Ухвала суду № 61223375, 30.08.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"30" серпня 2016 р. Справа № 911/1501/15

За скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Відділу державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції Київської області

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Баришівкатепломережа»

про стягнення 2325899,50 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від скаржника (позивача): не зявився

від відповідача: не зявився

від ВДВС: ОСОБА_1 (довіреність № 8538 від 23.08.2016 року).

обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року у справі № 911/1501/15 поозов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Баришівкатепломережа» про стягнення 2325899,50 грн. задоволено частково.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року 03.06.2015 року було видано відповідний наказ № 911/1501/15.

26.07.2016 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції Київської області.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Враховуючи, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.06.2016 року стягував отримав лише 12.07.2016 року, про що свідчить штрихкодовий ідентифікатор № 9086/12-16, строк оскарження повинен обраховуватись саме з 12.07.2016 року і спливає 22.07.2016 року. Таким чином, враховуючи, що згідно штампу на конверті, в якому надійшла скарга, поштове відправлення датоване 22.07.2016 року, строк для звернення зі скаргою не пропущено.

За таких обставин, скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Відділу державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції Київської області ухвалою від 28.07.2016 року прийнята судом і призначена до розгляду на 09.08.2016 року.

08.08.2016 року через канцелярію суду від представника ВДВС надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.

В судове засідання, яке відбулось 09.08.2016 року, представники відповідача та ВДВС не зявилися, сторони та ВДВС вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 28.07.2016 року не виконали, представник відповідача про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд скарги відкладався до 23.08.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 23.08.2016 року, представник відповідача не зявився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд скарги відкладався до 30.08.2016 року.

В судове засіданні 30.08.2016 року представник стягувача (скаржника) не зявився, однак 29.08.2016 року подав до канцелярії суду додаткові пояснення по суті скарги та просив розглядати скаргу за відсутності уповноваженого представника. Представник боржника в судове засідання 30.08.2016 року не зявився, представник виконавчої служби проти скарги заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 30.08.2016 року скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Відділу державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції Київської області, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року у справі № 911/1501/15, яке набрало законної сили 03.06.2015 року, стягнуто з КП «Баришівкатепломережа» (боржник) на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (стягувач) 1638651,30 грн. основного боргу, 246852,38 грн. пені, 76867,42 грн. 3% річних та 359113,89 грн. інфляційних та 46429,70 грн. витрат по сплаті судового збору (всього 2367914,69 грн.).

На виконання вищевказаного рішення суду 03.06.2015 року Господарським судом Київської області було видано відповідний наказ, який 10.08.2015 року було направлено для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції.

Як зазначає стягувач, 12.07.2016 року на його адресу надійшла постанова органу ДВС від 23.06.2016 року у виконавчому провадженні № 48989170 щодо повернення виконавчого документа стягувачу.

Скаржник (стягувач вважає зазначену постанову незаконною і не обґрунтованою, просить визнати незаконними дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення 23.06.2016 року постанови № 48989170 про повернення виконавчого документа стягувачу та визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 23.06.2016 ЄДРВГІ № 48989170 про повернення виконавчого документа стягувану.

Як вбачається зі спірної постанови від 23.06.2016 року щодо повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №48989170, така постанова винесена на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, спірна постанова мотивована тим, що майно, яке підлягає опису у боржниката належить на праві власності, транспортні засоби та нерухоме майно знаходяться у комунальній власності Баришівської районної ради, Баришівською районною радою не надано дозвіл на реалізацію майна, на арештованих рахунках та в касі підприємства кошти відсутні, відсутнє інше належне на праві власності божнику майно, на яке можна звернути стягнення. Частково стягнуто кошти в сумі 1392374,49 грн. Відповідно до відповіді Управління Держгеокадастру у Баришівському районі земельні ділянки на праві власності не зареєстровані.

В той же час, стягувач зазначає про незаконність та необґрунтованість винесення спірної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідна норма передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Скаржник вважає безпідставним наведене в постанові тлумачення норми п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та незаконним повернення виконавчого документа стягувану за відсутності достатніх підстав, оскільки з матеріалів виконавчого провадження вбачається виявлення державним виконавцем 7 одиниць техніки, яка зареєстрована за боржником.

Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надано заперечення на скаргу, в яких виконавча служба визнає, що в ході виконавчого провадження згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС у Київській області виявлено 7 транспортних засобів зареєстрованих на праві власності, по яким 29.01.2016 року складено акт опису та арешту майна боржника.

Також, виконавча служба зазначає, що 04.02.2016 року боржником подано клопотання, що відповідно до його Статуту все належне комунальному підприємству майно майно перебуває в комунальній власності територіальних громад селища та сіл Баришівського району та безпосередньо підпорядковується Баришівській райнній раді.

У звязку з чим, виконавчою службою 05.02.2016 року направлено відповідного листа до Баришівської районної ради щодо надання згоди для подальшої реалізації майна комунального підприємства у звязку з тим, що зазначене арештоване майно є комунальною власністю та відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субєктам права власності без згоди територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

11.02.2016 року надійшло повідомлення з Баришівської районної ради щодо ненадання згоди щодо подальшої реалізації комунального майна територіальної громади.

У звязку з чим, виконавча служба фактично дійшла висновку про неможливість звернення стягення на виявлене майно боржника і повернула виконавчий документ стягувачеві.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з огляду на наступне.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 63 Господарського кодексу України в Україні на основі комунальної власності може діяти комунальне підприємство.

Положеннями статті 78 Господарського кодексу України визначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно з частиною першою статті 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобовязань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субєктів. Обєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З огляду на наведену вище норму ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», мова йде про необхідність надання згоди на вилучення обєктів права комунальної власності, також відповідна норма передбачає можливість в тому числі вилучення обєктів права комунальної власності у виняткових випадках, передбачених законом.

Законом України «Про виконавче провадження» одним зі заходів примусового виконання рішення, згідно з вимогами статті 32 цього Закону, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Як визначено ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Частиною 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону.

Як вбачається з наведеного в Законі України «Про виконавче провадження» переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчим документом, обєкти права комунальної власності не входять до Переліку.

Зокрема, ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи, визначає, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Крім того, норми Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють примусове виконання шляхом звернення стягнення на майно боржника, не передбачають необхідності отримання дозволів на вилучення та реалізацію належного боржнику майна.

Згідно з ч. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Таким чином, навіть в разі наявності обставин, які підпадають під кваліфікацію ч. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» не вимагається отримання дозволу на звернення стягнення на відповідне майно.

Щодо наданого виконавчою службою листа від 30.06.2016 року № 45071-2-13 Головного територіального управління юстиції у Київській області про повернення пакету документів щодо реалізації майна Виробничого управління житлово-комунального господарства с. Садове з тих підстав, що майо є комунальною власністю і відповідно до п.8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» не може бути вилечене без згоди територіальної громади, відповідний лист не приймається судом в якості обґрунтування правомірності позиції виконавчої служби, оскільки викладені в ньому обставини суперечечать п.п. 3, 4 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 22.12.2015 року, тому містять ознаки незаконності і не можуть обгрунтовувати правомірність позиції учасника судового процесу.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання належать до визначених спеціальним законом випадків, які становлять виключення, застережені відповідною нормою ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», з іншого боку, норми Закону України «Про виконавче провадження» не містять застережень щодо необхідності отримання дозволу на вилучення та реалізацію майна комунальної власності, висновки Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо неможливості звернення стягнення на майно Комунального підприємства «Баришівкатепломережа» є безпідставними і суперечать вимогами чинного законодавства.

За таких обставин дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення 23.06.2016 року постанови № 48989170 про повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірними і суперечать вимогам чинного законодавства. Як наслідок, спірна постанова старшого державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 23.06.2016 ЄДРВГІ № 48989170 про повернення виконавчого документа стягувану підлягає визнанню недійсною.

Як зазначено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення 23.06.2016 року постанови № 48989170 про повернення виконавчого документа стягувачу підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення 23.06.2016 року постанови № 48989170 про повернення виконавчого документа стягувачу задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення 23.06.2016 року постанови № 48989170 про повернення виконавчого документа стягувачу.

3. Визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 23.06.2016 ЄДРВГІ № 48989170 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суддя Т.П. Карпечкін