Рішення № 61223063, 06.09.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" вересня 2016 р. Справа № 906/827/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 26.06.2016 № 130/КАМ/Ю;

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 11.01.2016 № 5;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів"

про стягнення 44 588,43 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 44 588,43 грн., з яких: 41 742,36 грн - пеня; 2 846,07 грн - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.09.2016р.

05.09.2016 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" надійшла зустрічна позовна заява від 29.08.2016 № 242 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" 99480,00 грн. Ухвалою господарського суду від 06.09.2016 у прийнятті зустрічного позову відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача частково заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві (а.с. 53).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (покупець, відповідач) укладено договір поставки м'яса птиці № 331/2015/КАМ/М з додатками до договору та протоколом розбіжностей (а.с. 10-20).

За умовами п. 3.1 договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку товару та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений постачальником товар.

У п. 6.4 договору сторони визначили порядок та строки проведення розрахунків за отриманий товар, а саме протягом 7 (семи) календарних днів з дати виписки видаткової (товарно-транспортної) накладної за умови реєстрації постачальником податкової накладної на зазначену партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадках, коли така вимога передбачена податковим законодавством.

Позивач відповідно до умов договору поставив відповідачу за видатковими накладними № КА-00007393 від 15.02.2016 товар на суму 150794,95 грн; № КА-00008860 від 22.02.2016 на суму 89055,67 грн; КА-00007852 від 17.02.2016 на суму 151 709,93 грн.

Всього поставлено товару на загальну суму 390412,27 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, оплативши поставлену позивачем продукцію в сумі 50 000,00 грн.

Вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 20.05.2016 у справі № 906/351/16, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" 340412,27 грн. основного боргу; 18536,17 грн. пені за період з 01.03.2016 по 10.04.2016; 1263,83 грн. - 3% річних за період з 01.03.2016 по 10.04.2016 (а.с. 28-30).

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

22.07.2016 відповідач сплатив позивачу заборгованість за договором від 08.07.2015 № 331/2015/КАМ/М поставки м'яса птиці у розмірі 340412,27 грн. основного боргу; 18536,17 грн. пені; 1263,83 грн. 3 % річних; 5403,18 грн. - судового збору.

З огляду на те, що відповідачем зобов'язання за договором від 08.07.2015 № 331/2015/КАМ/М виконано з порушенням встановленого договором строку, позивач просить стягнути з відповідача 2846,07 грн. - 3% річних та 41742,36 грн. - пені за період з 11.04.2016 по 21.07.2016.

Відповідач щодо позовних вимог в частині 3 % річних не заперечив, в частині стягнення пені позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що відповідно до розрахунку відповідача розмір правомірно нарахованої пені за несвоєчасно проведені розрахунки на суму 340412,27 грн. за період з 11.04.2016 по 21.07.2016 становить 34 841,10 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 331/2015/КАМ/М від 08.07.2015р.

Як вже було зазначено вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 20.05.2016 у справі № 960/351/16 встановлено факт заборгованості перед позивачем у розмірі 340412,27 грн., що виникла у зв'язку з неналежним виконанням договору від 08.07.2015 № 331/2015/КАМ/М поставки м'яса птиці.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо сплати вищевказаної заборгованості виконано відповідачем лише 22.07.2016 р.

Зважаючи на те, що відповідач несвоєчасно виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від відповідача товару, позивач правомірно звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені та 3 % річних.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 41 742,36 грн. пені, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2.1 договору передбачено, що покупець за даним договором відшкодовує завдані постачальнику збитки в повному обсязі та несе відповідальність за порушення строків оплати товару, визначених п. 6.5. даного договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 9), пеню нараховано на суму заборгованості по кожній видатковій накладній за період з 11.04.2016р. по 21.07.2016р., яка в сукупності склала 41742,36 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що позивачем в розрахунку допущено арифметичну помилку.

За таких обставин, враховуючи вихідні дані позивача, суд здійснив власний розрахунок пені, згідно якого пеня становить 34841,11грн.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 34 841,11 грн.

В частині стягнення 6901,25грн. пені (41742,36 грн. - 34841,11 грн.) суд відмовляє за безпідставністю.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2846,07 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Абзацами 2, 3 пункту 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 9), позивач нарахував 3 % річних в розмірі 2 846,07 грн. на заборгованість по кожній видатковій накладній за період з 11.04.2016р. по 21.07.2016р. Розрахунок річних є арифметично вірним, вимога є обґрунтованою, заявленою у відповідності до умов чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 2 846,07 грн.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на загальну суму 37687,18 грн., з яких: 2846,07 грн. - 3 % річних, 34 841,11 грн. пеня.

У порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, буд. 131, код ЄДРПОУ 38284164 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська область, Вишгородський район, село Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757)

- 2 846,07 грн. 3% річних;

- 34 841,11 грн. пені;

- 1164,72 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09 вересня 2016 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (згідно заяви)(рек. з повід.)

3- відповідачу (згідно заяви) (рек. з повід.)