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 9.4 договору від 08.12.2014 року № 46 у випадку несвоєчасної оплати робіт підрядника, замовник сплачує підряднику пеню, яка обраховується від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період, за який сплачується пеня.

Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню у розмірі подвійної ставки НБУ - 9 047 грн. 40 коп. за період з 23.06.2015 року по 22.12.2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно обмежив розмір стягуваної пені до 9 004 грн. 99 коп. за період з 23.06.2015 року по 21.12.2015 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, внаслідок виявлення помилки у розрахунку інфляційних втрат були збільшені позовні вимоги, відповідно до яких позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції - 6 732 грн. 75 коп. за період квітня 2015 року - грудня 2015 року., 3% річних - 751 грн. 70 коп. за період з 07.04.2015 року по 23.12.2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 1 586 грн. 09 коп. (оскільки помилка у розрахунку інфляційних втрат відповідно до позовної заяви відсутня, а нова сума в заяві про збільшення позовних вимог обґрунтована саме наявністю помилки) та 3% річних в розмірі 751 грн. 70 коп.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ „Строй Гарант" до ТОВ „РК „Барбарис" є обґрунтованими, доведеним та підлягають задоволенню.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РК „Барбарис" на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/7036/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/7036/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/7036/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.А. Гончаров

О.О. Хрипун